«Вишка» для журналів: редакції «Трибуни» та «Науки і культури» вісім років відвойовують захоплене рейдерами

Уже вісім років(!) ми «бодаємся» за справедливість із судами різних інстанцій. Нарешті залишився останній — найвищий — «вишка», а для нас — остання надія на справедливе рішення. 

Загалом нам важко збагнути всю судову тяганину в зрозумілій для всіх ситуації.

Суть справи досить банальна для сучасного рейдерського часу. Ще в 2011 році зграя ділків, змовившись, брутально захопила нерухоме майно редакцій журналів «Трибуна» та «Наука і культура» по вул. Прорізна, 10 — приміщення Київської міської громади, яке через Державне комунальне підприємство Старокиївського району було передано в оренду редакціям. Шайка самовільно вдерлася в це, чуже для них, приміщення: забрали комп’ютерну техніку редакції, вивезли архіви за 45 років, вкрали літературу, державні нагороди та цінні речі журналістів, інше, необхідне для журналістської діяльності. 

До кого ми лише не зверталися по допомогу! Адже нас грубо обікрали, а відповідальні державні органи мовчали, закривши очі на наявні злочини.

Це була типова, протизаконна «оборудка», яка передбачала ланцюг послідовних шахрайських операцій із заволодіння майном. Доказів цьому достатньо. Вони всі прозорі й зрозумілі не лише для фахівців, а й для кожної пересічної людини зі здоровим глуздом. Ці аргументовані докази було викладено і продемонстровано у восьми судових позовах Всеукраїнської громадської організації «Товариство «Знання» України» разом з Київською місцевою прокуратурою №10 в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради,  описано та проговорено в багатьох публічних засобах масової інформації. Ми нарахували більше сотні таких публікацій. Але зрозумілість ситуації вилилась лише у справедливі рішення судів першої інстанції Шевченківського району м. Києва.

Якісь нові аргументи (підозрюємо — грошові чи їм подібні) натиснули на рішення апеляційних судів, тож вони несподівано зайняли чомусь сторону рейдерів. 

Хочемо нагадати, що Товариство «Знання» України вже має, на жаль, великий досвід боротьби з рейдер­ством. Ми змушені були пройти 36 судів, у тому числі й «вишку», в боротьбі зі злодіями за своє майно (готель) і домоглися свого. 

У цій боротьбі нас підтримували і допомагали кращі юристи, відомі вчені України в галузі юриспруденції. Вони були, зокрема, здивовані некваліфікованими рішеннями апеляційних судів, що скасували рішення судів першої інстанції щодо рейдерського захоплення громадського майна по вул. Прорізна, 10.

Ми ж продовжуємо боротися за своє, а воно більше ніж майно. Ми боремося за утвердження справедливості. 

Хочемо нагадати усім суддям України про їх місію в утвердженні юридичної справедливості, суть якої висловив ще у середині шостого століття доброчесний Юстиніан Великий, який стверджував, що справедливість визначається на рівні кожного окремо, групи людей, суспільства загалом, і корінням виміру має бути принцип неспричинення шкоди тому, хто потребує захисту, і вчинення діяльного урока тому, хто спричинив шкоду, але в межах розумного і не з метою помсти, а з метою захисту суспільства і людей, які потребують захисту.

Тож мусимо нагадати нашим суддям про Соломонову мудрість в юриспруденції, суть якої зводиться до того, що злодій повинен бути обов’язково покараним, але в такий спосіб, щоб він усвідомив те, що скоїв зло.

Нині ми в сподіванні, що наш Верховний Суд — остання надія на справедливе рішення, але в жодному разі не найнижча точка несправедливості, яка підтверджує брутальне незаконне рішення апеляційного суду. 

Наш нагальний обов’язок — реформувати правосуддя таким чином, щоб сленг «вишка», який, до речі, поєднаний із позбавленням права на життя людини в тоталітарному режимі, пішов навічно у минуле. Це потребує високої мудрості.