Офіційна Москва, розпочинаючи свої стосунки з новообраним українським Президентом Володимиром Зеленським, намагається йти традиційним шляхом: зробити пропозицію у газовій сфері.
Від якої той, як видається Кремлю, просто не міг би відмовитися.
Шляхом Януковича і Юлії Тимошенко
Упродовж усіх років експерти підозрювали у двосторонніх газових угодах між Україною та РФ наявнiсть корупційної складової: схеми виходили непрозорими, умови були неринковими і часто доволі шкідливими для України.
Особливо на цьому тлі виділяється газова угода 2009 року, ухвалена за ініціативою тодішнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, що містила низку невигідних для нашої держави умов і яку ледь вдалося скасувати через суд.
Ще одна проблема прямих газових угод iз Росією — політична складова. Адже суто господарська дія, за ініціативи східного сусіда, постійно доповнюється політичними вимогами.
На кшталт, як це було під час підписання Харківських угод, — із продовженням базування на українській території тодішньої автономної республіки Крим російських військ. Що зрештою і призвело до втрати частини нашої території.
Утім, як стало відомо днями, Кремль пробує розіграти стару карту. Так, президент Російської Федерації Володимир Путін, перебуваючи днями в Пекіні, натякнув: Україна може отримати газ удвічі дешевше, ніж має зараз.
«Ми, врешті-решт, підпишемо договір на транзит газу чи ні? Це ж питання яке... Україна отримує вдвічі дорожче газ, ніж могла б отримувати», — сказав очільник РФ, нагадавши про передвиборчий візит до Москви представників «Опозиційного блоку» Віктора Медведчука та Юрія Бойка, які вели «газові діалоги» з російським прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим.
«Росія ж сказала: щонайменше на 25% буде ціна меншою, якщо безпосередньо отримувати газ із Росії», — нагадав про цю зустріч Володимир Путін, принагідно нагадавши українцям про їхні проблеми.
Адже, на думку російського президента, реальний рівень життя в Україні катастрофічно падає, зростають тарифи на тепло. Ці події Путін м’яко ув’язав із небажанням української сторони домовлятися з Росією «по-доброму».
Путін і турбота про Україну
Ще один аргумент від Путіна — транзит російських вуглеводнів до Європи українською територією. Як відомо, Кремль намагається шантажувати нашу державу спорудженням нового газогону «Північний потік-2», після запуску якого буцімто наша газотранспортна система стане нікому не потрібною.
Днями ж Путін зробив ще один несподіваний висновок: якщо припиниться транзит, тоді Україна, за його словами, не зможе забезпечити себе газом із Європи, який ми купуємо сьогодні.
«А якщо транзиту не буде? Тоді не буде реверсу», — сказав президент РФ, оскільки, за його словами, «газова труба радянських часів» влаштована так, що «від транзитної газової труби йдуть відгалуження на всю Україну».
«Це нісенітниця, це маячня, це обман, ніякого реверсу реального немає. Неможливо вранці запускати в аверсному режимі газ транзитом до Європи, а по ночах перевертати в реверсний режим. Тому що відбувається? Йде газ до Європи, відгалуження від газових труб ідуть на всю Україну. Береться газ у звичайному режимі, потім по паперах пишеться, що це реверс. Частково заходять на територію сусідніх країн, звідти трубу проклали маленьку і вдають, що ганяють ці обсяги. Насправді їх немає», — заявив Путін.
А тому, за його словами, якщо не буде транзиту російського газу до Європи, «тоді не буде газопостачання України».
«Це таке серйозне питання, а вони клеять дурня там усі, займаються якимись політичними чварами замість того, щоб подумати про пересічного громадянина України, який живе поточними турботами і змушений платити непомірну ціну за всі ці політичні фокуси», — наголосив Путін.
Думку свого лідера фактично повторив і другий за рангом державний чиновник Росії Дмитро Медведєв.
«Ми нічого не змінюємо у своїй позиції. Справа не в тому, хто переміг, — це вибір українського народу. Справа в тому, як далі працювати чи, навпаки, не працювати, — сказав він. — Усі ті пропозиції, які були зроблені під час спілкування з моєю участю і нашими колегами з України, вони, природно, можуть бути застосовані і до нової влади. Як то кажуть, було б бажання».
