Усім відома гуцульська історія кохання Івана й Марічки, яку описав Михайло Коцюбинський, а незабутньо екранізував Сергій Параджанов, віднедавна — на сцені Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня».
Цього разу «Тіні забутих предків» — сміливий експеримент, адже досі театр, який минулого року відсвяткував своє 30-ліття, не мав у своєму репертуарі суто драматичних вистав.
Підкресленим мінімалізмом сценічного оформлення режисерка Тетяна Матасова не лишає глядачеві вистави іншого вибору, як концентрувати свою увагу на таких елементах, як акторська гра і фольклорна складова.
Головні ролі виконують актори-початківці, студенти Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: Іван — Олександр Кирик, Марічка — Катерина Березницька, Мілана Бекова.
«Тіні забутих предків» у «Берегині».
Фото Станіслава ГОЦУЛЯКА.
Вокальне багатоголосся зі сцени у постановці органічно поєднується з живим звуком театрального оркестру, який складається з восьми виконавців і розташований у глядацькій залі. Й автентична триметрова трембіта піднімається просто над головами глядачів і звучить — як у Карпатах. На сцені відтворюють вертеп, поховальний обряд, бій на бартках...
Трагізм доль, закладений Михайлом Коцюбинським, Тетяна Матасова пом’якшує, акцентуючи на духовному возз’єднанні закоханих. У фінальній сцені Іван височіє над усіма, стоячи на лаві і розкинувши руки, наче тягнучись до неба, туди, де вже чекає на нього його Марічка.
Варто додати, що Київський академічний театр українського фольклору «Берегиня» розташований на Лівому березі столиці, у мікрорайоні Березняки, на вулиці... Івана Миколайчука. Знаменитий актор, виконавець ролі Івана у фільмі «Тіні забутих предків» жив у сусідньому з театром будинку. Через дорогу у 2016-му, коли і вулицю назвали в пам’ять про актора, відкрили сквер його імені та заклали камінь на місці спорудження майбутнього пам’ятника.
На театральну прем’єру завітала і Марія Миколайчук, що вже майже півстоліття живе тут по сусідству. Останні кілька років — на вулиці, що названо на честь її Івана.
ПАРАЛЕЛІ
Сергій Тримбач, кінокритик:
— Подивився прем’єрну виставу «Тіні забутих предків» за знаменитою повістю Михайла Коцюбинського. В унікальному театрі — Київському академічному театрі українського фольклору (Київ, вул. Івана Миколайчука, 3 а).
Звісно, мимоволі виникає порівняння зі знаменитим фільмом Сергія Параджанова. В легендарній стрічці оповідається про те, як людина порушує всі усталені (намертво, в буквальному сенсі слова) правила життя патріархального колективу, і це призводить до страшних покарань героєві, Іванкові Палійчуку (тому самому, якого зіграв Іван Миколайчук).
Версія Театру фольклору (режисер-постановник і автор інсценізації Тетяна Матасова) інша, навіть у чомусь протилежна — тут колектив об’єднується, мобілізується, аби нейтралізувати вплив магічних, містичних (жанр вистави визначено як містерія) сил, які прагнуть зламати людину. І колектив перемагає. Відтак народна пісня «Вербовая дощечка», яку обожнював і любив наспівувати Параджанов, у фіналі сприймається як натхненна переможна реляція.
Сподобалися виконавці ролей Івана та Марічки — Олександр Кирик і Катерина Березницька, які є студентами-четвертокурсниками Університету імені І. Карпенка-Карого. Сподобалися й інші актори, з ансамблю випадав, на мій погляд, хіба що виконавець ролі Юри Мольфара Олександр Сердюк (надто прозаїчний).
Прем’єра збіглася в часі зі 100 днями директорствування (вона ж і художній керівник театру) у «Берегині» Ільїни Генсицької-Семенцової.
