До 14 липня у київській Галереї мистецтв «Лавра» триватиме виставка «Українська ідентифікація. Анатолій Криволап, Ігор Ступаченко. Розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці».
В експозиції представлені живописні композиції на біблійні теми для новозбудованої меценатським коштом Богдана Батруха церкви в селі Липівка Макарівського району Київської області.
Унікальність показу полягає і в тому, що відвідувачі виставки у столиці бачать зблизька оригінали розписів, які опісля — належним чином змонтовані — прикрасять храм.
Анатолій Криволап, який очолює рейтинг найуспішніших сучасних українських художників, спочатку категорично відмовлявся від пропозиції зробити церковні розписи, бо ніколи не займався подібною творчістю.
Утім замовник — Богдан Батрух — наполягав, що від Анатолія Криволапа йому треба колір! Урешті-решт, художник погодився, запропонувавши працювати разом із монументалістом Ігорем Ступаченком. Роботи вже тривають 4,5 року.
Сюжетно й композиційно художники Анатолій Криволап та Ігор Ступаченко дотримувалися традицій, зображуючи Святу Трійцю, Богородицю й інші постаті зі Святого письма. Утім використали сучасну художню мову й характер мислення та новітні прийоми роботи й технології.
І колір цих церковних розписів — криволапівський: насичений і особливий. Так раніше в Україні ніхто не наважувався оздоблювати церкви.
«Українська ідентифікація. Анатолій Криволап, Ігор Ступаченко.
Розписи церкви Покрова Пресвятої Богородиці».
Фото Валентини САМЧЕНКО.
«Напевне, з такою ж мірою рішучості й містичної сили Джотто свого часу розписував Капелу дель Арена (побудовану Енріко Скровеньї) у Падуї; Анрі Матіс творив свою подяку господу в капелі Розаріа у Вансі, у Франції; Марко Ротко добирав живописний вислів на полотнах для каплиці у Х’юстоні, Марк Шагал створював вітражні вікна у готичній церкві швейцарського Фраумюнстера; Олександр Дубовик розписував каплицю в місті Беррлез-Альп біля Ніцци й робив вітражі в Ново-Апостольській церкві у Києві... — каже кураторка виставки мистецтвознавиця Олеся Авраменко. — Митці відмовилися від традиційного неокласичного рішення, з його поміркованістю в усьому — і композиційному, й колористичному вирішенні. Вони демонструють українську ідентичність власного живопису через властиву традиційному українському народному світорозумінню колористику, підсилюючи звучання барв сміливим художнім, майже абстрактним рішенням. Тож в експозиції продемонстровані точки дотику сучасного актуального і традиційного релігійного мистецтва, знайдені суголосні часові акценти».
Поруч із великим залом галереї «Лавра», де розташовані величні великі композиції для церкви, у двох мініатюрних просторах експонується кілька станкових полотен Анатолія Криволапа. Вони ніби задають тон усій виставці і певною мірою підказують глядачам, звідки взялася висока сила барвного звучання храмових розписів.
Виставку (вхід на яку, до речі, вільний) супроводжує книжка кандидата мистецтвознавства Олесі Авраменко із серії Accent «Анатолій Криволап, Ігор Ступаченко. Пoкрова. Крок І». Це гарно ілюстрована історія непростого процесу актуального вирішення розписів новозбудованої церкви у Липівці, з аналізом і акцентами.
