30-річна Мар’яна Циганин, телеведуча, сценарист, а ще — помічник заступника міського голови Івано-Франківська.
Також вона веде активну громадську діяльність, а кілька років тому заснувала молодіжний журнал Repost, який, за її словами, покликаний допомагати талановитій молоді у пошуках себе.
— Як з’явилася ідея молодіжного видання?
— Усі геніальні ідеї приходять спонтанно, нестандартно або дивно. Так було і в мене. Вперше така думка виникла в класі шостому або сьомому, я тоді передплачувала і дуже любила журнал «Ясам/сама», навіть писала вірші, статті і малювала, дещо з цього було в ньому опубліковано. Вдруге подібна думка виникла вже після переїзду в Івано-Франківськ, коли я почала вести активну громадську роботу, а знайти якісне та єдине джерело інформації для молоді не змогла.
І от одного вечора, коли я пила чай зi своїми друзями та наставниками Володимиром і Юлією Бондарами, вiдбулася весела і зовсім несерйозна розмова, почали жартувати, які б статті надрукували, якби у нас був свій журнал. І тут Юля каже: «Мар’яна, ну а що ти нічого не робиш? Давай відкривай молодіжний журнал, уже і без відмазок!». Ну, а я що? Я взяла і зробила (сміється). Мені пощастило з чудовою командою — молоді та креативні студенти, з якими ми мали можливість попрацювати в спільних журналістських проектах, розділили зі мною цілі і цінності ідеї.
— Яким був перший випуск?
— Перший випуск — це як перша дитина: все було страшно, важко, незрозуміло, дивно, святково… ми притиралися всі один до одного, формували перші теми і рубрики, ділилися ідеями та баченнями. І все вийшло. Так, були помилки в тексті, дизайні, але це навчило і показало, як робити не треба, дало перший професійний досвід. Так у нас сформувалася мета: розкривати творчий потенціал молоді; сприяти налагодженню міжкультурного діалогу, дати можливість студентам i молоді отримати перший професійний досвід у сфері журналістики. Після виходу першого номера й отримання першого фіт-беку ми зареєстрували журнал як офіційне ЗМІ і стали працювати ще активніше.
— Хто допомагає з фінансуванням журналу? Який тираж?
— Знайти підтримку на перший номер не вдалося, але мій коханий чоловік чомусь повірив у цю ідею, тому дав свої заощадження на друк і покриття інших витрат, так він став татом Repost. А згодом у нас з’явилися хресна мама (сміється), так ми називаємо Ольгу Мельникову, головного спеціаліста Департаменту молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради. Саме вона підтримала нас на старті та й підтримує досі, завдяки її порадам i протекції ми отримуємо фінансування на поліграфічні послуги з міського бюджету ось уже три номери підряд і очікуємо фінансування надалі.
Також наша команда мала зустріч із міським головою Русланом Марцінківим, який вподобав наш журнал і дав «зелене світло» на його фінансову підтримку. Зараз маємо певні домовленості про співпрацю із заступником міського голови Тернопільської міської ради. Працюємо далі, шукаємо підтримку, адже проект не прибутковий, наразі всі працюють на волонтерських засадах. Тираж на даний час — тисяча примірників, але вже б хотіли збільшувати.
— Які теми журналу найбільш популярні серед молоді? Хто дописує в журнал, хто його редагує? Це молоді люди?
— У журналі вже є стала команда та нові дописувачі, які пробують себе у цій сфері. Пишаємося рубрикою «Літнатхнення», в якій публікуємо вірші та короткі прозові твори юних письменників і поетів, користуючись нагодою, запрошую присилати свої роботи, найкращі будуть відібрані редакційною радою та опубліковані в журналі. Також користуються популярністю рубрики Must read — зірки українського шоу-бізнесу рекомендують, що почитати, «Україною за півціни» — як і куди можна подорожувати із студентським квитком, а ще в нас найцікавіші статті перекладають англійською мовою. Це дозволяє іноземцям дізнатися щось актуальне і цікаве легко і зручно, а нам — учити англійську.
— Чого бракує сучасній молоді?
— Важко сказати однозначно про всіх. Та молодь України, а це за законодавством, люди від 14 до 35 років, найбільше потребує якісної профорієнтаційної освіти вже зі школи, практичної вищої освіти, можливості працевлаштуватися, купити житло (чи взяти доступний кредит) та бути мобільними (подорожувати як Україною, так і за кордоном). У нас молодь розумна і креативна, варто тільки дати можливість розвинутися їх талантам та підтримати на етапі старту.
— Як мотивувати молоде покоління брати участь у житті країни? Розвивати українську науку, кіно?
— Виділяти на це гроші. Давайте подумаємо самі? В молоді є купа ідей та енергії. Вони їх усе одно кудись направлять, і ми, платники податків, все одно будемо за це платити. Нам варто зробити вибір: або ми платимо за якісне практичне навчання і створення класних потрібних матеріальних і нематеріальних продуктів; або ми платимо за відшкодування різних збитків, лікування наркоманії й алкоголізму, на жаль, поширених серед дітей і підлітків, утримання кризових центрів, виплати допомоги з безробіття, непосильні пенсійні внески, бо працюючих менше, аніж пенсіонерів, та інше. Молодь хоче брати активну участь у житті країни, просто не завжди знає про такі можливості. Щоб виправити це, я і створила Repost, а зараз стала членом ради з питань молодіжної інформаційної політики і вірю, що будуть хороші результати.
— Які, на вашу думку, кроки має зробити влада, щоб втримати молодь на Батьківщині?
— Кожен має зробити свій внесок. Але оскільки йдеться про владу, то я вважаю, що варто створити стипендіальний фонд, за рахунок якого відправляти кращих учнів країни у кращі навчальні заклади світу, з умовою повернення назад та 5 чи 10 років упровадження набутих знань в Україні. Молодь не потрібно тут тримати, думаю, треба створити умови, щоб вони хотіли тут жити, творити, вкладатися і реалізовуватися. Варто почати серйозно ставитися до молоді не як до далекого майбутнього, якоїсь проблеми, а як до лідерів думки сьогодення, рівноцінних партнерів у вирішенні соціальних, економічних, освітніх та інших питань.
— Чи порушуєте ви такі питання на сторінках журналу?
— Так, звісно. На сторінках Repost ми писали і про молодіжні центри в Україні, і про навчальну програму «Молодіжний працівник», і про навчальні програми обміну студентами, і про конкурс кращих практик молодіжної роботи в Україні, і про діяльність активних громадських об’єднань, і про молодих науковців та їхнi винаходи... І не збираємося на цьому зупинятися.
— Якої підтримки журнал потребує на даний час?
— Ми розпочали пошук по обласних і великих містах України молодих журналістів, тому welcome у нашу команду. Також потрібна фінансова підтримка, щоб покращити якість видання та його піар.
