Для флейти і гітари написано чимало класичної музики. Адже цей дует був дуже популярний в епоху бароко та романтизму.
Повернути давні традиції музикування вирішили заслужені артисти — флейтист Юрій Шутко та гітарист Андрій Остапенко.
У їхньому виконанні 10 лютого на сцені Національної філармонії прозвучать твори Генделя, Баха, Гауде, Леньяні, Каруллі та Джуліані.
Ідея зіграти разом у дуеті народилася у музикантів після виконання Концерту з оркестром для флейти і гітари відомого італійського композитора Фердінандо Каруллі.
Тоді ж обговорили й можливий спільний виступ із репертуаром, що складається з німецької та італійської музики.
Вибрали дві барокові сонати Георга Фрідріха Генделя (1685—1759) і Йогана Себастіана Баха (1685—1750). В оригіналі вони написані для флейти і клавіру. Але їх популярність настільки велика, що партію клавіру було перекладено і для гітари.
Унікальність цих сонат полягає в тому, що, на перший погляд, проста фактура насправді вимагає від музикантів додавання прикрас і вміння імпровізувати в італійському бароковому стилі, що потребує володіння інструментом на найвищому рівні.
— Це ціла наука, — розповідає флейтист Юрій Шутко. — Для того, щоб осягнути таємниці майстерності барокової імпровізації, мені довелося багато перечитати різноманiтної професійної літератури. Деякі книги, як-от трактат «Досвід настанов гри на поперечній флейті», написаний 1752 року придворним флейтистом прусського короля Фрідріха Великого, Йоганом Йоахімом Кванцом, я зміг дістати аж у Празі 1991 року. Уперше цю працю з німецької на російську переклали тільки 2013 року в Петербурзі.
Твір iще одного німецького композитора Теодора Гауде — соната для флейти і гітари — є взірцем романтичної музики. Його автор був яскравим представником німецької гітарної школи XIX століття.
Утім найбільше композицій для флейти й гітари написали наприкінці XVIII століття італійські композитори. Один із них — Луїджі Леньяні (1790—1877) — спершу вирішив реалізуватися як оперний співак.
Він виступав у різних італійських містах, виконуючи партії тенора в операх Россіні, Пачіні, Доніцетті. Водночас умів грати на скрипці та гітарі.
Останній інструмент приніс йому славу неперевершеного віртуоза у Відні, куди він переїхав 1829 року. Почувши натхненну гру Леньяні, великий скрипаль Ніколо Паганіні назвав його «одним з найкращих гітаристів сучасності». Тому запропонував йому зіграти разом кілька концертів.
В останній період життя він припинив виконавську кар’єру і зайнявся виготовленням гітар та скрипок. Його інструменти мали популярність. Багато майстрів копіювали їх аж до кінця XIX століття. Гітари роботи Леньяні зберігаються в музеях і найбільших приватних колекціях.
Мабуть, найвідомішим гітарним виконавцем і композитором епохи романтизму є Фердінандо Каруллі (1770—1841), який народився в сім’ї відомого письменника, службовця-секретаря в Неаполітанському суді.
Всесвітнє визнання до нього прийшло у Парижі, куди він переїхав, одружившись із француженкою. Каруллі став першим музикантом, який відкрив для паризької публіки можливості гітари як серйозного концертного інструмента.
Він також багато написав музики для гітари. Його твори набули популярності, їх видали в Аугсбурзі, Відні, Гамбурзі, Мілані та інших містах.
Однією з найвідоміших композицій автора є Фантазія на теми опери Белліні «Пірат» для гітари і флейти Соль-мажор.
Завершить концерт Серенада для флейти і гітари Соль-мажор Мауро Джуліані (1781—1829), який народився поблизу італійського міста Барі.
З дитинства він навчався гри на флейті, скрипці й віолончелі, проте незабаром зацікавився гітарою і почав її освоювати.
Так само, як і Леньяні, переїхав до Відня, де швидко завоював репутацію одного з найкращих гітаристів Європи. Його твори є невід’ємною частиною гітарного репертуару.
Юрій Шутко грає на золотій флейті японської фірми, а Андрій Остапенко — на унікальній гітарі німецького майстра. У дуеті звучання цих інструментів набуває незабутнього чару.
Музика ж, яку виконають легенди академічної сцени не лише в Києві, а й у Львові, Луцьку, Вінниці та інших містах України, поєднує у собі віртуозність та вишуканість стилю і здатна задовольнити смак найвибагливіших поціновувачів високого мистецтва.
