Фінансова ситуація будь-якої слабкої країни найбільш вразливою є у період політичних змін.
Україна, на жаль, наразі є не надто самодостатньою в економічному плані, — а це значить, що ми не можемо жити і розвиватися без міжнародного партнерства. Із Заходом чи Сходом. Відхід від цієї парадигми означає дефолт.
Але зовсім іншого забарвлення ситуація набирає, якщо самі українські еліти не проти оголосити дефолт. З усіма наслідками, що звідси випливають...
Бізнесмен Ігор Коломойський, якого вважають головним бенефіціаром перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського, знову публічно підтвердив свою точку зору: Україна має оголосити дефолт!
«Не виплачувати борги — дуже корисна річ!»
«У 2015 році Греція стала першою розвиненою країною, яка не сплатила за кредитом Міжнародного валютного фонду, хоча і тимчасово», — заявив Ігор Коломойський в коментарі The Financial Times, додавши, що, на його переконання, в дефолті немає нічого страшного. І як приклад навів Аргентину.
«Скільки разів Аргентина оголошувала дефолт? І нічого, реструктуризували», — сказав він, підвівши під свою точку зору політичний базис: мовляв, перемога Зеленського на виборах свідчить про втому українців від вимог МВФ.
«Якщо Зеленський слухатиме Захід і не ухвалюватиме власні рішення, він закінчить, як Порошенко. У нього будуть такі ж рейтинги: 5, 10, 15, замість 73 відсотків», — пояснив олігарх, вимагаючи від США і Євросоюзу списати зовнішні борги України.
І знову перейшов на політичну риторику: «Це ваша гра, ваша геополітика. Вас не цікавить Україна. Ви хочете нашкодити Росії, а Україна — просто привід».
Сказане не є елементом епатажу чи сміливого словесного експерименту у виконанні доволі ексцентричного олігарха. Бо півроку тому Коломойський говорив практично те саме. 20 листопада у своєму інтерв’ю він знову згадував сонячну країну з сотнями островів.
«А чим дефолт поганий? Подивіться на Грецію, які красені, сказали: «500 мільярдів не повернемо»! І все, до побачення! Грецький сценарій потрібно було застосовувати ще в 2014 році, тому що країну розікрали під заступництвом у тому числі й Міжнародного валютного фонду, і під заступництвом усіх іноземних посольств. Куди вони дивилися? Спостерігачів... країни не було, в казні — нуль, тож оголошуйте дефолт! Дефолт iще ніколи нікому не завадив, а що стосується країни — так сто відсотків», — зауважив він.
«І за «Приват» відповісте!»
Нелюбов Ігоря Коломойського до Міжнародного валютного фонду виникла не на порожньому місці. А має цілком особисті й легко зрозумілі підстави, які ґрунтуються на його колись улюбленому дітищі — «Приватбанку». Адже починаючи із 2016 року Коломойський намагається скасувати рішення про націоналізацію свого банку. Втім МВФ попередив: це, мовляв, поставить під загрозу програму фінансової допомоги, узгоджену ще п’ятим Президентом Петром Порошенком.
Приблизно в цей же час і стали з’являтися заяви олігарха про корисність дефолту для здоров’я та кишені кожного українця. На кшталт «Чим банкрутство відрізняється від дефолту? Ви говорите про дефолт, як ніби це втрата державності. Греція хоч один свій острів втратила з державності?» — риторично звертався олігарх до свого інтерв’юера.
Хоча при цьому лукавив. Адже, по-перше, Греція таки втратила частину свого майна під час реструктуризації. А по-друге, наша держава суттєво відрізняється від однієї з південних держав Євросоюзу. Хоча вже тим, що... не є частиною Євросоюзу. Як зазначають експерти, Греція, на відміну від України, — повноцінний член ЄС і НАТО, вона «вмонтована» в західну систему. І оголосити дефолт цієї країни означало б завдати потужного удару по фінансових системах Німеччини, Голландії, Австрії, Швейцарії. І при тому, що дефолт Греції технічно кілька разів відбувся, її тримали до останнього.
Це розуміли всі: і грецький уряд під час перемовин, і грецький народ, оцінюючи ситуацію як малонебезпечну для свого фінансового благополуччя. Зрештою, як вважають західні експерти, до економічного зростання Грецію підштовхнула не відмова оплачувати старі борги, а доволі жорстка політика комітету західних кредиторів. Яка змусила нащадків гордих еллінів тугіше затягти паски і успішно працювати на благо рідної країни за суттєво менші гроші. Із перспективою потім отримувати більше...
Україну ж ніхто нікуди «тягти» не буде. Дефолт так дефолт, як сказав би наш попередній Президент. Адже серед наших фінансових партнерів, окрім Міжнародного валютного фонду, залишається тільки Європейський банк реконструкції і розвитку та низка міжнародних фінансових інституцій, які діють, оглядаючись на МВФ.
Або ж потенційно таким партнером може бути Російська Федерація, як у нас було ще у 2013 році. Наслідками цього братання та так званих «кредитів Януковича» стала втрата Криму і війна на Донбасі.
Інший варіант — шукати внутрішні резерви. Наприклад, експропріювати капітали та активи найбагатших людей України, тобто, у дечому копіюючи грузинський досвід Михеїла Саакашвілі. Що стосується рейтингу Володимира Зеленського, який, до речі, публічно заявив, що не піклується про цю цифру, то, як чудово розуміє Ігор Коломойський, тут буде все добре.
Наш народ досі любить, коли багатим погано... З точки ж зору міжнародного інвестиційного клімату, який у нас і так перебуває на межі життя і смерті, — такий крок може його вбити остаточно. Як і рейтинг Президента Зеленського у довготерміновій перспективі. Що, до речі, чудово показав досвід того ж Михеїла Саакашвілі.
Дефолт не вирішить нічого
Грубо кажучи, проблем у нашій країні, які могли б призвести до дефолту — окрім, звичайно, бажання Ігоря Коломойського, — немає. Українська економіка зростає, хоча й невеликими темпами, але упродовж 14 кварталів поспіль. Причому темпами, які є вищими за грецькі. З грудня 2016 року український зовнішній борг скоротився з 80% до 60% ВВП. Такий результат є доволі хорошим за всіма міжнародними показниками.
«Зараз країна перебуває по балансу в хорошому фінансовому стані. Ми накопичили 20 млрд. доларів валютних резервів, долар був абсолютно стабільний, навіть йшов до зниження, на єдиному казначейському рахунку — близько 60 млрд. гривень. Всі програми фінансуються. Я три роки цю стабільність тримав і накопичував резерви», — сказав Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Найсмішніше у цій ситуації, що оголошення дефолту, як вважають фінансисти, аж ніяк не допоможе фінансовій системі України. А навіть навпаки... На думку голови ради Незалежної асоціації банків України Романа Шпека, такий розвиток подій створить додаткові складності. «У випадку ухвалення таких рішень наслідки відчують абсолютно всi: фінансовий світ, бізнес, держава, іноземні партнери, пересічні громадяни», — стверджує Шпек, спростовуючи пропоновані деякими експертами «пом’якшені» словосполучення на кштал «керований дефолт» або «технічний дефолт».
«Насправді дефолт — це завжди дефолт, тобто оголошення відмови від виконання зовнішніх зобов’язань. Найближчим синонімом дефолту в повсякденному лексиконі є банкрутство», — зазначає він.
«Оголосити дефолт внутрішнього боргу — це все одно, що оголосити банківську кризу в Україні. Оскільки цей борг щорічно рефінансується, а отримані НБУ від свого портфеля облігацій відсотки стають однією з найбільших статей доходів держбюджету, оголошення дефолту за внутрішнім боргом буде божевіллям, — пише банкір. — Тим паче, що в 2016 році уряд і Нацбанк вже здійснили тут «бездефолтну» реструктуризацію: продовжили термін портфеля гривневих ОВДП обсягом 219,6 млрд. гривень».
Інший, цікавіший, за словами Ігоря Коломойського, варіант — це не платити нашим зарубіжним кредиторам: «як греки чи аргентинці». Але і тут, як наголошує аналітик, великого результату ми не отримаємо. Сумарний зовнішній борг становить близько 50 млрд. доларів. 10 млрд. із них — борг, гарантований державою. Із якого 8 млрд. доларів — це борг Нацбанку перед Міжнародним валютним фондом: це спеціальні дешеві кредити, отримані для поповнення золотовалютних резервів. Плюс зобов’язання щодо взятих кредитів, виданих на пільгових умовах міжнародними фінансовими організаціями та за міждержавними угодами.
«Більшість цих коштів українському уряду і не потрібно повертати, адже йдеться лише про державну гарантію, а не державне боргове зобов’язання. Дефолт за цими зобов’язаннями став би безглуздим і безперспективним кроком», — пояснює Шпек.
Відтак для здійснення так званого «керованого дефолту» залишається близько 40 млрд. доларів. Із якого 15 мільядів — це пільгові кредити від міжнародних фінансових організацій, які мають невисокі процентні ставки і тривалий графік виплат. Ще 3 млрд. доларів — спеціальні міжурядові кредити і кредити під гарантії міжнародних фінансових організацій, теж на умовах тривалого погашення і низької ставки. І відмовлятися виплачувати їх, на думку Шпека, було б цілковитим безглуздям.
Залишається трохи більше 22 млрд. доларів, оформлених у єврооблігаціях. Які Україна реструктуризувала ще в 2015 році на пільгових для нас умовах: якщо зростання ВВП становитиме менше 3% за рік, то ми наразі не платимо нічого.
«Якщо повернутися до реальних виплат, то завдяки реструктуризації 2015 року та подальшим борговим операціям Мінфіну виплати за «ринковим» портфелем суверенних єврооблігацій України, без урахування «російських» і «американських» цінних паперів, досить рівномірно розтягнуті в часі. Якщо сумарний обсяг виплат за валютними боргами держави в 2019 році перевищує 11 млрд. доларів, то за ринковими єврооблігаціями обсяг виплат у сумі з відсотками становить лише 2 млрд. дол. Не набагато більшим буде ця сума і в наступні роки», — аргументує Шпек.
Долар по 80. Або по 100. За кілограм гривні...
Оголошення ж дефолту повністю зупинить приплив капіталу і стане шоком для валютного ринку. Інвестори вже відчутно напружилися — у відповідь на заяву Ігоря Коломойського. Подібні ігри сьогодні, на думку Романа Шпека, є доволі невчасними з огляду на можливості запозичень на умовах низьких відсотків, якими можна рефінансувати дорогі ринкові борги. Йдеться про два транші за програмою «стенд-бай» від МВФ по 1,3 млрд. доларів кожен, макрофінансову допомогу ЄС, кредити Світового банку та інших міжнародних фінансових організацій.
«Ось уже сумарно і близько 4 млрд. доларів дешевих і «довгих» запозичень тільки цього року, які можна брати на заміщення дорогих ринкових вдвічі меншого обсягу, — резюмує експерт. — Рецепт отримання цих коштів дуже простий: йти по шляху реформ, які повинні не тільки забезпечити доступ до дешевих засобів, а й зробити Україну здатною позичати кошти на ринку набагато дешевше, а також мати нормальну економіку, генерувати кошти для повернення таких боргів».
Призупинення ж співпраці з МВФ, оголошення дефолту — це обвал фінансової системи, для людей — це долар по 70-80 гривень або й дорожче. Це самоізоляція російським шляхом із відповідними економічними та політичними наслідками для держави.
Серед «підводних плюсів», якими, цілком теоретично, можна пояснювати ініціативу олігархів та деяких інших апологетів «гордого українського дефолту», — різке падіння вартості вітчизняних активів. Які можна скупити задешево. Особливо якщо ти маєш важелі впливу на владу...
Додаткова зона ризику — палка підтримка подібних сценаріїв українським населенням. Тобто виборцями. Яким подобаються прості й ефектні рішення складних питань. Що там зробив Голобородько у фільмі з МВФ і всією Верховною Радою?..
Ось і ми про це... Залишається сподіватися, що питання міжнародних фінансів у нашій країні не є фактором прямої електоральної дії. А тому рішення ухвалюватимуть не для рейтингу і не заради «всенародної підтримки».
«Дякую, не треба!»: відмова України від своїх фінансових зобов’язань може призвести до колапсу держави.
