Демони у кабріолеті. Виставу «Я бачу, вас цікавить пітьма» режисера Максима Голенка покажуть у 14 містах
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Оаза самобутньої творчості: у Києві показують роботи Євгена Крiпа
05.02.2019
Євген Кріп.
За родовим походженням цього художника можна вважати символом соборної України: його мати — з-під Чернігова, батько — з-під Львова.
А малював він по-європейськи, незважаючи на те, що творити починав у радянські часи.
Створював пейзажі, натюрморти, ню, настінні розписи у стилях реалізму і символізму, дотримуючись українських та європейських традицій.
Три десятки його робіт зберігаються в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.
Близько 200 — із приватних колекцій і музеїв — із 25 січня по 15 березня експонують на виставці у Києві на Андріївському узвозі, в мистецькому просторі Брей-Сlub.
Народився майбутній художник Євген Кріп у Жовкві 71 рік тому. У Львівському інституті декоративно-прикладного мистецтва здобув гарну професійну освіту у викладачів ще старої школи Парижа, Варшави, Мюнхена під керівництвом свого улюбленого вчителя, культового і тоді Романа Сельського.
Згодом викладав у Чернігові, у дитячій художній школі. За життя відбулося у цьому древньому місті три персональні виставки художника, у 1987, 2001 та 2008 роках.
«Подобалася мені у Євгена і така риса, як внутрішня свобода, — каже галерист Олександр Брей. — Як на мене, ця риса має бути головною не тільки для художників, а взагалі для творчої особистості. У ті часи, коли на теренах колишнього СРСР панував «соцреалізм», Кріп сміливо порушував ідеологічні догми, створюючи нову живописну естетику».
Мистецтвознавці називають живопис Євгена Крiпа оазою в художньому заповіднику радянських часів. Його творчість змінювалася разом iз часом. Змінювалися і стилі: від реалізму до абстракціонізму.
Ось картини року закінчення навчального закладу, 1973-го: «Вікно», «Дачна кімната», «Буяє літо», «Поле — як доля», диптих «Автопортрет».
Зовсім близькі за часом написання «Скрипка грає» і портретні роботи великого формату «Катерина», «Маруся», а також «Безбатченко» — зображення зі спини. А потім будуть «Берегиня», «Богородиця в червоному» і «Українка», «Венеція», незвичайний графічний цикл: «Гриць на конику вертиться», «Ой люблю Гриця», «Люблю Гриця-молодця» та інші.
У 2012 році Кріп створив знаменитий триптих, яким привертав увагу до трьох видатних українців: Казимира Малевича, Олександра Архипенка та Марії Приймаченко.
«Кріп добре розумівся на мистецтві, — ділиться спогадами Олександр Брей. — Водночас, маючи сучасні погляди на живопис, не відкидав нічого цінного і справжнього із класики. І стосується це не тільки живопису, а й літератури, музики тощо. Він з насолодою слухав Моцарта, Бетховена, Вівальді, а водночас — Вертинського і Висоцького. Як і для Едгара Дега, пастель стає улюбленою технікою Крiпа. Він любив пастель чи не найбільше з усіх сучасних художників, котрих я знав. Упродовж майже всього свого життя він повертався до цієї техніки.
Легкість, чистота кольору, прозорість тону — все це приваблювало Євгена. Кріп творив у північноукраїнському місті, позбавленому яскравих фарб, тому пастельні кольори більше підходили до його стриманої натури, і головна їх перевага не в силі та яскравості, а у вишуканості й простоті. Одна з найулюбленіших тем у творчості Крiпа — натюрморт. Переважно це квіти. Він пише їх по-різному, залежно від настрою, то декоративно, то лірично, то аскетично, але завжди все доведено до колористичного ідеалу».
Євген Кріп — і майстер монументальних розписів. На жаль, більшість iз них на стінах вузівських гуртожитків і кафе не збереглася.
І донині супроводжує студентів та викладачів цикл художника за творчістю Миколи Гоголя у Ніжинському педагогічному університеті.
На виставці робіт Євгена Крiпа у Києві презентували унікальний художній альбом, а також представили два фільми про митця.
Родичі передали картини Євгена Крiпа до Національного музею у Львові імені Андрія Шептицького та Національного художнього музею України.
