Омельченко: Зеленський у зверненні до кримських татар не вжив слово «геноцид»

22.05.2019

Жертв депортації кримські татари вшанували в Києві.

Пане Президенте! 18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, Ви зробили (у своєму мікроблозі у Twitter) заяву (цитую): «Сьогодні 75-та річниця депортації кримських татар. І сьогодні вони знову стали жертвами репресій, як і ті, хто залишився відданим Україні в окупованому Криму. Я вірю, що ми звільнимо батьківщину кримських татар від окупації. Ми зробимо це разом».

Раніше схожу, але водночас разючо відмінну в оцінці депортації кримських татар зробив чинний на той час Президент України Петро Порошенко (цитую): «75 років тому, 18 травня 1944 — трагічна дата в історії кримськотатарського народу. Йдуть iз життя очевидці, але спогади про влаштований Москвою ГЕНОЦИД (виділено мною — Г. О.) залишаються в історичній пам’яті кримських татар і в пам’яті всього українського народу. Біль кримськотатарського народу — це наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо злочини радянського режиму. І сучасні злочинці понесуть покарання за окупацію Кримського півострова, за тортури і знущання над кримчанами. Право кримських татар вільно жити на своїй рідній землі обов’язково буде відновлено».

«Незнання законiв не звiльняє вiд вiдповiдальностi»

У своїй заяві Ви, пане Зеленський, на відміну від Порошенка, депортацію кримських татар не визнали геноцидом, що є наругою над пам’яттю жертв кримськотатарського народу, приниженням його національної гідності. На це звернули увагу учасники траурного мітингу пам’яті жертв геноциду, який відбувся 18 травня на Майдані Незалежності, в якому я брав участь і про що розповів у прямому ефірі на телеканалі АТR.

Окрім того, такою заявою Ви як Президент України (ще до своєї інавгурації) проігнорували постанову Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року, яка визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу і встановила, що 18 травня є Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Важко повірити, що Ви не знаєте про це! Адже День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу вшановується на державному рівні відповідно до зазначеної постанови вже четвертий рік поспіль.

У 2017 році Всесвітній конгрес кримських татар надіслав звернення до урядів і парламентів різних країн світу із закликом визнати депортацію кримськотатарського народу геноцидом.

10 травня 2019 року Сейм (парламент) Латвії ухвалив заяву з нагоди

75-ї річниці депортації кримських татар і визнав депортацію кримськотатарського народу геноцидом.

16 травня 2019 року учасники «круглого столу», присвяченого 75-й річниці депортації кримськотатарського народу (на якому я був одним із доповідачiв), наголосили, що депортація кримських татар повинна бути визнана геноцидом у судовому порядку за аналогією визнання Апеляційним судом м. Києва Голодомору в Україні 1932—1933 років геноцидом українського народу.

18 травня 2019 року представник України в ООН Володимир Єльченко передав Генеральному Секретарю ООН Антоніу Гутеррішу звернення Меджлісу кримськотатарського народу до парламентів і урядів держав-членів ООН «Про визнання депортації кримських татар геноцидом», яке буде поширене як офіційний документ Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН.

Пане Президенте, Ви маєте юридичну освіту, яку здобули у Криворізькому економічному інституті. Ви повинні знати, що, згiдно з вимогами Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися законодавства України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей і що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68).

Ваша заява щодо депортації кримських татар дуже подібна до заяви зрадника-втікача екс-Президента Януковича про Голодомор в Україні в 1932—1933 роках. Нагадаю, 27 квітня 2010 року Янукович виступив на сесії ПАРЄ, де навмисно, в порушення вимог Конституції і законів України та судового рішення, яке набрало чинності, заявив: «Визнати Голодомор як факт геноциду стосовно одного чи іншого народу буде неправильно і несправедливо. Це була трагедія, спільна трагедія народів, які колись входили в єдину державу — Радянський Союз».

Зазначу, що Комітет ПАРЄ з юридичних питань і прав людини (членом якого я був) визнав Голодомор геноцидом українського народу і запропонував сесії ПАРЄ включити це визначення (геноцид) до резолюції. Але сказане Януковичем суттєво вплинуло на голосування при прийнятті резолюції 28 квітня 2010 року, у якій Голодомор не був визнаний геноцидом. ПАРЄ визнала Голодомор «жорстким злочином Радянського режиму проти власного народу» та «злочином проти людяності».

Відповідно до Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», «голодомор є геноцидом українського народу», а «публічне заперечення Голодомору визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу».

Напередодні обрання Януковича Президентом України, 13 січня 2010 року, Апеляційний суд м. Києва постановив, що колишнє керівництво СРСР на чолі зі Сталіним (прізвища інших керівників судом встановлені) умисно спланувало Голодомор в Україні в 1932—1933 роках і організувало геноцид частини української національної групи, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 КК України (геноцид).

Пане Зеленський, Ви пам’ятаєте цинічний жарт свого 95-го кварталу над пам’яттю багатомільйонних жертв українців під час Голодомору, який зі сцени був названий «сеньйор Голодомор»? А я ніколи цього не забуду і не вибачу!

Для мене — українця з полтавської сільської родини (як і для моїх дітей і онуків) — Голодомор-геноцид — це біль на генетичному рівні! У селах, звідки родом мої мама і тато, бабусі і дідусі, — понад двадцять могил, де поховані рідні і двоюрідні родичі, вбитi голодною смертю...

Тому спорідненим болем для мене (не знаю, як для Вас) є і депортація-геноцид кримськотатарського народу, і Голокост-геноцид євреїв.

Довго очікуваний українцями Томос про автокефалію ПЦУ Ви назвали «термосом», а Україну — «німецькою порноактрисою», яка «готова прийняти будь-яку кількість iз будь-якого боку», українок — «повіями» в Москві на вулиці Тверській.

Ви виставляли нас, українців, на сценах КВК і «95-го кварталу» в образі «придуркуватих гуцулів», недолугими «хохлами-салоїдами», глумилися над нашою рідною мовою, яка є державною (як Президент України Ви нею вільно не володієте), а гасло «Слава Україні!» — закликом для «галицьких туалетів». Під час Революції гідності Ви кривлялися зі сцени, робили групові непристойні вихиляси голим тілом (відео ваших «голих диких танців» у супермаркеті видаляють в iнтернеті). «95-й квартал» цинічно жартував: якщо мітингувальників вдягнути у вовняний одяг, а «беркутівцям» роздати ебонітові палички і бити ними мітингувальників, то можна буде добувати електроенергію...

Це були щаблі вашої бізнес-кар’єри до президентського крісла через образ учителя історії Голобородька у серіалі «Слуга народу», творцями якого була не ваша «ЗЕ-команда», а «професіонали в цивільному» з Москви (про що Ви навіть не підозрюєте, вважаючи, що це ваші ідея і проект, або робите вигляд, що не знаєте).

Різні за національністю, але єдині за громадянством

У ефірі телеканалу «1+1» (ТСН, 11 січня 2016 р.) Ви заявили: «У меня еврейская кровь, я говорю по-русски, но я гражданин Украины». Ваш приятель, партнер (чи ким він Вам доводиться?) олігарх Ігор Коломойський в інтерв’ю ізраїльській газеті Маkоrrіshоn (3 квітня 2019 р.) заявив: «Володимир Зеленський сто відсотків єврей... Ми працюємо над тим, щоб принаймнi він дотримувався Шаббату...».

Пане Президенте, Ви — єврей, я — українець (по крові, паспорту і в серці), Мустафа Джемілєв — кримський татарин, якого у шестимісячному віці разом з усією родиною депортували в Узбекистан на довічне спецпоселення, який 15 років провів у тюрмах і засланнях, борючись за відновлення прав і свобод свого народу та повернення його на історичну Батьківщину, пройшов через 9-місячне голодування на знак протесту проти свавілля комуністичного тоталітарного режиму.

Ми різного віросповідання. Етнічні українці, які складають понад 80% населення України, обрали Вас — єврея (яких 0,2% населення країни) Президентом України, що засвідчує про міжетнічну і міжрелігійну толерантність та повагу українців як корінної нації до національних меншин у нашій країні.

Чи може, наприклад, єврей собі уявити, що президентом або прем’єр-міністром його держави Ізраїль може бути палестинець або араб, а у Єгипті чи Сирії — єврей? Чи уявляєте обрання президентом Польщі німця або українця, у Франції — англійця, а канцлером чи президентом ФРН — поляка або француза?

Пане Зеленський, якби Ви назвали Тору «термосом», Державу Ізраїль — «порноактрисою», яка «готова приймати все з будь-якого боку...», посміялися з Голокосту євреїв як iз Голодомору українців або масове знищення євреїв не назвали Голокостом, як «забули» назвати депортацію кримських татар геноцидом, то як Ви думаєте, що б iз Вами зробили євреї в Ізраїлі і чи обрали б вони Вас президентом Ізраїлю або депутатом Кнесету?!

Я не буду рекомендувати Вам вибачитися перед українцями за ваші цинічні жарти і глузування над нами та перед кримськими татарами за те, що Ви «не знаєте», що їх депортація визнана геноцидом. Якщо Ви до цього часу цього не зробили, то це і є Ваша сутність.

Зауважу, що впродовж шести з половиною років (з червня 2009 року, ще будучи народним депутатом України і членом ПАРЄ) я добивався порушення кримінальної справи та судового визнання депортації кримських татар актом геноциду.

З 18 червня 2009 року по 23 листопада 2015 року керівникам СБУ, Генеральної прокуратури та президентам України (В. Ющенку, В. Януковичу, П. Порошенку) мною було направлено понад десять депутатських звернень і запитів, а після завершення депутатських повноважень (кінець 2012 року) — офіційних заяв про вчинення злочину — геноциду кримських татар, які були насильно депортовані з Криму у травні 1944 року.

Я вимагав від голів СБУ Наливайченка, Хорошковського, Калініна, Якименка та керівників Головного слідчого управління СБУ Вовка, Остафійчука та інших порушити кримінальну справу (а після введення в дію нового КПК — кримінального провадження) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК, провести повне, всебічне, об’єктивне досудове слідство, встановити організаторів та інших співучасників вчинення геноциду, направити справу до суду для встановлення судом акту геноциду кримськотатарського народу. Адже тільки після рішення суду депортація кримських татар буде вважатися доведеним злочином — геноцидом, а особи, які його вчинили, злочинцями.

Лише після звернення до Президента Порошенка (вих. № 59-с від 15 травня 2015 р.) та ультимативного звернення до голови СБУ Грицака «Про грубе порушення вимог чинного законодавства України та Міжнародних Конвенцій керівниками ГСУ СБУ...» (вих. № 93-с від 23 листопада 2015 р.) 9 грудня 2015 року було розпочато досудове слідство у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України, щодо геноциду кримськотатарського народу та представників інших національних груп у травні-липні 1944 року. У січні 2016 року досудове розслідування справи передане прокуратурі АРК.

За моєю інформацією, досудове слідство завершено і справа повинна бути направлена до суду для розгляду. Рішення — за Генеральним прокурором.

«Присягнули i зобов’язалися»

Відкритим листом до Вас я добиваюся встановлення юридичної справедливості по відношенню до кримських татар, а саме — визнання депортації кримськотатарського народу актом геноциду як злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України, за рішенням суду! На сьогодні це залежить винятково від Вас як гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина.

Мені як генералу СБУ стало відомо, що за вказівкою президента РФ Путіна агентура ФСБ і проросійська «п’ята колона» в Україні, представники яких, не виключаю, є і у Вашій «ЗЕ-команді», повинні заблокувати визнання депортації кримських татар геноцидом за рішенням суду. Москва впродовж десяти років постійно блокувала визнання депортації кримських татар геноцидом на законодавчому і судовому рівнях. Це я бачив у поведінці керівників СБУ, зрадника-втікача Януковича та його оточення, членів фракції Партії регіонів і КПУ у Верховній Раді та відчув на собі, будучи народним депутатом і членом ПАРЄ.

Підтвердженням цього може бути і ненаправлення до цього часу справи до суду, незважаючи на те, що досудове слідство по суті завершено. Ще два роки тому Генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив, що організаторам вчинення геноциду кримських татар та національних груп, які проживали в Криму в 1944 році, винесені офіційні підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.442 КК (геноцид), а також те, що Ви «забули» або навмисно не назвали депортацію кримських татар геноцидом, незважаючи на те, що Верховна Рада України і Сейм Латвії визнали депортацію геноцидом кримськотатарського народу.

Наголошую, що встановлення українським судом юридичного факту геноциду кримськотатарського народу є вкрай небажаним для Російської Федерації, яка є правонаступницею СРСР і повинна нести цивільно-правову (матеріальну) відповідальність за цей злочин у Європейському Суді з прав людини за позовами потерпілих від геноциду кримських татар.

За аналогією скарг (позовів) групи громадян Польщі у справі «Яновець та інші проти Росії. Скарги № 55508/07 і 29520/09» щодо розстрілів у квітні-травні 1940 року органами НКВС СРСР 14 тис. 700 польських офіцерів, ув’язнених у таборах як військовополонені та 11 тис. цивільних поляків, які утримувалися у в’язницях на території Західної України і Білорусі (так звана Катинська справа).

Міжнародна комісія з представників 12 країн світу дійшла висновку: Радянський Союз (Російська Федерація як його правонаступниця) несе відповідальність за ці вбивства. Європейський Суд iз прав людини своїм рішенням від 16 квітня 2012 року зобов’язав РФ — державу-відповідача виплатити полякам (позивачам) великі суми грошової компенсації.

За оцінками експертної Комісії Національного руху кримськотатарського народу, матеріальні збитки, завдані депортацією кримським татарам, за цінами 1961 року, з перерахуванням у долари США за курсом 62 копійки за один долар, оцінюються у майже 38 млрд. доларів США.

За підрахунками зазначеної Комісії, яка проводила перепис депортованих і загиблих кримських татар (переписи в 1957, 1961, 1973-1974 років), загальна чисельність насильно депортованих iз Криму та інших місць компактного проживання кримських татар становила 238 тисяч 500 осіб, більшість з яких — жінки і малолітні діти. Чоловіків було лише 13,6% (підлітки і старики), діти становили 41,7%. Зазначені дані викладені в «Історичній довідці» Комісії.

Під час депортації та в місцях спецпоселень від хвороби, епідемій, голоду, холоду та нелюдських умов проживання загинуло 110 тис. кримських татар (або 46% від числа депортованих), із них при транспортуванні — 7 тис. 890 осіб, більшість з яких — малолітні діти та люди похилого віку.

Поіменні списки депортованих кримських татар були передані у 1974 році в ЦК КПРС.

Депортація проведена на підставі Постанови ДКО СРСР від 11 травня 1944 року №5859 «Про кримських татар», в якій сказано: «Всіх кримських татар виселити з території Криму і поселити їх на постійне проживання як спецпереселенців у районах Узбецької РСР».

Зазначу, що постанови ДКО СРСР (найвищий надзвичайний воєнно-політичний орган державного управління країною) зобов’язували «усіх громадян, усі партійні, радянські, комсомольські і військові органи незаперечно виконувати рішення і розпорядження ДКО», мали силу законів воєнного часу і за їх невиконання застосовувалася міра покарання — розстріл.

Склад ДКО СРСР, який прийняв постанову: Сталін Й. В. (голова), Молотов В. М. (заступник голови); члени ДКО: Каганович Л. М., Ворошилов К. Є., Берія Л. П. (з 16 травня 1944 року заступник голови), Маленков Г. М.. Вознесенський, М. О., Мікоян А. І.

Постанова була також направлена для виконання заступнику наркома оборони — заступнику Верховного головнокомандувача Жукову Г. К., за наказом якого для депортації кримських татар направлено 9 тис. солдатів і офіцерів 51-ї армії та 2-ї Гвардійської армії, які вели бої за звільнення Севастополя від німецьких окупантів.

Організаторами і виконавцями депортації кримських татар також є: народний комісар державної безпеки СРСР Меркулов В. М., заступник наркома державної безпеки Кобулов Б. З., заступник наркома внутрішніх справ СРСР Сєров І. О., заступник наркома внутрішніх справ СРСР по кадрах Обручніков Б. П., заступник наркома державної безпеки СРСР Свинелупов М. Г., нарком внутрішніх справ Кримської АРСР Сергієнко В. Т., нарком державної безпеки Кримської АРСР Фокін П. М., начальник 3 відділення 2 відділу 2 Управління НКДБ СРСР підполковник Шестаков М. М., нарком НКВС-НКДБ Кабардинської АРСР, полковник Бежанов Г. А., перший заступник начальника Головного управління виправних трудових таборів і колоній НКВС СРСР, комісар державної безпеки Добринін Г. П., начальник Головного управління внутрішніх військ НКВС СРСР, генерал-лейтенант Шередега І. С., командир окремої мотострілкової дивізії особливого призначення ім. Дзержинського Піяшев І. І., заступник начальника 3 Управління НКДБ СРСР Клєпов С. О., начальник Управління НКВС-НКДБ Північно-Осетинської АРСР, комісар державної безпеки Текаєв Б. І.

20 травня Ви склали присягу на вірність Україні і зобов’язалися, зокрема, обстоювати права громадян, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників та підносити авторитет України у світі.

Проте у своєму виступі Ви жодним словом не згадали ні Путіна, який розв’язав агресію проти України, ні Росію — як державу-агресора, не сказали ні слова про геноцид кримських татар в минулому та сучасне продовження російськими загарбниками свідомої політики етноциду кримськотатарського народу, масових репресій, вбивств, політично вмотивованих переслідувань кримських татар та їхніх органів — Меджлісу і Курултаю.

Прошу Вас не допустити втручання Росії та її «п’ятої колони» в Україні у процес визнання українським судом депортації кримськотатарського народу актом геноциду, а також забезпечити реалізацію на міжнародному рівні звернення Меджлісу кримськотатарського народу до парламентів і урядів держав — членів ООН «Про визнання депортації кримських татар геноцидом», яке поширене як офіційний документ Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН.

Відсутність рішення українського суду про визнання депортації кримських татар актом геноциду та непідтримка Вами звернення Меджлісу буде підтвердженням того, що Ви як Президент України залежні від Путіна і контрольовані Москвою.

Сподіваюсь на порозуміння.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,

Герой України, кавалер ордена ООН «Діяння на благо народів», генерал-лейтенант, почесний голова Спілки офіцерів України

Друкована версія