Специ «Азова» після повернення на передову вже знищили ворожу ДРГ

Російські окупаційні війська 10 лютого дев’ять разів порушили режим припинення вогню, в тому числі тричі — із застосуванням забороненого Мінськими домовленостями озброєння.

 

У смузі дій оперативно-тактичного угруповання «Схід» обстріли позицій наших захисників вели з мінометів калібру 120 мм i станкових протитанкових гранатометів — навколо Авдіївки, з великокаліберних кулеметів i стрілецької зброї — біля населеного пункту Опитне, з мінометів калібру 82 мм — поблизу села Гнутове, зі стрілецької зброї — поруч iз Красногорівкою.

 

На території, яку контролює оперативно-тактичне угруповання «Північ», противник обстріляв наші позиції з мінометів калібру 82 мм, автоматичних станкових гранатометів, великокаліберних кулеметів i стрілецької зброї — двічі поблизу селища Південне; з ручних протитанкових гранатометів i стрілецької зброї — біля села Кримське; з великокаліберних кулеметів — під Старим Айдаром; iз великокаліберних кулеметів i стрілецької зброї — біля Світлодарська.

 

Загиблих серед особового складу Об’єднаних сил у цей день не було.

 

На жаль, 8 лютого ми знову зазнали втрат: в одній із найгарячіших точок війни, в районі промзони міста Авдіївка, від ворожої кулі загинув боєць із 93-ї ОМБр «Холодний Яр» — тридцятирічний Ігор Наконечний (позивний «Замок») родом із села Шелудьківка, що на Харківщині. Сиротами залишилися дві малолітні донечки.

 

Одразу після російської агресії Ігор пішов захищати українську землю. На момент початку війни вони з дружиною та дітьми мешкали в місті Волноваха Донецької області.

 

Тобто, Ігор не просто захищав незалежність держави, а й боровся за право своєї сім’ї повернутися до власної оселі, відновити розорену окупантами домівку.

 

В 2015 році старший солдат Наконечний воював у 54-му ОРБ, потім у 72-й ОМБр імені Чорних Запорожців, де за віддану службу отримав «Знак пошани» від Міністерства оборони України.

 

Потім служив у 28-й ОМБр. До лав холодноярців перейшов минулого року, коли бригада воювала поблизу рідної йому Волновахи. Сказав тоді, що хоче саме в 93-тю бригаду, бо захоплюється подвигами та відвагою її бійців.

 

Тим часом військовослужбовці окремого загону спеціального призначення «Азов», які після відпустки щойно повернулися в зону бойових дій, уже встигли насолити окупантам.

 

Зокрема, бійці 1-го батальйону з позивними «Аксід», «Бо», «Соло» та «Мітя» знешкодили ворожу групу, що намагалася впритул наблизитися до українських позицій під прикриттям мінометного обстрілку.

 

За словами бійців, щільність вогню була такою, що деер­гешники навіть не змогли підняти голови. За успішну відсіч противнику 6 лютого бійці загону отримали відомчі нагороди та грамоти з рук командування Операції об’єднаних сил.

 

За даними розвідки, в неділю одного окупанта було знищено та двох поранено. Станом на 7-му годину ранку 11 лютого ворог вогонь не відкривав. Українські захисники продовжували контролювати противника на лінії зіткнення, дотримуючись умов припинення вогню.