Запорізькому «Мотору» залишилося зробити невеликий крок до сьомого поспіль чемпіонства

Новітня історія ігрових видів спорту в Україні має цікаву особливість — переважна більшість турнірів проходить під домінуванням однієї команди, котра з року в рік, не маючи собі рівних, незмінно утримує титул найсильнішого колективу країни.

 

 

В окремих випадках перевага флагмана має настільки вражаючий вигляд, що його участь в національному чемпіонаті перетворюється на просту формальність.

 

 

Був час, коли окремі колективи, на дві голови переважаючи конкурентів і більшою мірою концентруючись на змаганнях у відкритих міжнародних турнірах, згадували про національну першість лише для того, аби оформити тут титул чемпіона України, котрий слугував перепусткою для участі в єврокубках.

 

За таким принципом кілька років функціонував волейбольний «Локомотив» із Харкова, котрий, змагаючись у Відкритому чемпіонаті Росії, до українського чемпіонату повертався лише на його закiнчення — як обов’язковий учасник «плей-оф».

 

Щось подібне свого часу практикував і хокейний «Донбас». Тримаючи головну команду в Континентальній хокейній лізі, на внутрішній арені чемпіонські повноваження донецького клубу захищала його «друга» команда.

 

Сьогодні за особливим порядком денним в українському спорті живе беззаперечний лідер вітчизняного чоловічого гандболу — запорізький «Мотор». Відтоді, коли в 2013 році «мотористи» вперше здобули національне «золото», керівництво клубу сприяє тому, аби запорізькі гандболісти максимально успішно виступали в Лізі чемпіонів.

 

Відтак у національній першості «Мотор» має в якійсь мірі поблажливий турнірний розклад, проводячи переважну більшість матчів регулярного сезону вже після завершення своїх виступів на євроарені.

 

Як результат, упродовж певного часу, маючи за спиною малу кількість зіграних матчів, «Мотору» доводиться посідати в турнірній таблиці вітчизняної суперліги незвично низькі місця.

 

Проте, щойно відбувається вирівнювання кількісного показника проведених матчів, стає зрозумілим, що «мотористи» й надалі залишаються беззаперечно кращим колективом українського чоловічого гандболу. 

 

В останні роки головна інтрига ЧУ обертається навколо можливості проведення так званого «золотого» «плей-оф» за участі двох перших команд регулярного сезону.

 

Проте ще жодного разу задіяти особливий пункт нового регламенту, згідно з яким дуель першої та другої команд відбудеться, коли на фініші «регулярки» їх розділятиме менше семи очок, організаторам суперліги не вдалося.

 

Основним опонентом «Мотора» в чемпіонській гонці вже багато сезонів поспіль залишається ЗТР — і кожного разу битву за «золото» в запорізькому дербі з великою перевагою виграють «мотористи».

 

У нинішньому регулярному сезоні ЗТР не виграв у потужних земляків, які демонструють на внутрішній арені стовідсотковий результат, жодного з чотирьох очних протистоянь. Відтак можливістю скоротити восьмиочкову фору від «Мотора» й зіграти з ним «золотий» «плей-оф» «Запоріжтрансформатор» знову не скористався.

 

Логіка ж функціонерів ФГУ зрозуміла: якщо ключовий претендент на чемпіонство не може відібрати у головного фаворита бодай одне очко у «регулярці» — про який додатковий «плей-оф» узагалі йдеться.

 

Ну а «Мотору» для того, аби юридично оформити своє сьоме поспіль чемпіонство, залишилося провести останній матч у сезоні, в якому підопічним Миколи Степанця протистоятиме сьомий колектив чемпіонату — «ЗТР-Буревісник».

 

При цьо­му втрачати свої перші очки в заключному поєдинку чемпіонату «Мотор» не планує. «Усі знають, що наша команда націлена тільки на найвищі результати, тому «Мотор» повинен перемагати», — наголосив Степанець. 

* * *

Тим часом у жіночій суперлізі свій п’ятий поспіль чемпіонський титул здобула львівська «Галичанка», яка вкотре випередила ужгородські «Карпати». 

ТАБЛО