За даними Держстату, по Україні досі не узаконили право володіння виділеною їм землею понад 120 тисяч власників.
Загалом невитребуваними на початок минулого року лишалося більше 390 тисяч гектарів розпайованих сільгоспугідь.
Попри те, що терміни юридичного оформлення власності на ці землі вже минули, власникам невитребуваних земельних паїв, які пропустили встановлений законом строк з поважної причини, суд може надати додатковий час, достатній для його оформлення.
Що треба знати про можливість запізнілого узаконення невитребуваної землі, пояснила адвокат Ксенія Коваль з Адвокатського бюро «Сергія Пагера»:
— Поняття «невитребувані паї» врегульовується новою редакцією Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Так, згідно зі статтею 13 цього Закону, невитребуваною є земельна частка, на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка, право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Згідно з Указом Президента України від 1995 року, провели розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і кооперативам шляхом визначення розміру земельної частки в колективній власності кожного члена сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок у натурі.
Кожному члену такого підприємства було передано у власність «пай» — умовну земельну ділянку.
Права власності на такий пай підтверджувався відповідним сертифікатом. Через різні обставини деякі громадяни не отримали такі сертифікати, внаслідок чого їхні паї отримали статус «невитребуваних».
Згідно з новою редакцією вже згаданого закону, невитребувані паї можуть передаватися в оренду за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
До змін законодавства від 1 січня 2019 року таке право мали також місцеві державні адміністрації — щодо земельних часток (паїв), що розташовані за межами населених пунктів.
Стаття 13 Закону стверджує: передання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) здійснюється лише після формування їх у земельні ділянки.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Таким чином, закон надає право орендарю зареєструвати своє право оренди, захищаючи від передачі невитребуваного земельного паю одночасно іншій особі.
Строк оренди встановлюється до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. І це обов’язково має бути зазначено в договорі оренди.
Законом визначається, що всі власники невитребуваних земельних паїв повинні оформити (зареєструвати) право власності на відповідні земельні ділянки до 1 січня 2025 року. Якщо до цієї дати власник невитребуваної земельної частки (паю) не зареєструє своє право власності, то він вважатиметься таким, що відмовився від земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
ДО РЕЧІ
Розрив між вартістю оренди державних сільгоспземель та паїв в Україні став ще більшим.
Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру узагальнила дані про середню вартість оренди сільськогосподарської землі в минулому році.
За оперативними даними територіальних органів Держгеокадастру, в середньому по Україні громадяни-власники паїв минулоріч отримали 1613,4 гривні орендної плати за гектар.
Це на 18 відсотків більше, ніж у 2017 році, коли середній розмір орендної плати за паї склав 1 тисячу 369 гривень за гектар.
Загальна площа приватних сільгоспземель, переданих в оренду за договорами, складає 16,9 мільйона гектарів.
Найвища орендна плата за паї зафіксована на Черкащині (3 тисячі 524,7 грн./га), Полтавщині (2 тисячі 970,1 грн../га) та Харківщині (2 тисячі 494,7 грн./га).
Найдешевше користування землею обходилося у Запорізькій (878 грн./га), Херсонській (926,9 грн./га) та Закарпатській (930,6 грн./га) областях.
На державних землях середня вартість оренди значно зросла завдяки інтенсифікації проведення земельних аукціонів та зростанню їх ефективності.
Середня орендна плата за передані на конкурентних засадах ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності на 1 січня 2019 року склала 3 тисячі 431,5 грн./га, тоді як станом на початок 2018 року цей показник становив 2 тисячі 793,2 грн./га. Зростання за рік склало 23 відсотки.
Найвища орендна плата зафіксована у Хмельницькій (7 тисяч 780,8 грн./га), Вінницькій (7 тисяч 136,9 грн./га) та Полтавській (6 тисяч 627,3 грн./га), а найнижча — у Херсонській (1 тисяча 402,3 грн./га), Волинській (1 тисяча 441,8 грн./га) та Донецькій (1 тисяча 637,8 грн./га) областях.
Таким чином, у середньому за останній рік державні землі здавали в оренду в 2,13 раза дорожче, ніж приватні. Порівняно з підсумками 2017 року розрив збільшився: тоді було зафіксовано дворазову різницю між платою за державні та приватні землі.
«У частині оренди державних земель, завдяки формуванню висококонкурентного середовища та прозорості процесів, ми вже спостерігаємо класичний «ринок продавця». Запуск електронних торгів значно розширив коло учасників, і ми очікуємо подальшого зростання середньої орендної ставки, за якою держава передає в користування свій земельний банк, — відзначив в. о. міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.
На його думку, зростаюча різниця у вартості оренди може спонукати й громадян-власників землі користуватися створеною інфраструктурою та реалізувати право оренди на свої ділянки через механізм аукціонів.
А держава очікує співставної із Держгеокадастром ефективності у розпорядженні землями і з боку ОТГ, яким у минулому році за ініціативою Кабінету Міністрів передано у власність майже півтора мільйона гектарів сільськогосподарських земель держвласності за межами населених пунктів.
Станом на 01.01.2019 в Україні укладено п’ять мільйонів договорів оренди земельної частки (паю). З них із фермерськими господарствами — 780 тисяч договорів. Більшість договорів (2,3 мільйона) укладено терміном на 8-10 років.
