Драма чи комедія — сімейне життя з дітьми? Кожен має на це питання свої відповіді, до того ж вони можуть бути різними, залежно від ставлення до життя й адаптації своїх романтичних уявлень до повсякденних реалій.
Американський режисер Шон Андерс, створюючи з командою фільм «Родина за хвилину» (Instant Family), який стартував в українському прокаті, вирішив, що з безкінечних дитячих «хочу-не хочу» і підліткового прагнення самостійності треба сміятися. І така терапія точно сприятиме встановленню безхмарної погоди у сім’ях глядачів.
«Родина за хвилину» — про всиновлення по-американськи: з так званим ярмарком сиріт, де охочі вибирають собі серед інших дітей, та групами підтримки пар (традиційних і не зовсім) і одинаків, які вирішили наповнити своє життя дітьми — без грошових витрат на технології «з пробірки».
Утім фільм — гарна міні-енциклопедія для всіх, у кого є діти. Бо можна підгледіти, як не зіпсувати стосунки між подружжям, коли дістали дитячі витребеньки; уміти рахувати до десяти, щоб не «вибухнути» від обурення, і говорити малим свої слова любові та підтримки.
Головні герої стрічки Піт (Марк Волберґ) і Емелі (Роуз Бірн) уже не перший рік разом, мають достатньо коштів і придбали будинок із п’ятьма спальнями — саме час обзавестися тими, хто називатиме їх мамою і татом.
Хоча перспектива немовляти не приваблює, їм треба так, щоб, як каже Піт: «Видно було, що я до 36 встиг».
У досить емоційній і не надто доброзичливій розмові з так само ще бездітними сестрою Емелі та її чоловіком вимальовується швидкий спосіб досягнення мети — всиновлення. Утім замість однієї дитини до подружнього дому потрапляє троє, бо в обраної досить зухвалої тінейджерки, виявилося, ще є молодші братик і сестричка.
15-річна Ліззі (її блискуче зіграла нині 18-річна Ізабела Монер) знає, як присмирити менших дітей, але міцний горішок — бо життя з матір’ю, яка відбуває термін за наркотики, привчило нікому не довіряти.
Сміху і сліз додає «Родині за хвилину» захоплення Ліззі трохи старшим прибиральником у школі, який вимагає від неї фото «ню». Ця пригода закінчиться поліцейським відділком для... Піт та Емелі.
І у глядачів не залишиться жодної надії, що дітей не віддадуть кровній матері, яка саме вийшла з в’язниці. Але фільм має щасливий фінал, у якому багато щасливих усиновителів і усиновлених.
