Упродовж чотирьох останніх днів травня запрошує на прем’єру — музичної комедії «Одеса. Шалене кохання» —Київський академічний театр «Колесо», який відчиняє двері для відвідувачів на знаменитому Андріївському узвозі. Над постановкою вистави за п’єсою відомих одеситів Іллі Ільфа та Євгена Петрова, авторів відомої дилогії про харизматичного комбінатора Остапа Бендера, працює режисер Марія Грунічева.
Буде все: улюблені романси і шансони, запальні танці, курйозні і майже анекдотичні повороти сюжету. Одеса ж бо завжди приваблювала своєю неповторною атмосферою, особливим почуттям гумору і ставленням до життя, культурним і національним різноманіттям. Глядачі почуватимуться безпосередніми гостями свята, оскільки вистава відбуватиметься у кафе.
«Вже давно на моєму робочому столі ця п’єса, — розповідає режисерка-постановниця Марія Грунічева. — В оригіналі це російська мова. Грати ж будемо суржиком, плюс додасться сленг. Чому так? Ну, по-перше — це весілля, а по-друге — це Одеса! Події відбуваються саме у цьому місті, оскільки автори народжені саме там. Усе могло відбуватися в Одесі, Києві... Було б навіть дивно, аби звучала відшліфована українська.
Текст практично не скорочували, лише трішечки перепланували персонажів. За п’єсою, дійових осіб багато. Ми ж задіяли вісім акторів, долучаємо трьох глядачів, які виходитимуть на сцену. У виставі багато пісень, музики, танців, як і на будь-якому весіллі. До речі, музику взяли 30-х років, яка звучала в Одесі. Музичний колорит передаватиме атмосферу Перлини біля моря, у якій жили трохи карикатурні персонажі. Я вивчала їхню біографію і творчість, робила висновки. Вони ніби зійшли зі сторінок газет, трохи із сарказмом, пародіями, висміюванням. Ми навіть декорації у такому стилі-дусі зробили».
Чому саме ця вистава і сьогодні? Насамперед — це потреба театру, каже Марія Грунічева: «Головний режисер Ірина Кліщевська висловила думку, що в театрі бракує веселих вистав, які йдуть у кафе. Хочеться вірити, що ми знайшли потрібне і правильне рішення постановки. Чекатимемо оцінки від глядача і критиків».
«У цій виставі маю роль нареченої, — розповідає акторка Олена Тертична. — Моя героїня неоднозначна. Я ще й досі в процесі пошуку смачних, виразних моментів ролі. Зізнаюсь, що люблю грати комедійні ролі. Мені це близьке. Сподіваюся, що кожен глядач прийде, побачить, кожен для себе відкриє щось своє. У цій ролі я вже «набила багато гуль» (сміється акторка). У цій ролі за зростом я досить висока — таке нестандартне рішення режисера. Під час репетиції траплялися випадки, що не вписувалася у двері... До речі, тут багато нестандартів. Навіть сама причина весілля. Наречена Ната закохана, але не може зрозуміти, в кого... Має бути цікаво».
«До сьогодні мені ще таких персонажів грати не доводилося, — уточняє виконавець ролі нареченого Олександр Дідик. — Роль дуже цікава. Сама п’єса на злобу дня. Це — комедія, яка змушує думати й оцінювати ситуації. Глядач через образи побачить десь себе. П’єса дає можливість зібрати разом багатьох цікавих персонажів. Якщо говорити винятково про мою роль, то зовнішню характеристику персонажа вдалося знайти, а ось деякі внутрішні деталі уточнюю. Я прихильник чеховського підходу: інформація міститься у просторі, треба дослухатися до себе і навколишнього світу, треба знайти одну характеристику і створювати образ. Здається, цвях забито».
«Мені випала роль батька нареченого, — констатує Стас Колокольніков. — Такий собі Олександр Вітольдович — досить комедійно яскрава постать перебуває десь на лікуванні... Про персонаж автори особливо нічого не розповідають. Дія відбувається тут і зараз. Фантазуємо всі разом: актори і глядач. Має бути виразно, весело, цікаво. Незвичайні люди в незвичайних обставинах. Скажу відверто, що такі ролі не завжди трапляються. Для мене це досить цікаво. Я дуже довго підкрадаюся до кожної ролі, завжди в пошуках. Персонаж цікавий: людина зі своїми проблемами, вадами і бажаннями. Наприклад, любить хильнути — це ж весілля! Любить прикрасити свою біографію — а чому б і ні! Така собі сіра людина, а хоче виглядати яскраво, бути в центрі уваги, відчувати свою необхідність. Такий собі підстаркуватий «Хлестаков» із рисами «Голохвастова». Думаю, що ця вистава стане хітом нашого театру. Це постановка, яка збиратиме глядачів для спілкування».
Художник-постановник вистави — Світлана Павліченко. Дизайнер костюмів — Ярослав Немировський.
