Україна в Європі чи Малоросія в імперії зла: відповідь за кілька днів

«Возвеличу моїх отих рабів 

німих! Я на сторожі коло них поставлю слово» Т. Шевченко

 

Німі раби не возвеличуються, бо майже не читають геніального нашого пророка. Ще зовсім недавно нашим школярам наполегливо нав’язували Гаррі Потерра.

 

Нині інформаційна війна з боку агресивної Росії дала свої плоди, люди, споживаючи брехливу пропаганду, повірили, що не Володимир Путін веде агресивну війну проти України, а Петро Порошенко винен у кровопролитті на Донбасі та анексії Криму Московією.

 

Фінальним наслідком антиукраїнської пропаганди є переможець першого туру президентських виборів, україноненависник Володимир Зеленський. Російська влада святкує перемогу.

 

Що стало причиною такого голосування українців? Російсько-українська війна не сприяє доброму настрою, щодня чуємо про поранених чи вбитих українських патріотів. Росія свідомо заперечує факт ведення війни проти України, «іхтамнєти» приховують загибель багатьох своїх співвітчизників, хоча їхніх «двохсотих» не менше наших, щоб не збурити і без того нещасне і бідне суспільство.

 

Втомленими і переляканими війною громадянами легко маніпулювати, вони переважно готові жити без власної держави, віри, мови, традицій, їм давай хліба і видовищ.

 

Якщо попри війну держава повністю забезпечує народ продовольством, навіть підвищує соціальні стандарти людей шляхом збільшення зарплат, пенсій, соціальних виплат тощо, то видовища ця категорія громадян отримує через російсько-брехливо-пропагандиські канали, і зокрема 95-й квартал.

 

Звичайно, фільм «Кіборги» для цієї категорії громадян страшний, від нього пропадає сон, а ось прикольні ржачки 95-го кварталу їм дивитися не страшно, там особливо і думати не треба, бо хто думає, той легко помітить, що жарти «кварталу» переважно антиукраїнські.

 

Що Ви зробили доброго для держави, їх не стосується, їхній споживацький принцип: дай, поможи, посприяй, розвесели, не призивай до війська, розмитни «євробляху» на шару, підніми зарплату, пенсію, у державі все погано, все корумповано.

 

Саме про таких Кобзар писав: «А лукаві! Господнюю святую славу розтлили, Чужим Богам понесли жертву! Омерзились! Святого мужа — горе Вам! На стогнах каменем побили. І праведно Господь великий, мов на звірів тих лютих, диких, кайдани повелів кувать, глибокі тюрми покопать. О роде лютий і жорстокий, що замість кроткого пророка царя Вам повелів надать».

 

Російсько-брехливо-пропагандистський бруд на чинного українського Президента та на сучасних українських героїв, що жертвують своїм здоров’ям і часто життям, захищають рубежі нашої держави на сході країни, байдужі і наївні співвітчизники сприймають за правду, хоча ще 170 років тому наш пророк висловився максимально влучно: «Брешеш, людоморе! За святую правду-волю розбійник не стане, не розкує закований у ваші кайдани народ темний, не заріже лукавого сина, не розіб’є живе серце за свою країну».

 

Триста років тому, ще за часів визвольних змагань проти Московії під орудою гетьмана Івана Мазепи українці з’ясували, що найбільшою небезпекою, руйнівною силою проти державності України є внутрішні чвари і самоїдство.

 

З історії знаємо про полковника Носа, який, зрадивши свій народ, провів у гетьманську столицю — фортецю Батурин — московських варварів, які вирізали багатотисячне місто, включно з дітьми і старшими людьми.

 

Суддя Кочубей таємно їздив до Московського царя оббріхувати і здавати гетьмана Мазепу. Як це не дивно, але в сучасній Україні носи і кочубеї плодяться в геометричній прогресії. Після Революції гідності багато таких зрадників втекли до Московії разом із визнаним судом державним зрадником Януковичем.

 

Президентські вибори показали, що таких покидьків ще багато, одні навіть не маскують свою зрадницьку суть, інші, прикриваючись патріотичними гаслами, бачать не Україну в собі, а себе, любого, в Україні.

 

Український народ очікує заяв про збереження державності від кандидатів у президенти, які програли вибори, але отримали чималий відсоток підтримки від виборців. Маю на увазі Юлію Тимошенко, Юрія Бойка, Анатолія Гриценка, Ігора Смєшка, Олега Ляшка, Олександра Вілкула, Руслана Кошулинського.

 

Народ сподівається на заяви на кшталт: «Голосуйте за Україну в Європі». Мовчання або незрозумілі висловлювання засвідчать, що політику байдужа доля України після виборів 21 квітня. На жаль, тільки одна Юлія Тимошенко виступила з підтримкою України як держави. Інші кандидати та лідери, нібито демократичних політичних партій та фракцій парламенту, злочинно мовчать, продовжуючи тримати свої брудні руки на шиї проукраїнського державника Порошенка, забувають, що в умовах війни вони знищують не тільки його, а й молоду державність України.

 

«Воскресни, мамо! І вернися в світлицю-хату, відпочинь, бо ти аж надто вже втомилась, гріхи синовні несучи, спочивши, скажи своїм лукавим чадам, що пропадуть вони, лихі, що їх безчестіє і зрада, кровавим мечем нарізані на людських душах, що крикне кара невсипуща!». Т. Шевченко.

 

Отож тріумфують кремлівські вожді, їхній проект Володимир Зеленський переконливо переміг у першому турі. Нічого, окрім шкоди для України, містер Зе не зробив. Обов’язок громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, як передбачено ст. 65 Конституції України, він порушив чотири рази, ховаючись від призову до українського війська.

 

Таким чином, вчинив кримінальне правопорушення. Систематично допускаючи словесні знущання і образи щодо України та її громадян, зокрема насміхався з української історії, культури, традицій, мови, «хохлів», декомунізації, Томос для Православної церкви України принизливо назвав термосом, а Україну як державу перед неукраїнською публікою прирівняв до повії. «А тим часом перевертні нехай підростають, та поможуть москалеві господарювати і з матері полатану сорочку здіймати. Помагайте, недолюди, матір катувати». Т. Шевченко.

 

До першого туру і після перемоги у ньому Володимира Зеленського журналісти так і не отримали від нього жодної зрозумілої відповіді на запитання: якою буде політика України після його можливої перемоги у фіналі президентських виборів? Сучасному «патріоту» України Сергію Лещенку така поведінка кандидата дозволила зробити гучний висновок, що містер Зе — справжній народний трибун. Замість прес-конференції журналісти отримали словесну «нагороду» помічників Зеленського: «Ето цирк уродов».

 

Зважаючи на твердість і рішучість ходи, ультиматум у розмові («Даю Вам 24 години, думай те»), записи у відеоролику, команда Зеленського, напевно, хотіла показати суспільству схожість кандидата на супермена Джеймса Бонда. Тимчасово охопило почуття гордості: а що, як майбутній можливий Президент України Володимир Олександрович Зеленський одразу після складання присяги так само круто і рішуче дасть 24 години президенту Російської Федерації Володимиру Путіну на те, щоб той забрався з Криму і Донбасу?

 

Однак реальна поведінка кандидата Зеленського і його команди схиляють до його схожості на Остапа Бендера, особливо коли той оголосив про проведення сеансу одночасної гри з шахів, не маючи жодного поняття у цій грі інтелектуалів.

 

Пам’ятаємо, з яким приємним здивуванням обдурені наївні люди повірили шарлатану, що їхнє село Васюки стане світовою шаховою столицею і сюди приїжджатимуть усі шахові чемпіони світу. Згадаймо, як ламали голови одразу після першого ходу шулера його численні опоненти за шахівницями. Після другого ходу Остап Бендер, вистрибнувши з вікна, почав тікати від обдурених і обурених шахістів.

 

Щось подібне до с. Васюки через соцмережі вдалося зробити з цілою Україною. Адже так само, як шахрай Остап Бендер не розумівся в шахах, Володимир Зеленський нічого не розуміє у справах державного будівництва, але може бути обраним очільником держави. Виборці мусять відділити реального Володимира Зеленського від віртуального слуги народу Василя Голобородька.

 

Напередодні другого туру утверджуюсь у думці, що конкурентами на цих виборах є П. Порошенко і В. Путін, тому борди із зображенням чинних президентів України і Російської Федерації абсолютно правильні. Для В. Путіна та його режиму найгірший кандидат — П. Порошенко. Його порівнюють із Мазепою, Петлюрою, Бандерою і Шухевичем.

 

За їхнім висновком — годиться будь-який кандидат, тільки не П. Порошенко. Для нас це має бути сигналом — тільки чинний глава держави здатен очолити на наступні п’ять років Україну, зберегти та утвердити її державність. П. Порошенко, попри помилки, які сам визнає, за п’ять років організував створення боєздатної армії, отримання безвізу, набуття чинності Угоди про асоціацію з ЄС, розірвання договору про дружбу з РФ, вихід з СНД, декомунізацію, курс на набуття членства в Євросоюзі та НАТО, а отримання Томосу — церковної автокефалії — це розрив останніх пут, які прив’язували Україну до Московії.

 

Війна загартувала його, він став переконаним українським патріотом і бійцем. Достойно представляє країну на міжнародній арені. Чинного Президента підтримує моральна еліта нації.

 

Голова Європейської ради Д. Туск разом із підтримкою П. Порошенка дав цінну пораду українським політикам: «Ваша історія підтверджує: внутрішні чвари та конфлікти є найбільшим подарунком для Росії, оминайте спокуси популізму». Колишній Генсек НАТО А. Расмуссен висловився дуже зрозуміло: «Якщо Росія припинить воювати, то не буде війни. Якщо Україна припинить воювати, то не буде України».

 

Тому найважливішим пунктом у програмі кандидата П.Порошенка на наступні п’ять років є програма відновлення миру: «Нам потрібен мир з Росією, але цей мир — це повне відновлення територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Мир — це беззаперечне визнання Москвою нашого права йти своїм шляхом. І цей шлях — «геть від Москви!».

 

Другий тур — це вибори з чистого аркуша, вибори, на яких народ має дати відповідь — ми ідем в цивілізовану і заможну Європу чи повертаємось у стійло імперії зла? Перед тим, як іти до виборчої дільниці, згадаймо наших предків, убієнних імперією варварів хоча б за останні сто років, під час голодоморів-геноцидів, Другої світової війни, національно-визвольної війни УПА, політичних репресій, згадаймо «Майдан незалежності» і сучасних героїв «Небесної сотні», 13 тисяч вбитих і замордованих у нинішній російсько-українській війні на сході країни, знущання окупантів над українськими патріотами в тимчасово анексованому Криму, над узятими в полон невинними моряками. 

 

Голосування за П. Порошенка нині — це голосування за Україну, бо президенти тимчасові, а держава має жити вічно. Чому завжди патріотична Галичина на 10-13% зменшила явку виборців у порівнянні з виборами у 2014 році?

 

Чому столиця, Північна і Центральна Україна були пасивніші, аніж виборці сходу і півдня країни? Я бачив причину зменшення явки у рідному Львові. Близько 100 тисяч громадян на заклик священнослужителів брали участь у Хресній ході, яка тривала три години у день виборів 31 березня.

 

Чув розмови прочан, що після церкви, поснідавши, поїхали брати участь у ході, а на вибори не пішли і вже не підуть, бо втомлені. «Богу — Богове, Кесарю — Кесареве», — говорить Біблія.

 

Предстоятелі українських церков, священики у храмах мають пам’ятати і про Кесареве, тобто державне, бо не буде поваги до держави, може зникнути змога і молитися українською мовою Богові.

 

Люди, що жили в умовах безбожного СРСР, добре пам’ятають закриті церкви. Лише на Великдень влада відчиняла малесеньку церкву у сусідньому від мого селі, і, щоб посвятити паску, жителі сусідніх сіл, здебільшого пішки, долали п’ять чи більше кілометрів.

 

Чи мала б Томос про автокефалію (незалежність) від Російської православної церкви Православна церква України без активного втручання центральних державних органів, особливо чинного Президента П. Порошенка? Очевидно, що ні, тому, відслуживши службу Божу, священикам не гріх нагадати вірянам про їхній обов’язок подбати про державу і проголосувати за неї 21 квітня 2019 року.

 

Геніальний Шевченко, сіючи мудрі слова для нас, нащадків, сподівався на добрі жнива у вигляді РОЗУМУ, а не пустопорожніх слів, ВОЛІ ясної та доброї ДОЛІ. Боже! Дай Україні РОЗУМУ, щоб ми не обрали ганьбу і рабство, а добру ДОЛЮ, ясну і вічну УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНУ ВОЛЮ.