Туреччина і Китай входять у зону конфлікту, і приводом для цього стала поки не підтверджена інформація про загибель уйгурського поета Абдурехіма Хейїта в китайській в’язниці.
Анкара звинуватила Пекін у масових репресіях і утисках мусульман, що живуть у КНР, критикуючи колег з інших країн за бездіяльність.
Глава Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган знову почав «перетягувати на себе ковдру» і вживатися в роль «захисника всіх тюрків», ризикуючи викликати гнів у Піднебесній.
Мотиви в Ердогана благородні, якщо не брати до уваги масові репресії в самій Туреччині. Утім слід пам’ятати, що захищати мусульман усього світу турецький лідер починає щоразу, коли необхідно відвернути увагу громадськості від чогось більш значущого.
Турецький МЗС звинуватив Пекін у створенні в’язниць і «таборів політичного перевиховання» для уйгурів (а також для казахів та інших мусульманських меншин).
Представники Пекіна всі звинувачення Анкари назвали «огидною брехнею», а новини про смерть Абдурехіма Хейїта — «брудними чутками». Як аргумент китайська влада навела недавні записи виступів поета на порталі YouТube.
Президент Туреччини на ці докази навіть не звернув уваги. Реджеп Тайїп Ердоган не став вступати в дискусію з партнерами і публічно висловлював обурення з приводу того, що мусульмани раз у раз зазнають утисків по всьому світу, особливо в Китаї.
Турецький лідер зумів висунути докір і деяким світовим політикам за стриману реакцію щодо цього інциденту.
Про так звані «табори перевиховання» в Китаї останнім часом говорять дуже багато. У КНР факт їх існування не приховують, хоча агресивний характер методів цього перевиховання оскаржують. Крім Туреччини, стурбованість із цього приводу висловлювали Казахстан і Киргизстан.
Рік тому в Казахстані знайшли людину, яка особисто побувала в одному з таких «таборів перевиховання». Громадянин повідомив, що тільки в Кашгарі, в одному з повітів СУАР, в ув’язненні опинилося не менше 3 тисяч чоловік.
За дорученням президента Казахстану МЗС країни почало термінові переговори з китайськими колегами. Правда, розглядалися тільки приватні справи окремих осіб.
За інформацією китайської сторони, деяких етнічних казахів дійсно затримували за порушення правил перетину державного кордону КНР.
У середині серпня минулого року МЗС КНР за власною ініціативою організувало поїздку представників казахстанської громадськості в СУАР. Делегація отримала можливість на власні очі спостерігати за тим, що відбувається, і порушити питання про становище етнічних казахів у Сіньцзяні.
Підсумком цієї поїздки стало звільнення кількох людей, що перебували в таборах політичного виховання. На цьому конфлікт було вичерпано без шкоди для двосторонніх відносин Казахстану і Китаю.
Чому ж турецький лідер переживає за громадян інших держав сильніше, ніж за своїх? Потрібно знати, що політика Реджепа Тайїпа Ердогана далекоглядна, а його рішення не позбавлені прагматизму.
І якщо врахувати той факт, що в недалекому майбутньому, 31 березня, в Туреччині пройдуть місцеві вибори, то саме для Ердогана буде дуже важливий їх результат, адже, по суті, йдеться про довіру Ердогану і правлячій партії.
І це відволікаючий хід — раптом потурбуватися про долю мусульман у всьому світі й показати, який сильний і вольовий лідер, не боїться дорікнути авторитетному і шанованому партнеру Китаю! І судячи з того, що по країні прокотилася чергова хвиля антикитайських виступів, маневр удався.
Нині в Туреччині почалася нова хвиля арештів. Прокуратура країни видала ордер на затримання людей, яких підозрюють у зв’язках з рухом проповідника Фетхуллаха Ґюлена, обвинуваченого в спробі державного перевороту в Туреччині.
Його прихильників уже третій рік із маніакальною наполегливістю намагаються «вичистити» з турецької державної системи. Після невдалого путчу в 2016 році в Туреччині заарештували понад 77 тисяч осіб.
Ще 150 тисяч держслужбовців і військових абсолютно безпідставно звільнено з роботи. Така репресивна кампанія закономірно викликала хвилю обурення і критику в масах.
Численні арешти цілком могли підняти громадськість на масові маніфестації, але тут несподівано виник конфлікт із Китаєм. Таким способом Тайїп Ердоган знову відволікає увагу народу від важливих подій у країні, переслідуючи явно не найблагородніші цілі.
