2019 рік буде для економіки України кризовим: ріст ВВП сповільнюється

За даними Державної служби стати­стики, зростання валового внутрішнього продукту України у першому кварталі сповільнилося до 2,2%. Тобто, реальний ВВП України в I кварталі 2019 року щодо аналогічного періоду минулого року зріс на 2,2%, щодо IV кварталу 2018 року — на 0,2%. 

 

За оцінками НБУ, зростання реального ВВП України в I кварталі 2019 року сповільнилося до 2,4% рік до року в порівнянні з 3,5% в IV кварталі 2018 року. Міністерство економічного розвитку і торгівлі оцінює зростання реального валового внутрішнього продукту України за січень-березень 2019 року в 2,2%.

 

Як відомо, реальний валовий внутрішній продукт торік зріс на 3,3% у порівнянні з 2017 роком, встановивши таким чином семирічний рекорд.

 

Надалі ж, на думку міжнародних експертів, ситуація виглядатиме не набагато краще — міжнародні фінансові організації прогнозують подальше уповільнення зростання економіки України в 2019 році. Наприклад, Міжнародний валютний фонд прогнозує зростання нашого ВВП на 2,7%, Світовий банк — на 2,7%, ЄБРР — на 2,5%.

 

Утiм у Національному банку переконані: попри все це наша економіка продовжить вихід iз кризи. Як зазначив заступник голови НБУ Дмитро Сологуб, зростання економіки сповільниться до 2,5% замість 3,3%, однак Україна зможе вийти з найжорстокішої кризи 2014 року.

 

На думку Сологуба, передумовами нашого розвитку є детінізація і структурні реформи. Втім украй малоймовірно, що вони дадуть стрибок iз 3% відразу до 10%. «Якщо вести мову про сьогоднішню економічну модель, то 3,5% зро­стання — наш максимум», — наголосив заступник голови НБУ.

 

Як пояснили у звіті НБУ, уповільнення зростання ВВП спричинене, з одного боку, тим, що суттєво ослабли показники промисловості. Падіння в енергетичному секторі трапилося через теплу погоду цього року в порівнянні з попереднім, — поряд з цим маємо падіння і в окремих видах переробної промисловості.

 

«Попри певне уповільнення, основним фактором економічного зростання залишився внутрішній попит, насамперед, споживання домогосподарств і інвестиційна діяльність підприємств. Про подальше стійке нарощування споживчого попиту свідчило прискорення зростання роздрібного товарообігу і пасажирообороту, які підтримувалися стійким зростанням реальних заробітних плат і пенсійних виплат», — сформулювали автори звіту, зазначивши прискорення зростання в будівництві. З одного боку, цей фактор обумовлений сприятливішими погодними умовами цього року в порівнянні з попереднім, а також може свідчити про стійкий інвестиційний попит.

Експерти також визначили низку внутрішніх причин, які впливають на динаміку вітчизняної економіки. За оцінками НБУ, основними стримуючими факторами зростання ВВП є жорстка монетарна політика. Регулятор, як відомо, дотримується такої політики через своє головне завдання: таргетування інфляції. Іншими словами, Нацбанк не відповідає за курс національної валюти, але мусить утримувати динаміку зростання споживчих цін на визначеному рівні. У нашому випадку йдеться про стримування інфляції на рівні 5%. 

 

Ще один стримуючий фактор — зважена фіскальна політика, на яку впливають рекордні в 2019-2020 роках виплати за державним боргом. На думку аналітиків, заходи жорсткої фіскальної і монетарної політик НБУ, з одного боку, виправдані, але з іншого — знижують інвестиційну привабливість країни, стимулюють зростання облікової ставки, знижують вартість цінних паперів і збільшують податковий тиск на бізнес.

 

Виграш для державної казни за такого сценарію — облігації внутрішньої державної позики. Адже ставки на них, як і на депозитні сертифікати НБУ, зростають при збільшенні облікової ставки. Втiм мінус такого сценарію залучення інвестицій — зворотний процес, коли інвестори-власники ОВДП захочуть їх продати. У такому випадку дохід для українського бюджету може обернутися витратами, особливо якщо рішення про продажі облігацій знайдуть масовий характер.

 

Ну і, звичайно, чи не головний фактор, який не дає економіці розвиватися, — встановлення на високому рівні облікової ставки. НБУ, щоправда, трохи знизив її, із 18 до 17,5%, але при цьо­му вона не дозволяє зробити доступним кредитування, що, у свою чергу, заважає розвиткові економіки. Таким чином, наприклад, кредити для бізнесу є вищими за 22% і подекуди сягають 50%, що автоматично робить їх менш конкурентоздатними у порівнянні з виробниками з інших держав. Стримується також розвиток дрібного і середнього бізнесу.

 

Деякі експерти вже давно зауважують, що зараз в Україні інфляційні ризики стали суттєво меншими, а отже, економічні реалії вже мають дозволити НБУ поступово почати знижувати ключову облікову ставку і дати сигнал фінансовому ринку для нижчих кредитних ставок.

Особливості України, на відміну від багатьох розвинених держав, полягають у тому, що головним драйвером економічного зростання є не розвиток виробництва, а прискорення обсягів торгівлі. У нинішньому році, як прогнозується, вплив цього фактора буде не таким сильним, а темпи зростання купівельної спроможності населення сповільняться.

 

Імовірно, уповільниться зростання в будівельній галузі через зниження динаміки попиту з боку населення. Також продовжиться відтік робочої сили в інші країни. А цей фактор може вдарити по святая святих — по внутріш­ньому споживанню. Яке, як відомо, давало нам найбільший плюс упродовж минулого року. 

 

Ще одна зона турбулентності — ситуація на зовнішніх товарних і фінансових ринках. Наша залежність від зовнішніх факторів не стала меншою, тиск Заходу і Сходу на економічні процеси є чи не найбільшою зоною нестабільності для нашого ВВП: зокрема через вартість запозичень і чистий експорт. Сьогодні ж деякі економісти стверджують, що Захід перебуває на межі масштабної економічної кризи, не меншої, ніж та, що була у 2008 році.

 

У Європі та Центральній Азії, на­приклад, за прогнозами Світового банку, зростання в 2019 році складе в середньому 2,1% проти 3,1% в 2018. Рейтингова агенція «Фітч» знизила прогноз зростання світової економіки на найближчі два роки. У нинішньому році — з 3,1 до 2,8% і в 2020-му — з 2,9 до 2,8%. Аналітики відзначають погіршення перспектив для економіки країн єврозони й уповільнення економічного зростання в Китаї. Піднебесна почала пригальмовувати вже давно, а її напружені стосунки зі США позитиву не додають. Процес уже призвів до зниження цін на продукцію металургів — а це, як відомо, чи не головна стаття нашого експорту і надходження валюти до України. 

 

«Чорним лебедем», тобто непрогнозованим сюрпризом, став російсько-білоруський нафтовий конфлікт. У який уже втягнуті й інші держави, експерти прогнозують, що ситуація вплине і на розвиток нашої економіки. 

 

Ще один фактор, який негативно впливатиме на економічні показники 2019 року, суто технічний. Тобто ефект бази порівняння: аби показувати однакове зростання у відносних показниках, в абсолютних він повинен бути більшим за дані попереднього періоду. А ефект низької бази 2014—2015 років уже не відчувається.

 

Якщо, наприклад, зростання ВВП у минулому році значною мірою пояснюється рекордним врожаєм зернових, на рівні 70 млн. тонн, то цьогоріч такого факту вже не буде. Навіть якщо урожай виявиться не гіршим. Щоправда, якщо ми продаватимемо не тільки сировину, в тому числі й сільськогосподарську, а займатимемося її поглибленою переробкою, то таким чином вплив агросектору на загальну статистику виявиться напрочуд великим. 

Оскільки 2019 рік в Україні — період не просто політичний, а й знаменуватиме собою зміну політичних еліт, цей фактор не може не мати впливу на економічні процеси. Тим паче у країні зі слабкою та заполітизованою економікою. 

 

Наприкінці нинішнього року, ймовірно, формуватиметься новий уряд, змінюватимуться фіскальні, галузеві підходи, що, зокрема, змусить підприємців утриматися від розвитку нових видів бізнесу. 

Оскільки гроші, як відомо, люблять тишу, а в період «перезмінки» бізнес, як правило, не планує великих інвестицій у нестабільний регіон, то очікувати найближчим часом якихось великих спільних проектів, що могли би сприяти розвитку економіки, не доводиться. Втiм економісти зазначають: події не вплинуть на збільшення зарплат і фінансування поточних витрат, а також короткострокових інвестиційних програм. Натомість інвестори-стратеги, які й раніше не надто поспішали до України, тепер візьмуть тривалішу паузу.

 

Ще одна зона політичного ризику — перемовини нової влади з Міжнародним валютним фондом. Низка вимог Фонду до нашої держави є малопопулярною у народі, що погано корелюється з популістськими заявами деяких членів команди нового Президента України Володимира Зеленського. Знову ж таки, депутати у період міжвладдя, можливо, будуть не надто мотивованими займатися ухваленням економічних законів, а урядові перестановки тільки додатково гальмуватимуть процес... Зрив же роботи з МВФ може надати негативний вплив на курс гривні, тобто на умови ведення бізнесу в Україні.

 

І такий умовно дієздатний український уряд має вирішувати гарячі проблеми: так званий газовий борг iз Росією, «борг Януковича», отриманий у 2013 році, який Україна не поспішає визнавати. Також актуальними залишаються газові перемовини з РФ, ризики, які несе спорудження «Газового потоку-2», численні обмеження РФ щодо двосторонньої торгівлі та транзиту наших вантажів територією країни-агресора. У період слабкої влади деякі сили можуть спробувати розхитувати валютний курс, грати у монопольні змови тощо...

 

Утiм, як зазначають економісти, певний резерв міцності наша економіка має. А тому негативні зміни можливі восени. Найгірший сценарій — це відкрите політичне протистояння у країні.

 

Але це вже питання поза економічною площиною... 

А ТИМ ЧАСОМ...

Хто не працює, тих менше...