Борців з корупцією — море

У вечірніх новинах 11 листопада 2018 р. «Канал 112» повідомив, що Президент України Петро Порошенко, перебуваючи в Парижі з нагоди відзначення сторіччя від дня завершення Першої світової війни, перед учасниками дійства заявив, що Україна впевнено рухається до інтеграції в Європейський Союз. І тут-таки, на цьому ж каналі, з’являється кум Путіна — Медведчук — із керівником партії «За життя» Рабіновичем і заявляє, що ніякої інтеграції з Європою бути не може, тому що Україна має бути самостійною державою, розвиваючи дружні стосунки з країнами СНД. Як кажуть у народі, приїхали! Це значить: звідки вирвались — туди ж нас хочуть повернути. 

 

Для цього Путін доручив своєму куму Медведчуку повернутися в політику і негайно розпочати процес об’єднання всіх опозиційних антиукраїнських сил для боротьби проти інтеграції України з Європою. 18 листопада орендований Рабіновичем «Канал 112» продемонстрував урочисте об’єднання його партії «За життя» з Опоблоком Бойка. Рабінович відмовляється йти на вибори як кандидат на пост Президента і тут-таки обирають кандидатом Бойка. Можливо, правильно вчинив Рабинович, знявши свою кандидатуру, бо все могло трапитися: а раптом йому заманулося б стати схожим на Лазаря Мойсейовича Кагановича, якого Сталін свого часу направив в Україну з метою упокорення українського буржуазного націоналізму і, треба сказати, він із поставленим завдання упорався непогано — українці до цього часу пам’ятають.

 

А тепер постає питання: чому Партія регіонів, оговтавшись, прагне реваншу? Та тому, що небезпека минула. Жоден із них не потрапив у тюрму, ніхто не висунув їм претензій щодо відшкодування вкрадених у держави мільярдних коштів, то чого ж сидіти, тим паче що складаються сприятливі умови для продовження боротьби за владу в Україні. От і розгортають її по-справжньому, майже не відчуваючи спротиву нинішньої влади.

 

І, нарешті, про корупцію. Якось прочитав у газеті «День», що вдалекому минулому чиновники компанії «Єдині енергетичні системи України» практику щодо корупції запозичили в Росії (президентом цієї компанії була Юлія Володимирівна Тимошенко), але я сумніваюся, що до цього її (корупції. — Авт.) в Україні не було. Була, лише не в такій, як зараз, хижацькій формі. Вона, як епідемічна хвороба, поширилась на всі органи державної влади і стала серйозним гальмом розвитку нашої економіки. Про це всі знають, понастворювали купу антикорупційних органів, навіть антикорупційний суд. Єдине, чого всім бракує, — це волі і бажання по-справжньому розгорнути боротьбу з цим лихом. А кажуть, що в Румунії якась незвичайна жінка захотіла — і майже поборола її. У нас теж є чимало знаних жінок-політиків, але не таких. А жаль...