Звучить, здавалося б, абсурдно і дико — у ХХІ столітті діти змушені в холод і мороз ходити до туалету на вулиці.
Проте це реалії української освіти. Більшість шкіл у сільській місцевості оснащені саме вбиральнями, які розташовані не в приміщеннях шкіл.
Останнім випадком для розголосу стала історія в селищі Зачепилівка Харківської області, де дітям від школи доводилося до туалету долати чималу відстань, а приміщення не мало ні кабінок, ні перегородок.
Вбиральня нагадувала брудний сортир на периферійному вокзалі, але аж ніяк не в школі. Розголосу історії надали не вчителі, не адміністрація, а місцева мешканка.
У міністерстві заявили, що вже мають план, як реалізувати проект з оснащення внутрішніх туалетів у школах.
Ідеться про інвестицію в понад 263 мільйони гривень для створення теплих туалетів у навчальних закладах, де їх досі нема.
Обов’язковою вимогою до шкільної вбиральні на всіх рівнях — від молодшої до старшої школи — стане наявність перегородок та дверей у кожній кабінці.
За словами чиновників, це вже враховано в нових нормативних документах у галузі будівництва.
«Дуже важлива державна програма з поки що умовною назвою «Гідність дитини». Це програма на облаштування теплих внутрішніх туалетів. За офіційною статистикою, близько тисячі шкіл — думаю, що насправді більше — не мають у ХХІ столітті внутрішніх туалетів. Звісно, коли не забезпечені базові потреби дитини, коли вона не може фізіологічні потреби справити в цивілізований спосіб, нам важко говорити про Нову українську школу», — заявила радниця міністра освіти і науки Іванна Коберник.
Лікар-педіатр та викладач Національного університету імені Олександра Богомольця Боброва Віра Іванівна в розмові з «УМ» запевнила, що внутрішні туалети — це необхідність перш за все для здоров’я дітей. Оскільки, користуючись туалетом на вулиці, діти можуть підхопити купу хвороб і згодом довго їх лікувати.
«Якщо чесно, просто в голові не вкладається, що значний відсоток діток у наш час ходять до туалету на вулицю. Перш за все, для дитини це дискомфортно, проте, окрім цього, такі «походи» можуть викликати, приміром, гострий цистит, і певний відсоток дітей таки перебуває у зоні ризику, адже якщо на велику школу лише два туалети і ними користуються вчителі, діти, персонал закладу, то, стоячи в черзі на морозі, хворобу чекати не доведеться. До всього, ми чудово знаємо, хто такі дітки.
Вони, вибігаючи на вулицю в туалет, здавалося б, на п’ять хвилин, можуть легко одягнутися і в результаті отримати переохолодження організму. Друге, що не менш важливо, — це ризик вірусного гепатиту А, а також будь-яких інших інфекційних хвороб. Адже в більшості шкіл, як я розумію, на вулицях немає де і рук помити, тому це можливість отримати ще гостру кишкову інфекцію», — розповіла «УМ» лікарка.
У свою чергу, дитячий психолог i викладач Любомира Сітків запевняє, що туалети на вулицях справді можуть негативно впливати не лише на здоров’я учнів, а й на психологічний стан.
Адже в підлітковому віці, коли дитина формується, як ніколи потрібно бути обережним iз її психікою.
«Хтось може, вибачте, підглянути, щось сказати, образити. Це все людський, дитячий фактор, від якого нам нікуди не дітися. Ми багато говоримо про булінг, проте мало робимо для того, щоб діти хоча б мінімально комфортно почувалися. Такі нововведення мають бути пріоритетом і для чиновників, і для батьків. Бо про яку освіту можна говорити, коли дитина на уроці думатиме, як би не виходити на вулицю в туалет, бо там холодно», — коментує психолог.
За словами Іванни Коберник, на покращення якості освіти у бюджеті на 2019 рік закладено 1,5 мільярда гривень. Ці кошти, окрім програми з облаштування туалетів, підуть на підтримку опорних шкіл, програму «Шкільний автобус», облаштування природничих кабінетів тощо.
