Юрій Луценко — вже минуле України, при ньому Генпрокуратура перетворилася на суміш незрозумілих політичних і олігархічних інтересів.
Перед новим генпрокурором стоятиме непросте завдання — повернути довіру та повагу громадян, а для цього необхідно провести низку непростих і жорстких реформ.
Про це та багато іншого розповів в інтерв’ю «Апострофу» член партії «Рух нових сил», екс-заступник генерального прокурора України Давід Сакварелідзе.
— Чому, на вашу думку, генпрокурор Юрій Луценко не подав у відставку, як це зробив, наприклад, Володимир Гройсман?
— Луценко піде зі своєї посади. Він уже заявив про те, що збирається йти в політику після парламентських виборів.
— Він себе назвав ефективним генпрокурором. Як ви оцінюєте його роботу і Генеральної прокуратури в цілому?
— Я б вважав за краще говорити про майбутнє, тому що Луценко — вже минуле України. Новий генеральний прокурор прийматиме прокуратуру в дуже непростому стані, розібрану не тільки в плані функціоналу й повноважень, а й психологічно. Тому що те, чим зараз є Генеральна прокуратура — це суміш незрозумілих політичних й олігархічних інтересів. У системи абсолютно немає свого порядку денного, у системи немає перемог, які повинні бути, щоб прокуратура повернула довіру і повагу громадян.
Найгірше, що прокуратура все ще залишається інструментом політичного впливу, заробляння грошей, тиску на бізнес тощо. Повинна з’явитися генеральна лінія, філософія нової роботи повинна бути доведена до кожного рядового прокурора, необхідно змінити й головне — скоротити весь склад керівників на всіх рівнях. Рядовим генпрокурорам мають бути надані повноваження і карт-бланш на прийняття вільних і справедливих рішень. Результатом має стати швидке та справедливе правосуддя, перекриття потоку, повернення до бюджету накраденого.
У мене є ініціатива, з якою я буду публічно виступати: новий генпрокурор повинен буде закрити всі кримінальні справи стосовно бізнесу, які валяються в СБУ, податковій тощо.
— А як розібратися, де справедливо відкрито кримінальну справу, а де — просто намагалися пресингувати бізнес?
— Справи, щодо яких останнім часом не проводилося жодної слідчої дії, можна сказати, що були зареєстровані лише для терору та шантажу. Ми ж прекрасно розуміємо, що відбувається на місцях: заводиться кримінальна справа, накладається арешт, вилучається все, що фізично можна звідти витягнути, і виписується підозра, щоб створити максимальний дискомфорт. Якби мене почули представники команди ЗЕ, я б запропонував провести реформу державної служби, за яку ніхто не брався, щоб ми досягли успіху за максимально короткий час.
Ми повинні освоїти два елементарних фактори. Перше: звільнити чиновника і скорочувати державну службу має бути легко. На сьогодні в Україні працює законодавство, за яким фактично неможливо звільняти людину з держслужби. Але ж вона не гумова. Держслужба має бути нечисленна, гнучка та ефективна.
Друге: на компактній, скороченій держслужбі повинні бути високі зарплати, щоб професіонали хотіли туди йти. Тому що нова влада зіткнеться з тим самим, з чим зіткнулася і попередня: хороші кадри не підуть «волонтерити» на держслужбу за копійки.
— Але хороша зарплата — суб’єктивне поняття. Для когось 1000 доларів — хороша зарплата, а для когось 10 000 доларів — маленька.
— До мене часто доходять чутки, що чиновники тільки за зустріч, тільки на обласному рівні можуть отримати 50 000 доларів! Не кажучи вже про те, якої шкоди вони своїми діями або бездіяльністю завдають державі й суспільству. Якщо я бачу, що чиновник працює заради інтересів суспільства, то не шкода офіційно виплачувати такому працівнику десяток тисяч доларів.
— У держави є такі фінансові можливості?
— Звичайно, є. Тому що зараз розвелася незліченна кількість чиновників, які насправді не потрібні. Цей фінансовий тягар висить сьогодні на державі. Так що зайвих людей і бюрократію потрібно прибирати. Я наведу просту статистику: близько 70% усіх обвинувальних вироків в Україні, які тривають роками, закінчуються зізнанням і умовним строком або штрафом. Причому всі ці процеси не комп’ютеризовані, немає електронного виробництва і діловодства, які прискорили б процес, — усе на папірцях. Тому я не втомлюся адвокатувати угоди із визнання вини, цього інструменту, щоб правосуддя було швидким і ефективним. Якщо людина зізнається, що вона винна і готова покрити збитки, це стосується і тих, хто краде гроші бюджету (субсидіями, відкатами, дотаціями), якщо людина в цьому зізнається — навіщо витрачати роки на непотрібний розгляд.
— Хто може прийти на місце Луценка? Ходять чутки, що це можете бути ви. Можете підтвердити чи спростувати?
— Пропозицій мені не надходило. І я не дуже впевнений, чи повинен я це завдання виконувати сьогодні. Для себе я ще не вирішив, чи потрібно мені це. Це пекельна робота, це великий дискомфорт, і якщо не покращиться матеріальна частина, я не можу сказати, що за 7000 гривень я буду цим займатися, незважаючи на те, що дуже люблю Україну. Я — та людина, яка може з цим впоратися. Але той, хто за це візьметься, повинен розуміти, що у нього не буде особистого життя, він повинен буде жити і працювати в прокуратурі.
— Ви сказали, що особа генерального прокурора не повинна бути політизованою. Але, дивлячись на кадрову політику Зеленського, чи не нагадує вона вам кумівство Порошенка?
— Я б не називав це кумівством, поки що нічого страшного я не бачу. Для Зеленського сьогодні — це єдині варіанти і можливість якось укомплектувати адміністрацію президента, думаю, це на перший час. А як вони будуть вчиняти в майбутньому, чи будуть відкривати двері для молодих, талановитих людей — це інше питання. Я критику почну тільки з того моменту, коли на технократичних посадах опиняться куми і близьке оточення якоїсь людини. У всіх країнах президенти набирають у свій апарат близьких людей на керівні посади, яким сліпо довіряють. Так що, мабуть, Зеленський поки тільки їм довіряє, і це тимчасове явище. Попереду — дострокові вибори, думаю, все ще буде змінюватися.
Але немає сенсу вірити ілюзіям, що в Генпрокуратурі буде аполітична людина. Як можна бути аполітичним, якщо за тебе голосує Верховна Рада, депутати повинні тебе затвердити! А потім можуть і зняти. Найбільша складність у цій роботі полягає в тому, що якщо немає чіткого розуміння, хто стоїть за твоєю спиною і хто сидить у парламенті, то не потрібно туди й потикатися, тому що вони тебе знищать і знімуть за тиждень.
— Знаєте, на що йде близько 40% часу генерального прокурора і 30% часу заступника?
— На зустрічі з народними депутатами. Ось кожен день до мене приходило близько 4 депутатів. Ранок або день починався саме з цього, у кожного є свої прохання, свої умови.
— Вам хабар часто пропонували?
— Депутати — жодного разу.
Катерина ШУМИЛО
(Інтернет-видання «Апостроф»)
