У Черкаському обласному краєзнавчому музеї до кінця березня діятиме виставка, на якій представлено 22-метровий «Рушник черкаської єдності», найдовший в Україні, та 59 рушників, які були вишиті у 50-х роках минулого століття.
Такий проект науковці музею презентували до 65-річчя Черкащини.
Шукали по всій Україні — у музеях та в приватних колекціях
Рушники — Черкащини.
«Рушник має бути поданий цілісно, тільки тоді цю річ можна називати рушником. Відшивкою цього рушника займалися черкаські майстрині разом із заслуженим майстром народної творчості Ольгою Мартиновою, яка очолює Черкаський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України», — розповідає «Україні молодій» завідувачка відділу етнології Черкаського краєзнавчого музею Вікторія Наумчук.
За її словами, довге полотно «рушника єдності» демонструє фрагменти рушників, характерні для кожного району Черкащини кінця XIX — початку XX століття, які вишиті вручну на домотканому полотні.
У роботі вдалося відтворити автентичні орнаменти, притаманнi кожному району Шевченкового краю. Помітно, як міняється кольорова гама рушників.
Приміром, рушник зі Шполянського району має вкраплення синього, а в рушниках iз Христинівського району є і чорний, і жовтий кольори.
Зразки цих рушників науковці Черкаського краєзнавчого музею шукали по всій Україні — у музеях та в приватних колекціях, аби знайти ту родзинку, яка відрізняє той чи інший регіон області. І це дуже добре вдалося.
«Щиро вдячні колегам з Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара», науково-дослідного відділу Шевченківського національного заповідника «Тарасова гора», Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» та Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», які допомагали нам у непростій роботі», — говорить пані Вікторія, яка була консультантом цього проекту.
Вже в процесі роботи, уточнює вона, вирішили зібрати ще й рушники — ровесники Черкащини, які датуються 1954 роком. Тут чимало допомогли керівники районних відділів культури, за що їм спасибі. Адже протягом року вони відшукували рушники, датовані саме цим роком, а також 50-ми роками минулого століття, і дали розшифровку тих орнаментів, які на них вишиті.
«Рушники ці мають конкретних авторів. Адже у 50-х роках вишивали на брокарівський манер із зображенням квітів. Тоді вже була втрачена автентика, яка зберігалася раніше, у 30 роках», — пояснює Вікторія Наумчук.
І для прикладу пригадує той рушник, який знайшли у Каневі у музеї декоративно-прикладного мистецтва, на якому чітко видно, що рушникова культура зазнала кардинальних змін та втрат і практично зникла.
Майстер-класи стануть традиційними
Завідувачка відділу етнології Черкаського краєзнавчого музею Вікторія Наумчук.
Фото надані Черкаським обласним краєзнавчим музеєм.
«Аби зберегти значення орнаментів та символів, оберегову сутність рушника, ми вирішили не просто продемонструвати «рушник єдності», а й намагалися закликати українців не лише берегти все це та плекати, а й передавати наступним поколінням. Бо, як бачите, якихось 20 років було достатньо, аби втратити культуру рушникового мистецтва як щось надзвичайно цінне для нашого народу», — зазначає пані Вікторія.
Тож, додає, після відриття виставки науковці обласного краєзнавчого музею провели «круглий стіл», на якому підняли проблематику збереження автентичності рушникового мистецтва.
Здивувала кількісь учасників, небайдужих до такої творчості, які приїхали з усіх куточків Черкащини. Зібралися дизайнери, приміром, Ірина Дика, прийшли майстрині-вишивальниці, зокрема й чоловіки-вишивальники, голови спілок майстрів, завітала й заслужений художник України Олександра Теліженко, також було багато молоді, і це не може не радувати.
«Круглий стіл» ми проводили майже 5 годин замість запланованих 40 хвилин. Людям було дуже цікаво, тож дискусії тривали так довго», — наголошує Вікторія Наумчук.
Після заходу, каже вона, музейники вирішили, що такі «круглі столи» стануть на Черкащині традиційними. Їх будуть проводити у Галереї народного мистецтва та у відділі етнології обласного краєзнавчого музею.
«Приємно, що після ми організували серію майстер-класів iз вишивання, які проводить майстриня-вишивальниця Катерина Миронюк. Люди на такі заходи записуються заздалегідь, і це потрідно культивувати. Хтось хоче власноруч вишити собі вишиванку, хтось просто послухати лекцію, а хтось мріє відшивати весільний рушник собі чи доньці, як це було заведено в українських родинах», — підсумовує завідувачка відділу етнології Черкаського обласного краєзнавчого музею.
