У театрально-концертному центрі в Харкові 25 березня стартував цьогорічний етап українсько-американського благодійного проекту «Незабутня Квітка».
Перші заходи, присвячені пам’яті американської співачки українського походження Квітки Цісик (1953—1998), відбулися ще 2007-го.
Скажімо, в 2011 році у рамках проекту проходив Перший міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, що відбувся у Львові.
Тоді почесне журі з Ніною Матвієнко на чолі присудило гран-прі талановитій львів’янці Оксані Мусі. Загалом донині в орбіту «Незабутньої Квітки» були задіяні Івано-Франківськ, Львів, Київ, Одеса, Полтава, Вінниця, а тепер настала черга центру Слобожанщини.
Проект «Незабутня Квітка» започаткував продюсер українського походження Алекс Гутмахер — уродженець Одеси, чиї родичі мешкали в Америці понад сто років.
Він розповідає: «У 1997 році в Америці опинився і я — у центрі лікування раку: в мене була агресивна саркома. У тому самому центрі лікувалася й Квітка Цісик — від раку молочної залози. Я вижив, Квітка — ні. Я переніс одинадцять операцій, хіміо- і радіотерапію, — і залишився живим. Моє лікування тривало два роки, і зі шпиталю я вийшов зовсім іншою людиною. Я полишив бізнес, пожертвував багато чим — заради того, щоб робити інші речі. Я вирішив: Бог недаремно залишив мене серед живих. Я маю допомагати іншим людям. І, мабуть, саме мені випало відновити в суспільній свідомості ім’я Квітки Цісик — на жаль, напівзабуте».
Уперше почувши Квітчин голос, Алекс Гутмахер — професійний музикант, випускник консерваторії, нащадок музичної родини, зрозумів: це — голос у єдиному екземплярі.
Хто згадає: саме так — «Квітка: Голос у єдиному екземплярі» — називалася телепередача, яку доброчинець запустив на телеканалі «Інтер» до 60-річчя від дня народження співачки.
Оскільки всі жінки сім’ї Цісиків померли від страшного діагнозу — раку грудей (у 1994 р. — мати Іванна, у 1998 р. — Квітка Цісик, у 2003 р. — сестра, піаністка Марія), — всі концерти проекту «Незабутня Квітка» проводяться як соціально-благодійні.
Частина коштів від продажу квитків на заходи завжди перераховується в онкоцентри — для профілактики та лікування раку молочної залози українок. Найвагоміший результат із часу започаткування проекту — робота пересувних мамографів «Квітка», яких вдалося придбати для різних областей уже п’ять.
І цьогоріч буде здійснено основну місію проекту — Алекс Гутмахер передасть чергові 100 тисяч грн. для придбання пересувного мамографа для профілактики і лікування раку молочної залози серед українських жінок.
До речі, продюсер подбав, щоб ім’ям Квітки Цісик було названо не лише одну зі львівських вуличок, а й — ні багато ні мало — зірку в сузір’ї Овена, під яким народилася легендарна співачка.
Цього року проект «Незабутня Квітка» змінив формат вечорів пам’яті Квітки Цісик — із концертних на театральні імпрези, оскільки в різних містах України з’явилися сценічні твори про життя і долю співачки. Загалом цей рік — етап до підготовки всеукраїнського театрального фестивалю пам’яті Квітки Цісик.
У Києві на Камерній сцені імені Сергія Данченка Національного театру імені Івана Франка 5 квітня відбудеться ток-полілог «Квітка двох континентів», після того, як такий захід проведуть 28 березня у Харківській філармонії — за участі зірок театру, шоу-бізнесу та суспільно-політичних діячів. І в столиці, і в Харкові покажуть виставу Вінницького театру імені Миколи Садовського «Kvітка. Пісня наяву й у снах».
Театральний критик Олег Вергеліс після її перегляду на сцені театру-постановника написав: «Є якась містична схожість між ними — українка Тетяна Фролова, яка грає Квітку, й американка Кейсі, яка Квіткою стала... (Театр Садовського, імпреза «Я — Квітка»). У фіналі танцював із Квіткою під «Черемшину», а люди раділи і плакали. У Києві — 5 квітня, приходьте — поплачемо».
Нагадаємо, Квітка Цісик відвідала Україну лише раз, 1993-го. Через п’ять років — 29 березня американська співачка українського походження Кейсі Цісик відійшла у засвіти, не доживши до свого 45-річчя п’ять днів.
Її добре знали і чули в США: американці підрахували, що голос Квітки Цісик лунав 22 мільярди разів у різних радіоефірах, з екранів кінотеатрів, на телебаченні. Згодом її пісні прийшли і в Україну: унікальним колоратурним сопрано зазвучали «Два кольори», «Я піду в далекі гори», «Чорнобривці»...
В її виконанні — ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, первісна гармонія і спокій. Без пафосу і позірної риторичності. В її піснях — любов і журба завжди поряд.
