Як бачать світ творчі люди? Щоб зрозуміти це і відчути власними вухами, очима, вібраціями тіла, треба побувати в особливих місцях.
Такою точкою концентрації сучасного мистецтва в Україні ось уже 25-й рік є фестиваль «2 дні та 2 ночі нової музики» в Одесі.
Цієї весни його учасниками стали близько 200 артистів із трьох десятків країн — музиканти різних напрямів, стилів, рангів та вікових генерацій.
А там, де зустрічаються прогресивні митці з усього світу, і кожен відвідувач стає частиною хвилі ультрасучасного.
Близько 150 виконаних музичних творів, із яких 30 прем’єрних, море вражень і море Чорне поруч — усе це фестиваль «2 дні і 2 ночі нової музики» в Одесі.
Із першої фестивальної миті ви відчуваєте, що потрапили в якусь вишукану гру, де з кожним новим твором добровільно-примусово набуваєте іншої ролі. Гра проникла в усі шпарини цього дійства — на сцені, в залі, між композиторами і виконавцями, виконавцями і слухачами; гра кольорів, тембрів, технік, смислів, підтекстів, підзвуків.
Ця гра вимагає вашої активної уваги й усе нових яскравих експериментів для її втримання від виконавців. У пошуку незвичних тембрів інструментами є не тільки вже звичні скрипка, фортепіано, ксилофон, а й пилка, леска, пластикові стакани, тарілки на кухонних губках, і саме тіло людини — наприклад, ноги у капцях і без, відстукування й рухи в повітрі частинами тіла з різною динамікою і ритмом.
Тут усе пов’язано і переплетено: звуки, жести, танці, кожен подих, закулісні розмови і коментування героєм самого себе — все стає частиною партитури твору.
До легкого шоку підготували вже назви композицій, серед яких This can be-e-er! («Ця бляшанка пи-и-ива!» Олег Таганов), «Троє голих» та «Четверо голих» (Марко Момі), «Ліфт» (Людмила Самодаєва), «Ножна гра» (Ріріко Абе), «Відбитки пальців на струнах, клавішах і клапанах» (Володимир Рунчак).
Або ж «Музичний зоопарк» — назва циклу 12 міні-моно-опер 12 різних композиторів Європи, серед яких «Шпроти» (Бене Гартль), «Горила і метелик» (Асматі Чібалашвілі), «Медуза» (Кіра Майденберг-Тодорова) та подібні. Утім були серйозні філософські назви, які, щоправда, не обов’язково збігаються з очікуваннями: «Умовивідна уявність №1» (Аршія Самсамініа), «Наприкінці початку» (Яна Шлябанська), «Теорія сліз: бруд» (Бріс Позе), «Популярні контексти» (Матей Шломовиц). Усі вони разом — ніби відблиски одного великого океану, ім’я якого Постмодерністський світ.
Усі учасники — безумовно, яскраві музиканти дивували не тільки музикою, а й театральністю виконання. Завдяки цьому те, що чуєш, набуває продовження у тому, що бачиш — рухах, поглядах і міміці артистів.
Одним із найяскравіших був австрійський вокаліст Руперт Бергман із блискучими сольними партіями у «Сьогодні ввечері Боріс Годунов» (Кармелла Цепколенко) та «Покликання Мойсея» (Цвети Дімітрової).
Виразність обличчя, жести і слова соліста додавала ефекту до вправного володіння тембром та інтонацією густого баритону. Варто акцентувати, що загалом увагу глядачів захопили твори знакових для сучасної академічної музики в Україні персон: гумористична міні-моно-опера Кармелли Цепколенко (Одеса) «Сьогодні ввечері Боріс Годунов» та мелодрама «Орестея» Олександра Козаренка (Львів). Ці та інші композиції українських композиторів підтвердили, що вітчизняні митці не відстають від тенденцій європейського арту, а може, й задають їх.
Музичний простір фестивалю «2 дні та 2 ночі нової музики» гармонійно зливався з візуальним мистецтвом. Над головною сценою проектувалася онлайн-трансляція перфоменсу художника, що паралельно концерту творив в одній з частин головної сцени. Це запрошений український мураліст, художник, ілюстратор Міша Тютюник (MDOT), нині популярний у США (Брукліні, Нью-Йорку), де живе і працює останні роки.
Окрім насиченої концертної програми фестивалю, всі бажаючі також мали можливість відвідати презентації нового компакт-диску Олександра Козаренка та проекту «Долучайтесь до нашої спільноти» (Ірина Яцик), а також майстер-класу американського скрипаля Дана Ауербаха. Погодьтесь, такий спектр подій за дві доби — немало. Незмінними керівниками проекту 25 років існування фестивалю «2 дні і 2 ночі нової музики» є Кармелла Цепколенко (арт-директор, засновник проекту), Олександр Перепелиця (директор), Бернгард Вульф (президент).
Місцем проведення фесту сучасного мистецтва стала одна з унікальних споруд Одеси, побудована ще в 1899 році в стилі італійської готики. У минулому Зала Малої біржі, а нині Одеська філармонія викликає захоплення не тільки вишуканими панно петербурзького художника Миколи Каразіна, стелею з ливанського кедра в розписах та позолоті, а й чудовою акустикою — як для звучання класичних інструментів, так і для електронної музики.
Не дивно, що тут проходять й інші фестивалі: «Ріхтерфест», «Дунайська весна», «Одеська гітарна осінь», міжнародні конкурси піаністів та скрипалів, концерти поп-артистів тощо.
Під час фестивалю «2 дні і 2 ночі нової музики» в Одесі часто неочікувано відкриваєш красу не тільки «незрозумілого» сучасного мистецтва, а й невидимі раніше власні сторони. Це приємний вихід із зони комфорту!
