Ми, народні депутати, науковці, представники творчих Спілок та громадських об’єднань, на долю котрих випала щаслива, але й важка місія відновлювати Українську державу, звертаємося до співвітчизників у доленосний для України час.
У цьому році ми, українці, складатимемо найвідповідальніший іспит на національну зрілість. Це президентські вибори.
У кремлівського ординця Путіна на це свої сподівання. Його надихає перемога у 2010 р., коли наша безвідповідальність, популізм і демагогія псевдопатріотів подарували Москві Януковича.
Мало хто згадує тодішнє звернення до українців Дмитра Медведєва. Він закликав: якщо хочемо «відновити дружбу наших народів, яку зруйнував націоналіст, фашист В. Ющенко, голосуймо за будь-кого, тільки не за нього».
Нас тоді не насторожила ненависть московських верховодів до українського Президента. Свідома нація мала би зробити всупереч бажанню Кремля. Але.... злегковажили.
Красномовним є ще один факт: коли у другий тур пробилися Янукович і Тимошенко, жодного натяку з Москви щодо підтримки Януковича не пролунало. У Кремлі піднімали келихи за перемогу. Їх влаштовували обидва кандидати.
Ця легковажність коштує Україні дуже дорого: розстріляна Небесна сотня, неоголошена війна Московії проти України, анексія Криму, окупація частини Донбасу, тисячі смертей на фронті.
Нинішній московський сценарій точнісінько такий же.
Путін ненавидить Порошенка ще більше, ніж Ющенка. Адже зусиллями сьогоднішнього Президента України гасло «Геть від Москви» стає реальністю. Щодень Україна все ближче і ближче до Європи.
Факти зримі і незаперечні: асоціація з ЄС, безвіз, наближеність до НАТО, світова антипутінська коаліція на підтримку України, відроджені Збройні сили й забезпечення найсучаснішими видами зброї. Та найболючіший удар по Московії — Томос УПЦ. Москва шаленіє від люті і ненависті. І чекає зміни керівництва нашої держави.
Для реалізації плану Москви на президентські вибори вирушило кілька десятків претендентів. Серед них відверта і прихована московська агентура, «патріоти», які впродовж п’яти років війни Московії проти України не сказали на адресу Кремля і його господаря жодного гострого слова, зникали з сесійної зали, коли голосувалися антимосковські закони.
Буде великий загін сірих статистів, які звідкись дістануть 2,5 млн. грн., необхідних для реєстрації, але не мають жодного шансу на пристойний результат.
Ця масовка виконуватиме роль технічних кандидатів для розпорошення голосів виборців. Будуть і достойні кандидати, але їхній успіх на цьогорічних виборах малоймовірний. Голосування за них — це підтримка сценарію Путіна.
Виходячи зі свого життєвого та політичного досвіду, з усією відповідальністю стверджуємо: фактично єдиним кандидатом, який здатний протистояти загрозі втрати України, є чинний Президент Петро Порошенко.
Не станемо заперечувати: багато наших співгромадян можуть мати до нього чимало критичних зауважень стосовно темпів боротьби з корупцією, подальшої реформи судової системи, ліквідації вульгарного олігархату.
Здається, найдошкульніший докір можна висловити щодо окремих персонажів, які з корисливих міркувань «присмокталися» до державних структур і викликають негативне ставлення у суспільстві. Але... З цим треба і можна боротися. Якщо збережемо Державу.
Шановні співвітчизники! Взиваємо до вас не з якоїсь кон’юнктури чи вигоди для себе. Ми пам’ятаємо, які жертви були принесені за нашу Свободу і Державу. Тому злегковажити у виборі глави Держави, Верховного Головнокомандувача її Збройних сил, голови Ради національної безпеки і оборони не маємо права. Подумаймо, хто ці життєдайні для Держави (особливо в умовах війни) функції може виконувати краще і ефективніше, аніж Порошенко?
Особливе прохання і надія на людей віруючих. Глави двох національних Українських Церков — УПЦ й УГКЦ — публічно заявляють, що без посередництва, наполегливості нинішнього Президента України такого Божого дива, як Томос, ми ще не скоро побачили б.
Але ж бо процес об’єднання усіх християнських Церков в Україні тільки почався. Хто може бути найкращим посередником у цьому історичному процесі, яким починається нова епоха в духовній сутності України.
Не хочеться вірити, що хтось із патріотичної частини української спільноти свідомо чи підсвідомо посприяє Путіну. Від нашої мудрості і рішучості саме у цей час залежить остаточний розрив з Москвою, впорядкування нашого Українського дому.
Думаймо про Україну!
Ігор Калинець, лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, політв’язень, поет; Наталія Осьмак, донька Президента УГВР Кирила Осьмака, дослідниця життя та діяльності батька; Михайло Косів, народний депутат I-IV, VI скликань, дисидент; Орест Климпуш, народний депутат II та IV скликань, перший міністр транспорту Незалежної України, дипломат; Дмитро Павличко, Герой України, лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, народний депутат I-III скликань; Павло Мовчан, народний депутат I-IV, VI скликань, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, голова ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка; Юрiй Щербак, письменник, дипломат; Лiлiя Григорович, народний депутат II-VI скликань; Микола Кульчинський, народний депутат III-VI скликань, політв’язень, голова ВУТ «Просвіта» м. Полтава; Ярослав Кендзьор, народний депутат I-VI скликань, журналіст, учасник дисидентського руху; Степан Давимука, народний депутат IV-VI скликань, професор; Володимир Карпук, народний депутат V-VI скликань; Микола Горинь, громадський діяч; Орислава Хомик, голова ВГО Союзу України; Степан Вовканич, професор, член Папської академії суспільних наук; Олександр Палій, історик; Святослав Максимчук, народний артист України, всього 53 пiдписи.
