— Ігоре Артуровичу, розкажіть, будь ласка, де ви навчалися премудростей лікування та догляду за деревами?
— За основною університетською освітою я зоолог і ботанік. Але серйозно зацікавився саме лікуванням зелених насаджень самостійно. Бо цього в наших вузах практично не навчають. Потрапивши в 1995 році до Німеччини, познайомився з відомим фахівцем з академічною освітою, яких там є всього 3-4, і під його впливом став серйозно займатися самоосвітою безпосередньо в царині догляду за деревами та міського озеленення. Заглибився у вітчизняну та іноземну літературу, спілкувався з відомими зарубіжними фахівцями, багато практикував. Тож зараз я чи єдиний арборист-фітопатолог у Києві.
— І це — на таку величезну кількість дерев, серед яких чимало історичних! Чи за ними доглядають лише фахівці комунального об’єднання «Київзеленбуд»?
— На жаль, у цій організації немає спеціалістів саме такого профілю, тож догляд за деревами та їх лікування ведеться зараз, на мою думку, не на належному рівні. Тому чимало дерев хворіє і, фактично, перебуває під загрозою знищення.
Прикрим прикладом можна згадати сумновідомі кінські каштани на Хрещатику, які закупили в Італії замість сорту Бріотті і які зараз майже повсихали без належного догляду. Замість них потрібно висадити інші дерева, щоб не псувати вигляд центру міста. На жаль, саме через неналежний догляд і відсутність лікування навіть чимало історичних дерев у місті перебувають під загрозою.
— Не так давно ЗМІ писали про поганий стан відомого дуба Шевченка на Пріорці. Вам відомі й інші хворі цінні дерева-артефакти?
— Згаданий вами дуб є саме одним із прикладів недолугого лікування. Коли в тому дереві утворилося дупло, його «заткнули» цементовою пробкою, під якою почали розвиватися шкідливі бактерії, і дуб загнився. Йому взялися обпилювати відмерлі гілки, але також непрофесійно, лише прискорюючи його загибель. Подібна доля спіткала й шовковицю Шевченка, яка росте у дворику літературно-меморіального будинку-музею поета і має вік понад 150 років та обхват стовбура близько 3,5 метра. Їй також «екологи-терористи» вставили в дупло цементну пробку та перев’язали дротом.
Належного лікування та догляду потребує і липа Петра Могили, яка росте поблизу руїн Десятинної церкви. Вона вважається однією із найстаріших лип Києва, хоча точний вік дерева не встановлено. Вважають, що її посадив Петро Могила в 1635 році на честь часткової відбудови Десятинної церкви.
Хоча, за іншою версією, липі вже вісімсот років і вона застала ще незруйновану Десятинну церкву та останніх київських князів. У жахливому стані перебуває зараз і дуб Грюнвальда — ботанічна пам’ятка природи України, якому 800-900 років і який вважають найстарішим дубом Києва.
Росте він у Кончі-Заспі, на 27-му кілометрі Столичного шосе на території санаторію «Жовтень». Стовбур цього дерева в обхваті сягає 7, а висотою 20 метрів. Названий він іменем німецького художника XV—XVI століття, котрий малював казкові та фантастичні дерева. Дуб має велике дупло, в якому раніше розводили вогнища, від чого дерево значно постраждало. З 2009 року проводяться заходи з лікування та збереження дерева, але також методом цементової пробки та інших малоефективних способів...
У ботанічному саду Академії аграрних наук потерпає від трутових грибів евкомія в’язолиста, а в ботсаду імені Академіка Фоміна ушкоджена короїдами веймутова сосна віком понад 150 років, батьківщиною якої є Північна Америка. Потрібно рятувати шулявські дуби та рідкісну катальпу. А відомі куренівські тополі без належного догляду взагалі вже повсихали. І такий чорний список, на жаль, можна продовжувати.
— Пам’ятається, за часів управління столицею Олександра Омельченка велася нещадна війна з омелою, яка масово розплодилася на деревах і призводила до їх загибелі. Тоді був справжній «гілкоповал», яким знищили багато дерев або вони й досі стоять розкаряками. Чи правильно вели боротьбу з цією рослиною-паразитом та яка ситуація зараз?
— Проблема омели для Києва лишається дуже актуальною. Недавно я навіть побачив, напевно, єдиний у місті каштан, уражений нею, біля ринку «Дніпро». Коли виклав його фото в інтернет, то мої американські колеги були в захваті від такого рідкісного випадку...
Радикальні методи боротьби з омелою спилюванням уражених гілок, можливо, й мали певний позитивний ефект, але не здатні кардинально змінити ситуацію. Проблему потрібно вирішувати комплексно — орнітологам, арбористам, комунальникам. Адже насіння цього шкідника переносять птахи, і воно дуже швидко та добре приживається.
До речі, я підготував статтю про ефективну боротьбу з омелою, але для публікації за кордоном, бо в Києві це нікого не цікавить. Також розробляю технології захисту рослин на засолених ґрунтах для тропіків Латинської Америки, систему захисту від бактеріологічних хвороб рослин у Європі. Маю багато практичних розробок, які допомогли б у догляді за деревами в Києві.
— То чи ж є якісь способи лікування та порятунку історичних і цінних дерев у столиці?
— У лікуванні дерев, як і людей, дуже важливо поставити правильний діагноз, для чого їх необхідно ретельно обстежити. Для цього потрібний спеціальний дозвіл, який може надати лише «Київзеленбуд», котрий користується правом монополіста і не допускає «сторонніх» фахівців, зокрема й мене. Хоча я й знаю, що потрібно робити для порятунку деяких історичних дерев. Зокрема, однією з нагальних потреб є створення охоронної зони навколо них — зменшення людського навантаження та оптимізація ґрунту.
Ця проблема дуже актуальна, зокрема, для дуба Грюнвальда та шовковиці Шевченка, якій необхідно також провести дорогу санацію гілок. Потрібна також санація і рекультивація ґрунту біля липи Петра Могили. Слід видалити всі цементні пробки у названих вище деревах і правильно обробити ці рани, щоб запобігти поширенню гнилі, а також правильно обрізати гілки.
Загалом за такими деревами має бути системний догляд та захист, а його зараз немає. До речі, я провів минулої весни «партизанське» лікування відомих дерев. А також хочу підготувати хоча б кількох дійсно висококласних арбористів-фітопатологів, які зможуть фахово доглядати і лікувати дерева.
