Ми змінилися назавжди

П’ять років... А як учора...

 

Уже п’ять років, як цієї ночі я не можу заснути... У вухах крики, шум, тріщить вогонь, вибухають феєрверки.. священики читають молитви, періодично лунає Гімн України.

 

«Ми вистоїмо!..», «на наше місце прийдуть мільйони!..», «жінки, підходьте ближче до сцени!..» , «хлопці! стоїмо!!», «тільки не повертайтеся спинами!»

 

Українська нація тоді проходила хрещення вогнем... Була окроплена кров’ю Героїв... 

 

До того дня я не раз чув: «Незалежність далась досить легко». Але саме у тому страшному болі втрат Героїв, у тих язиках полум’я, у тому на ранок 19 лютого згорілому центрі Києва — ми змінилися назавжди. Ми сильні! Ми вільні! 

 

І ми обов’язково будемо перемагати далі, хоч як важко це іноді не було! Попри «зраду», зневіру, озлобленість.

 

Так само стоячи плечем до плеча з побратимами — як у найгарячіші дні та ночі на Майдані, в ім’я кожного Героя Небесної сотні — тих, хто з дерев’яними щитами, у лижних касках та неймовірною вірою у свою країну і свій народ йшов на кулі та віддавав найдорожче — життя!

 

В ім’я кожного військовослужбовця, що захищає нашу країну на сході! 

 

Не забудемо! І збережемо кожну мить боротьби та кожне ім’я кожного Героя!