Казахстан втягують у міжнародний конфлікт

Відносини Китаю та США не можна назвати рівними і доброзичливими.

 

 

І приводом для цього стала митна війна, яка тягнеться ось уже майже два роки і поступово трансформується в інформаційний та політичний конфлікт.

 

 

Крім того, що є протистояння, в нього намагаються втягнути й інші країни. Так, у світових ЗМІ з’явилася інформація про насиль­ницьке масштабне «перевиховання» корінних жителів — мусульманського тюркомовного населення Сінцзян-Уйгурського району — в концентраційних таборах. 

 

 

Американські політтехнологи запланували налаштувати проти Китаю тюркомовний і мусульманський світ шляхом залучення в конфлікт Казахстану як однієї з найбільших країн центральноазіатського регіону.

 

За вказівкою американців, Комітет ООН із ліквідації расової дискримінації навіть виступив із заявою, нарахувавши від десятків тисяч до двох мільйонів мусульман (переважно уйгурів), затриманих і розміщених у засекречених таборах.

 

За даними комітету, крім уйгурів, у таких таборах утримують і громадян інших національностей — казахів, киргизів і дунганів, які історично проживають на території СУАР. Приводом стала справа громадянки КНР Сайрагуль Сауитбай — нелегальної біженки з Китаю, етнічної казашки, котра звернулася до Казахстану з проханням надати їй політичний притулок, адже їй загрожує смертна кара.

 

С. Сауитбай — не перша з тих, хто повернувся на історичну батьківщину в РК із КНР, хто незаконно (без дозволу китайської влади) покинув країну. Більшості її попередників цілком успішно вдалося оселитися у Казахстані, отримавши дозвіл китайської влади на виїзд. Однак С. Сауитбай виявилася єдиною репатріанткою, яка, так би мовити, «зависла».

 

І головна причина цього — завзятість США та низки міжнародних організацій у спробі використовувати її як втілення «проблем Китаю» і тим самим здійснювати тиск на КНР. Казахстан же, у свою чергу, визнав усіх біженців, «тих, хто повернувся» — оралманів.

 

У даний час у Казахстані проти Сауитбай заведено кримінальну справу за статтею «умисне незаконне перетинання державного кордону». Покарання за такий злочин — штраф (7 тис. дол. США) або позбавлення волі строком до одного року з відправленням за межі республіки строком на п’ять років. Справа могла б обмежитися тільки штрафом, але в процес втрутилася американська сторона.

 

Представник державного департаменту США Лаура Стоун навесні 2018 року заявила про те, що, за американськими даними, в Китаї затримано «десятки тисяч» уйгурів, а також представників інших мусульманських меншин, усіх затриманих відправляють до табору «політичного перевиховання» на північному заході Китаю.

 

Заступник голови Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації Гей Макдугалл заявила, що мусульманам загрожує небезпека: «Ми глибоко стурбовані численними повідомленнями про те, що під приводом боротьби з релігійним екстремізмом і збереження соціальної стабільності [Китай] перетворив Уйгурський автономний район на щось схоже на величезний табір для інтернованих, інформацію про це тримають у секретності, свого роду «зону без прав». При цьому джерела, які «заслуговують на довіру», як зазвичай, не були розголошені ні Л. Стоун, ні Г. Макдугалл.

 

Водночас низка впливових міжнародних ЗМІ, як The Washington Post, The Diplomat, The Guardian, опублікували статті під заголовками: «Що вибере Казахстан — міжнародне право і співробітництво з Китаєм або казахів?»

 

Управління верховного комісара у справах біженців по Центральній Азії наполягає на тому, щоб Казахстан надав С. Сауитбай статус біженки, визнавши, таким чином, правоту всіх заяв про тиск на мусульман у КНР.

 

У Казахстан прибула американська делегація з представників Національного консульства безпеки USAID, Бюро у справах Південної і Центральної Азії, а також Бюро у справах демократії, прав людини і праці.

 

Очолила її представник Бюро у справах Південної і Центральної Азії Еліс Уеллс. Американська сторона апелювала до того, що статус біженця вплине на висновок наступних казахстансько-американських угод з економіки і торгівлі.

 

Сауитбай змогла давно б отримати статус переселенки, а Казахстан би врегулював спірне питання зі своїм сусідом, якби це не стало проблемою величезних масштабів зі звинуваченнями китайської сторони.

 

Таким чином, китайська громадянка стала приводом для роздування китайсько-американського конфлікту. І тому, визнаючи її біженкою, Казахстан автоматично виступить на підтримку США про порушення прав людини в КНР.

 

Влада Казахстану, дотримуючись політики багатовекторності, засудила С. Сауитбай на півроку ув’язнення. Одночасно Казахстан відмовився визнавати С. Сауитбай біженкою, надавши їй лише статус особи, що шукає притулку на території країни.

 

Казахстанська сторона заявила, що юридично «переслідування Сайрагуль Сауитбай в Китайській Народній Республіці з політичних, релігійних, національних та інших причин не доведено». Такий варіант цілком влаштував і КНР.

 

Казахстанський опозиціонер Мухтар Аблязов закликає громадян Казахстану протестувати проти політики у казахстансько-китайських відносинах, яка проводиться урядом країни. Казахстанська влада робить усе можливе, щоб, забезпечуючи захист С. Сауитбай, не піддаватися на різні провокаційні акції. Така позиція влади Казахстану не влаштовує американську сторону, і вона планомірно продовжує використовувати методи інформаційної війни, залучаючи у протистояння якомога більше інших країн.