На державному підприємстві «Антонов» модернізували обладнання та реконструювали кабіну управління аеродинамічної труби (АТ-1).
Фахівці відділу головного енергетика розробили та проводять дослідну експлуатацію нової системи управління повітряним потоком. Про це «УМ» повідомили на підприємстві.
Аеродинамічна труба й утворений на її основі комплекс забезпечують повний цикл робіт аеродинамічного експерименту від проектування і розробок аеродинамічних моделей та обладнання до випробування, видачі рекомендацій і висновків.
В аеродинамічній лабораторії АТ-1 перебувають кілька десятків випробувальних моделей літаків «Ан». Більше всього моделей було досліджено по «Руслану» — близько двох сотень...
Присутня тут 117-та модель вважається «бойовою», бо неодноразово використовувалась як у процесі проектування літака, так і до сьогодні при проведенні зовнішніх доробок літака чи при розслідуванні відмовних ситуацій. Для випробування моделей Ан-124 використано більше 20 тисяч турбогодин (не лише в антоновській аеродинамічній трубі).
В експериментально-дослідному відділі 35 (ЕДВ-35), який ще й проектує аеродинамічні моделі, експериментальне обладнання та системи для забезпечення випробувань, трудиться шість десятків фахівців. «Нині відділ працює над проектуванням та випробуванням моделей Ан-188, Ан-132, безпілотних літальних апаратів.
Виконує роботи з Ан-148, 158, 178. Скільки живе літак, стільки ж живе і його модель. Її випробування можуть проводити й тоді, коли літак давно літає, якщо він потребує доробок», — розповіла «УМ» начальник ЕДВ-35 Наталія Центило.
В аеродинамічній трубі можна випробовувати не лише моделі літаків, а й дирижаблів, дельтапланів, вітряків, автомобільного та залізничного транспорту. Серед напрямiв досліджень — спортивна тематика для швидкісних видів спорту (вело, лижі, бобслей та інші).
Тут, наприклад, «продували» гірських лижників та велосипедистів України, щоб визначити положення спортсмена, при якому опір мінімальний для більшої швидкості. Оцінювали навантаження на висотні споруди різного типу та елементи міської інфраструктури, в тому числі київського монумента «Батьківщина-мати».
Таких дорогих і складних споруд — аеродинамічних труб малих дозвукових швидкостей — у колишньому СРСР було чотири: в Центральному аерогідродинамічному інституті імені професора М. Жуковського (ЦАГІ, м. Жуковський Московської області), Московському держуніверситеті, Центральному науково-дослідному інститут ім. Крилова (м. Ленінград), Сибірському науково-дослідному інституті авіації. Жодна авіафірма в СРСР такої труби не мала. Конструкторські бюро Туполєва, Яковлєва, Ільюшина продували свої моделі літаків у ЦАГІ.
Чергу доводилося чекати місяцями. Тому в Генерального конструктора Олега Антонова виникла ідея побудувати аеродинамічну трубу на київському заводі, щоб отримувати потрібну інформацію оперативно.
