Воєнного стану боятися...

Мудра людина сказала, що коли не знаєш, як вчинити, чини за законом. Цей вислів насамперед стосується керівників держави, які ухвалюють доленосні для країни рішення.

 

У 2014 р., у лютому місяці, згідно з Конституцією і законами, ввівши воєнний стан, Україна не втратила б Крим і частину Донбасу.

 

У 2014-му Путін маскувався «зеленими чоловічками» і цивільним населенням, а зараз у Керченській протоці відкинув усяке маскування, люто і нахабно відкрив вогонь із літаків та кораблів по наших моряках, нехтуючи людяністю і всіма міждержавними і міжнародними угодами, що є вже звичною справою для Росії.

 

Україна, як і раніше, від керівників західних держав чує лиш про глибоке занепокоєння і засудження дій Росії, а президент Трамп сказав, що йому не подобається обстріл українських військових катерів і за ці дії Росія заслуговує на міжнародну ізоляцію.

 

Цивілізований світ це давно повинен був зробити, і Путін дуже добре зрозумів і передбачив поведінку західних країн на свої протиправні дії.

 

Держави, які користуються російським газом і будують нові газопроводи в обхід України, ніколи не стануть загрозою агресивній політиці Росії.

 

Навіть якби ВМФ Росії закрив Балтійське море, Європа ще подумала б, чи доцільно вживати щодо Росії серйозні санкції, а Азовське море і поготів не представляє для Європи жодного інтересу.

 

Біда в тому, що США і НАТО бояться Росії, і Путін це знає і цим користується, як користувався цим страхом свого часу Гітлер. Поблажливість до агресора розв’язує йому руки, провокує на вседозволеність, чим той сповна користається.

 

Тільки жорсткі санкції до Росії із забороною будівництва Північного та Південного потоків, а також блокування виходу кораблів Росії через протоку Босфор із Чорного моря можуть дати позитивні результати та охолодити гарячі голови Путіна і його посіпак.

 

Наших штатних депутатів-говорунів абсолютно не цікавили доля захоплених ворогом моряків, безпека України та її народу, їх цікавили тільки вибори, навіть якщо Україна зникне з карти світу і стане Новоросією, аби тільки були вибори, а головним їхнім ворогом був не Путін, а Порошенко, який виявив рішучість у захисті України з введенням воєнного стану.

 

Путін, як у Криму і на Донбасі, організує вибори, але не з участю наших говорунів — вони «відпочиватимуть» разом із Сенцовим десь у Північному Сибіру за ґратами. На жаль, історія наших політиків нічому не вчить. Саме 100 років тому ми втратили УНР через сварки, розбрат політиків.

 

Винниченко говорив, що якщо Україна не буде соціалістичною, то ніякої України взагалі не треба. І Україна стала соціалістичною колонією Росії з голодоморами, розстрілами і знищенням інтелігенції, депортаціями мільйонів українців у Сибір.

 

Українські політики сучасні і прийдешні назавжди повинні запам’ятати як аксіому, що Росія ніколи не була і не буде другом і братом для України та українців — не та в неї історія, не те виховання (у дусі інтершовінізму).

 

Верховна Рада спохопилася і проголосувала за воєнний стан, бо тільки спільні дії держави, народу, армії та флоту приведуть Україну до Перемоги над сильним та підступним ворогом.