У гонитві за виборцем багато кандидатів роблять головний програмний наголос на обіцянках соціально-економічних благ, скажімо:
-
забезпечити підвищення заробітної плати вихователям, освітянам та працівникам культури до європейського рівня; підняти заробітну плату за п’ять років до європейських стандартів;
-
досягти рівня середньої заробітної плати сусідньої з нами країни ЄС;
-
підвищити за ці ж п’ять років заробітну плату медиків до єврорівня;
-
підняти виробництво та створити мільйони нових робочих місць із гідною заробітною платою, у тому числі для молоді;
-
гарантувати перше робоче місце для людей, що отримали освіту за державним замовленням тощо.
Такі кандидати зовсім не пояснюють, на що вони розраховують у здійсненні обіцяного. На скількох своїх партійців та на кого з потенційних інших прибічників у майбутньому (вірогідному) складі Верховної Ради вони розраховують, коли пускають такі обіцянки у публічний простір.
Адже всі ці та подібні їм запевнення не входять до безпосередніх конституційних повноважень майбутнього гаранта.
І можуть бути стратегічно впроваджені ним чи нею лише через законодавчі ініціативи та через сформовану за участі Верховної Ради виконавчу владу. Або якби в країні був (чи буде це?) стабільно розвинутим інститут публічної комунікації Президента з суспільством — через, скажімо, не лише послання Президента, а через повсякденну публічну комунікацію для просування обіцяних змін і реформ на рівні відкритого і чесного формування громадської думки.
Яка, у свою чергу, тиснула б на прийняття обіцяних кандидатами законодавчих актів та на впровадження Кабміном відповідних цим обіцянкам політиків змін і реформ.
Відсутність таких пояснень у кандидатів, у програмах яких ви зустрічаєте подібні обіцянки щастя без ясних вказівок на реалістичні шляхи їх здійснення, має зупиняти нас під час вибору.
Або не обіцяйте приватного щастя кожному, як я бачу, наприклад, лише у двох iз програм 5 перших за сьогоднішнім рейтингом кандидуючих, або пояснюйте реалістичні способи втілення конкретно обіцяного.
Тому Виборча рада UA сформулювала поряд з іншими головними питаннями до кандидатів блок питань не про конкретні економічні обіцянки, а саме щодо стратегічного бачення кандидуючих у соціально-економічній сфері.
Виборча рада UA підкреслює, що йдеться про посаду Президента, який «є достатньо впливовим органом влади, проте не є всевладним авторитарним вождем і не може робити все, що йому забагнеться або про що його просять політичні соратники чи диктують вигоди популізму».
Стратегія економічного розвитку України — ключові елементи бачення
1. Якими мають бути пріоритети бюджетної політики в цілому та політика запозичень зокрема? Як ви оцінюєте стосунки України з міжнародними фінансовими організаціями (передовсім МВФ, ЄБРР, Світовим банком),та як Україна повинна будувати такі стосунки?
2. Які завдання мають виконувати правоохоронні органи (МВС, СБУ тощо) в економічній (бізнесовій) сфері для того, щоб ефективно захистити суспільні інтереси, але при цьому не використовувати свої специфічні можливості для реалізації різного роду корупційних схем?
3. Яку роль має відігравати сам Президент у викоріненні економічних та інституційних передумов корупції? Назвіть конкретні сфери та точки прикладання ваших зусиль для вирішення цієї проблеми: йдеться, насамперед, про попередження виникнення корупції шляхом змін правил та норм економічної поведінки.
4. Як ви збираєтесь будувати стосунки з олігархами, зважаючи на те, що вони сьогодні відіграють суттєву роль в економіці? Ваше бачення механізмів демонополізації та деолігархізації в політичному та економічному вимірах.
5. Окресліть вашу позицію стосовно наступних змін і реформ:
— запровадження ринку сільськогосподарської землі;
— пенсійної реформи;
— реформи трудового законодавства, зважаючи на тенденції розвитку ринку праці в Україні та зарубіжжі, а також динаміку трудової міграції.
Обираймо свідомо!
ДОВІДКА
ВИБОРЧА РАДА UA
Виборча Рада UA (Суспаiльного телебачення) є постійною публічно діючою інтелектуально-експертною радою, яка має на меті позапартійно вплинути на хід виборчих кампаній 2019 року та на зміст політики в Україні шляхом незалежного змістовного обговорення та широкого оприлюднення експертних оцінок програм політичних партій та окремих кандидатів та їх команд.
Євген БИСТРИЦЬКИЙ,
доктор філософських наук, професор, завідувач відділом Інституту філософії НАН України
ім. Г. С. Сковороди
