Учитися працювати: чому українським ВНЗ потрібно запроваджувати дуальну освіту

Генеральний директор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов переконаний, що протягом останнього періоду українсько-німецький діалог щодо запровадження дуальної освіти був доволі плідним.

 

«Як результат спільної роботи — у вересні 2018 року прийнято Концепцію дуальної освіти, яка суттєво спрощує нашу роботу. Нині, спілкуючись iз представниками ВНЗ, часто чуємо про активне впровадження дуальної освіти. Проте маємо застерегти: не варто плутати дуальну освіту з дистанційною та заочною формами. Варто пам’ятати про одну з ключових вимог дуальної освіти — йдеться про постійний контакт iз роботодавцями», — зазначає Руслан Іллічов.

 

Справді, представникам вищої школи та роботодавцям нині набагато легше як вести діалог, так і шукати спільні шляхи подальшої співпраці. Міністр освіти Лілія Гриневич у свої виступах неодноразово наголошувала на важливості прийняття Концепції дуальної освіти. 

 

Ситуація на ринку праці сьогодні справді катастрофічна. 80% безробітних в Україні — це люди з вищою освітою, які не можуть знайти для себе відповідні вакансії та реалізуватися. Особливо потерпають сьогодні представники гуманітарних наук, сфери культури. 

 

За даними Київського центру зайнятості, протягом січня-жовтня 2018 року кількість випускників, що скористалися послугами державної служби зайнятості, становила 13,9 тис. осіб, у тому числі 11,6 тис. випускників ВНЗ та 2,3 тис. випускників професійно-технічних закладів.

 

Прикметним є те, що серед випускників ВНЗ третина навчалася у галузі соціальних наук, бізнесу та права, 13% — мали інженерну спеціальність, по 12% — навчалися у галузі охорони здоров’я та гуманітарних наук, мистецтва. 

 

Протягом лише січня-жовтня 2018 року статус безробітного одержали 325,9 тис. осіб iз числа молоді (36% загальної кількості безробітних), а допомогу з безробіття отримували 242 тис. молодих людей. Про що свідчить наведена статистика? Лише про одне: в державі мають відбутися кардинальні зрушення, адже сьогодні маємо колосальну диспропорцію між рівнем підготовки випускників та вимогами роботодавців. 

 

Тож запровадження дуальної освіти, на думку експертів, сприятиме розв’язанню цієї проблеми.

 

«Справді, після затвердження Концепції дуальної освіти маємо чимало позитивних прикладів її запровадження вищими навчальними закладами. Хоча треба зазначити, що не всі ВНЗ розуміють, що таке насправді дуальна освіта, — зазначає перший заступник міністра освіти і науки Володимир Ковтунець. — Нині Міністерство освіти і наук готує план заходів, який дозволить по-справжньому запроваджувати дуальну освіту. Потрібно виконати заходи, які дозволять врегулювати низку нормативно-правових питань. Адже очевидно, що сьогодні ми повинні переглянути питання, пов’язані з фінансуванням студентів, які навчатимуться за дуальною формою навчання. Очевидно, перегляду потребуватиме низка положень кодексу Закону «Про працю», необхідно також напрацювати низку підзаконних актів. Це необхідно зробити для того, щоб вищі навчальні заклади почали працювати в правовому полі». 

Якщо говорити про практичні кроки щодо впровадження дуальної освіти, то в цьому питанні, переконані учасники семінару, дрібниць не може бути. Все має бути враховано, адже йдеться про вищий навчальний заклад, роботодавця та студента.

 

Генеральний директор Директорату вищої освіти й освіти дорослих МОН Олег Шаров переконаний, що сучасні реалії доволі жорсткі, адже випускник ВНЗ переважно не має уявлення про те, де і коли він буде працювати. 

 

«Нині збільшилася кількість молоді, яка змінює не лише роботу, а й місце проживання. Все це створює додаткові завдання, які потребують розв’язання. За невеликим винятком, сьогоднішній випускник ВНЗ не готовий до конкретного місця роботи (хоча він може цілком відповідати критеріям здобутої освіти). Аналіз ситуації свідчить про те, що переважна кількість випускників ВНЗ не готові працювати за фахом. Маємо констатувати, що майже 70% випускників вищої школи працюють не за фахом. 

 

Варто говорити про те, що роботодавці не задоволені якістю освіти, оскільки доводиться додатково вчити молодих фахівців. Зрештою, у вищих навчальних закладах спостерігається неефективне використання бюджетних коштів. Чи можемо говорити про ефективну роботу ВНЗ, якщо переважна більшість випускників працюють не за фахом?

 

Доводиться спостерігати таку картину: вищі навчальні заклади, які готові збільшити кількість спеціальностей, просять якомога більшу кількість державного замовлення. Та чи замислюються вони над питанням, скільки випускників і за якою спеціальністю працюють за фахом?

 

Зрештою, у ВНЗ не вважають за потрібне поставити питання щодо доцільності тієї чи іншої спеціальності. Чи прораховують у вищому навчальному закладі всі варіанти, що чекають на випускників? Нині нікого не здивує ситуація, коли випускники здобувають освіту, але ніколи не працюватимуть за спеціальністю у майбутньому. Чому? Бо такої роботи може взагалі не знайтися в країні. 

 

Якщо ми скоротимо обсяг підготовки, то доведеться скоротити й викладачів. І тут маємо говорити про питання так званого корпоративного егоїзму вищої школи. Хоча, за великим рахунком, вища школа також має оперативно реагувати на зміни кон’юнктури ринку, коли науково-педагогічні працівники повинні оволодівати новими компетенціями та навичками. 

 

І, звісно, необхідно встановити вимоги до наявності досвіду самостійної професійної діяльності у випускників закладів освіти, які влаштовуються на роботу вперше. Переважно цим вимогам років 20. Вперше роботодавці почали вимагати досвід роботи наприкінці 90-х років уже минулого століття.

 

Це призвело до певних наслідків. Чимало студентів, як відомо, починають працювати ще на перших курсах. Добре це чи погано? Звісно, з одного боку, молодь здобуває професійні навички, з іншого — не має змоги повноцінно вчитися. Саме тому варто говорити про дуальну освіту, яка має на меті підвищити якість професійної підготовки фахівців. 

 

Концепція дуальної освіти передбачає три етапи її реалізації. На першому етапі необхідно розробити нормативно-правову базу для запровадження дуальної форми. Було б добре, якби за два роки ми розробили нормативно-правову базу в такому обсязі, щоб заклади освіти і роботодавці могли як експериментувати, так і напрацьовувати певні моделі. На другому етапі на нас чекає розроблення типових моделей дуальної освіти, і тут має бути спільна робота закладів освіти та роботодавців. І, зрештою, на третьому етапі має розпочатися створення кластерів дуальної освіти на базі конкурентоспроможних закладів освіти».

 

Варто зазначити, що термін «кластер» має різні значення в економіці і різне смислове навантаження в різних куточках Європи. Кластери варіюють від невеликих мереж малих, середніх підприємств в обмежених географічних зонах до «мега-кластерів» у Данії або Фінляндії, які складають значну частину економіки», — зазначає Олег Шаров. 

Олег Шаров наголошує, що запрова­дження дуальної форми часто є дискусійним. І хоча роботодавці відіграють важливу роль, усе ж таки відповідальність насамперед покладається на навчальні заклади. 

 

«Дуальна форма здобуття освіти перед­бачає навчання на робочому місці з виконанням посадових обов’язків відповідно до трудового договору, — звертає увагу Олег Шаров. — Тож не дивно, що коли під час проведення заходів чуєш від представників ВНЗ, що тут буде не менше 50% дуальної освіти, це викликає чимало запитань. Бо якщо уважно проаналізувати ситуацію, розумієш, що йдеться лише про більш посилену практичну підготовку. Тож варто наголосити: якщо немає трудової угоди й оплатної праці здобувача освіти, не можна говорити про дуальну освіту». 

 

«Дуальна форма має об’єднати інтереси всіх — і ВНЗ, і роботодавців, і здобувачів освіти, — наголошує Олег Шаров. — Зрозуміло, що тут є свої складнощі, адже студент-першокурсник не зможе виконувати роботу в такому обсязі, як випускник-бакалавр. Крім того, при розробленні та апробуванні відповідної нормативної бази першим серйозним ви­пробуванням може стати питання структури кредиту та бюджету часу студентів. Тож перед тим, як з’явиться «Положення про дуальну форму здобуття освіти», збиратимемо координаційну раду, де будуть представлені як ВНЗ, так і роботодавці». 

 

І тут у пригоді може стати досвід німецьких колег, які презентували другий етап проекту «Дуальна освіта в діалозі та практичні кроки щодо реалізації цього проекту з боку української сторони».

 

«Дуальна форма освіти в Німеччині користується попитом, — наголошує д-р Райнхард Дуддек, спікер міської ради м. Ерфурт iз питань фінансово-економічної політики. — Навіть ті вищі навчальні заклади, які ще не приєдналися до цієї форми, зробили це згодом». 

 

Керівник кадрового департаменту підприємства комунальних послуг м. Ерфурт Удо Бауер окреслив вимоги до фірм-партнерів учасників дуальної форми, їхні права, обов’язки та вплив на зміст освіти.

 

І ось маємо вітчизняні приклади запровадження дуальної форми освіти. Йдеться про досвід запровадження дуального навчання в Економіко-технологічному інституті імені Роберта Ельворті (Кропивницький, ректор Василенко). 

Нашим читачам, напевно, цікаво дізнатися, звідки таке екзотичне ім’я в українського ВНЗ. Це справді цікава історія, про яку варто хоча б побіжно згадати.

 

Англійський підприємець Роберт Ельворті (1846—1925) був одним із засновників акціонерного товариства «Ельворті Роберт і Томас», один iз найбільших виробників у Єлисаветграді (так називався нинішній Кропивницький). Роберт Ельворті був щедрим меценатом і багато виділяв коштів на розвиток Єлисаветгграду.

 

За його гроші будувалися школа; він фінансував театр, лікарні, будував житло для робітників. Роберт Ельворті залишив по собі в Єлисаветграді добру пам’ять.

 

В Англії в окрузі Роберт Ельворті побудував житло для літнього відпочинку сім’ї, яке назвав «Массандра» на честь кримського палацу. Потім цей будинок Ельворті продав за умови, що там буде будинок для людей літнього віку. 

 

Нині студенти інституту можуть вчитися за дуальною формою (зараз таких десять осіб).

 

«Ми використали німецький досвід, — розповідає ректор Ігор Василенко. — Дуальна форма навчання бакалаврів економічного напряму — це навчання, орієнтоване на практичну складову. Ми орієнтуємося на формування нової моделі професійної підготовки бакалаврів із обов’язковими періодами виробничого навчання та виробничої практики. Недаремно ми взяли за основу німецький досвід, адже процес навчання у цій країні (а також в Австрії та Швейцарії) побудовано за дуальною формою навчання).

 

Метою запровадження дуальної форми навчання в Економіко-технологічному інституті імені Роберта Ельворті є подолання диспропорції між пропозицією щодо надання освітніх послуг вищими навчальними закладами та запитами роботодавців щодо структури навчально-виробничого процесу, змісту й обсягу навчальних планів та програм, надання можливості мобільно реагувати на зміни бізнес-технологій та можливості модернізувати зміст вищої освіти, враховуючи вимоги конкретних підприємств». 

 

Зрештою, дуальна форма навчання постійно вдосконалюватиметься, але те, що інтерес з боку представників ВНЗ та роботодавців чималий, засвідчив проведений семінар.

 

«Нині перебуваємо на другому етапі проекту «Дуальна освіта в діалозі», який спрямований на створення пілотних напрямів, де дуальна форма вищої освіти може бути організована найефективніше, — зазначає партнер проекту «Дуальна освіта в діалозі», доцент факультету комп’ютерних наук та кібернетики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Анатолій Кузьмін.

 

— Вибір таких напрямів у переважній більшості визначається наявністю широкого спектра потенційних підприємств-партнерів, зацікавлених спільно з вищими навчальними закладами забезпечити якісно нову систему підготовки фахівців. Фактично такі підприємства готуватимуть фахівців для себе. Звісно, дуальна форма освіти підходить не кожному студенту, оскільки потребує від нього набагато більше зусиль та самоорганізації порівняно з класичною формою навчання. І все ж дуальна форма як підвищить конкуренцію у студентському середовищі, так і дасть можливість нашим випускникам знайти своє місце в Україні, а не шукати його за її межами». 

 

На необхідності та важливості запровадження дуальної форми навчання наголошує керівник центру міжнародних стажувань «Інтернобмін» Ольга Білан:

 

«Студенти, які беруть участь у наших програмах, одержують великий досвід у туристичній галузі. Вивчаючи німецький досвід, розуміємо, що він може бути корисним для навчальних закладів. Водночас модель дуальної освіти має бути доопрацьована, варто врахувати пропозиції як представників ВНЗ, так і роботодавців. Найефективніший інструмент підвищення мотивації — це збільшення кількості практик, під час яких студентська молодь набуватиме практичних навичок. Саме для молоді, яка прагне удосконалити знання іноземних мов, набути практичного досвіду роботи, розраховані наші міжнародні програми. Зарубіжна практика є невід’ємною частиною процесу підготовки фахівців. Зрештою, молодь потрібно готувати не до іспитів, а до реального життя».

 

А як усе відбуватиметься на практиці — покаже час.