За останні п’ять років Польща стала, без перебільшення, новою заробітчанською Меккою для українців. Туди їдуть усі — від малого до старого, як-то кажуть.
Прикметно, що останнім часом трудовий мігрант до західної сусідки України стає все молодшим. Із 2014-го майже 40% усіх українських заробітчан у Польщі — молоді люди віком від 18 до 25 років.
Чому наша роботяща молодь все частіше обирає західний напрямок для тимчасового працевлаштування?
Українців порахували смартфони
Скільки точно молодих українців працює у Польщі — достеменно невідомо, так само, як і точної кількості наших співвітчизників там загалом. Близько двох десятків джерел називають різну кількість українських заробітчан у сусідній країні.
Одне з найновіших досліджень, проведене польською дослідницькою компанією Selectivv за оригінальною методикою, каже про 1,27 мільйона українців, які перебували на території Польщі в січні 2019-го. Рахували за допомогою смартфонів. Спеціалісти визначили, скільки цих мобільних пристроїв у Польщі налаштовані на українську чи російську мови і хоча б раз приєднувалися до мереж українських мобільних операторів.
За даними цієї масштабної розвідки, 38% українців у Польщі — це молодь від 21 до 30 років. Схожі дані за період 2013—2015 років і у тісніших вікових межах (18-25) наводить і український Центр економічної стратегії — 39%.
Перший досвід
Хоч як би там було, але чи не на кожному польському підприємстві, де працюють українці, зустрінеш молоду людину до 30 років. Про це розповідають в агентствах, що займаються працевлаштуванням у країнах близького зарубіжжя.
Серед молодих заробітчан і 23-річний Віталій Штандер із Шацького району, що на Волині. Хлопець поділився власною історією трудової міграції до Польщі.
Незважаючи на молоді роки, цьогоріч до Польщі він поїхав уже вп’яте. Як і переважна більшість його однолітків, працює тимчасово. Повертається в Україну, потім їде знову. Нещодавно хлопець закінчив університет за спеціальністю вчитель біології. Але за фахом нічого шукати не став, поїхав працювати знайомим маршрутом.
— Уперше про роботу в Польщі подумав, коли був студентом, на літніх канікулах, — ділиться співрозмовник. — Тоді так хотів поїхати, що вирушив робити паспорт за 120 км від рідного села. Подавав документи три дні. Це було у 2015-му, за закордонними паспортами були черги, їхало дуже багато людей. У нашому регіоні знайти роботу в Польщі ніколи не було проблемою. Знайомі дали номери агентів. Вони й роботу давали, і навіть організовували доїзд. Мене швидко записали на сезонні роботи.
Того разу я їхав із посвідкою малого прикордонного руху. Це хороша можливість для жителів 30-кілометрової прикордонної зони з Польщею, до якої належить і моє село.
Мене завезли до сім’ї фермерів під Варшаву збирати яблука. Жив в облаштованій прибудові до робочого ангару. Працював з 07:00 до 19:00. Платили 7 злотих за годину, житло — безкоштовно. Все зароблене віддали. То був мій перший досвід закордонних заробітків, і мені сподобалося.
Квиток до курортного містечка
Всі інші мої заробітчанські проби пов’язані з курортним містечком Свіноуйсьцє на березі Балтійського моря, де я вже другий рік із перервами працюю на кухні в готелі. Потрапити туди мені просто пощастило. Після яблук, наступного літа, ми з другом через інтернет знайшли роботу в Катовіце. Але там були зовсім не ті умови, що нам обіцяли.
Тому вирішили шукати щось краще самотужки і швидко зрозуміли, що це вкрай важко без попереднього запрошення від роботодавця. Обходили всі кафе, магазини, перукарні тощо. Нічого не знайшли. Друг знав польську мову, і тому згодом усе-таки влаштувався. Мені ж місця не було, я вже збирався їхати додому. Та в одній із заробітчанських груп у соцмережі натрапив на вакансію в іншому кінці Польщі. Зважився й на останні гроші купив квиток до Свіноуйсьця.
По приїзду довелося ще заплатити до 100 злотих за вакансію. Як виявилося, це була робота через посередника. Працював на кухні з 18:00 до 02:00 ночі. Прибирав, мив посуд. Праця на ногах. Бувало, доводилось підміняти колег. Найбільше я працював 16 годин на добу. Погодився сам, аби більше заробити.
Засіла в пам’яті корупція серед польських лікарів. Я з нею зіткнувся, коли проходив медогляд. Як і в нас, пропонували за винагороду оформити медкнижку.
Також помітив,що у Польщі все більше заробітчан з Азії. В нашому готелі працювала ціла група з якоїсь азіатської країни. Їдуть не тільки українці, хоча нас серед іноземців там найбільше.
Наступні рази я повертався туди без посередників і вже після закінчення університету. Мені надсилали запрошення, я робив візу та їхав працювати.
«Водій загинув...»
Цієї весни я вже вкотре відправився у чергове трудове турне за відомою адресою. У минулі рази знайшов прямий автобус, який їде з України прямо в Свіноуйсьцє. У польському напрямку їдуть багато людей, тому й перевізників за останні роки теж додалось. На початку березня я виїхав до Польщі вже знайомим автобусом. Втім, коли вночі ми їхали Польщею, сталося непередбачуване — наш автобус потрапив у страшну ДТП.
Як з’ясувалося, у вантажівки, яка рухалася попереду, відірвалося колесо і влучило прямо в лобове скло нашого автобуса, в якому їхало 15 пасажирів разом зі мною. На жаль, загинув водій, двох людей госпіталізували. Нас помістили в найближчу школу, де ми давали свідчення поліції і відпочивали.
Звісно, ця пригода — важкий психологічний удар, і ніякої роботи вже не хотілося. Все ж таки, як і більшість пасажирів, я не став повертатися додому, а вирушив до місця призначення.
Та в Свиноуйсьці на мене чекала ще одна несподіванка. Як виявилося по приїзду, мені зробили піврічну візу за анульованим запрошенням (!). Його анулювали, бо роботодавець зробив цей документ давно, але у візовому центрі воно пройшло. У відділі кадрів сказали чекати на нове два місяці. Аби не кататися туди-сюди, знайшов у Свиноуйсьці підробіток — вантажником в агенції перевезень. Як правило, вантажив меблі. Суто випадково вдалося винайняти недорогу кімнату за 650 злотих у літньої пари.
P.S. В Україні 23-річний Віталій Штандер ні разу роботу не шукав. Якось вирішив — краще працювати фізично за більш-менш нормальні кошти, ніж учителювати за копійки. Серед його знайомих — багато дипломованих молодих земляків, які в Польщі працюють не за
фахом...
Нині Віталій знову працює на знайомій кухні у курортному містечку з цікавою назвою. До цього часу він уже непогано говорить польською і має друзів серед місцевих. Нині хлопець — перед вибором, адже, коли закінчиться віза, він має вирішити: шукати зайнятість в Україні чи знову спробувати щастя в Польщі.
