Невибагливий Павловський: на Полтавщині працівник залізниці вирощує в рідному селі лимони

Загалом можна сказати, що це хобі сімейне, адже й батько Віталія — Микола Миколайович, котрий зібрав на власній присадибній ділянці понад сто сортів винограду, також свого часу почав вирощувати мандарини, лимони, яким нині чотири десятки років.

 

Та якщо Сороковий-старший лише експериментував із субтропічними рослинами, то його син пішов далі: поставив їх вирощування на потік.

 

Задля цього молодому чоловіку довелося побудувати теплицю, заглибивши її в землю. Гріх, говорить, було б не використовувати тепловіддачу землі.

 

Нині в теплиці зимують 700 рослин, найстаршим з яких дев’ять років. Принаймні раз у тиждень Віталій опалює споруду піччю тривалого горіння, що має чудернацьку назву «Бубафоня».

 

Почерпнувши ідею цієї печі з iнтернету, умілець змайстрував її власноруч зі звичайного газового балона.

 

У неї така конструкція, що достатньо вкинути до топки два пеньки — і вони можуть тліти і двi з половиною доби. Загалом лимон полюбляє температуру не нижче 18 градусів, проте, за словами Віталія Сорокового, для сплячого режиму йому достатньо й 10 градусів. 

 

— От зараз у теплиці чотири градуси. Це низькувата температура, хоч, згідно з моїми спостереженнями, цитрини й за нуля градусів чудово почуваються. Звісно ж, за таких умов рослини не дають листового приросту, але, як бачите, подекуди цвітуть і навіть дають зав’язь, — Віталій показує блідо-рожевий цвіт, а також зелені й зрідка вже пожовтілі плоди, що очепилися на деяких гілках.

 

— За порівняно низької температури взимку лимони не потребують поливу. Оце як заніс їх наприкінці жовтня до теплиці, відтоді жодного разу не поливав. У теплі пори року цитрусові ростуть на терасі, яку накриваю сонцезахисною сіткою: попри те, що лимон — світлолюбна рослина, деревце потрібно оберігати від прямих сонячних променів, які можуть стати згубними для листя. Із квітня по жовтень цитрини прекрасно почуваються на свіжому повітрі, але з настанням заморозків краще не зволікати й занести їх до теплиці. Якось за мінус сiм градусів у мене померзли всі екземпляри — довелося обрізати їх до пенька, з якого потім виросли молоді пагони.

До речі, для вирощування у квартирі чи будинку підійде не кожен сорт лимона. Саме тому Віталій Сороковий зупинив свій вибір на сорті Павловський — надійному, перевіреному часом, давно освоєному любителями домашнього квітникарства.

 

Лимони цього сорту, за словами Віталія, не потребують багато світла й тепла, а також не надто страждають від сухого повітря — ростимуть навіть неподалік від батареї опалення або на підвіконні над нею. Та й листя змінюють рідко — у середньому раз на два з половиною року.

 

У літній період кожні два тижні молодий чоловік підживлює цитрусові. Якості хімічних добрив не довіряє, тому вдається до органіки, тим паче що в селі це не так уже й важко: у хід ідуть попіл із грубки, перегнилі трава та опале листя, курячий послід.

 

— Узимку ж рослин практично не підживлюю. Зрідка обприскую легким розчином марганцівки, щоб уникнути грибкових захворювань, — ото й усе, — ділиться досвідом Віталій Сороковий. — Оскільки це все ж таки горшкові рослини, необхідно формувати їхню крону: прищипуючи пагони, у такий спосіб стимулювати ріст нових гілочок. Так формуються кущоподібні деревця. Можливо, за ці 9 років вони виросли б набагато більше, але я обрізаю гілки і з метою живцювання. Внаслідок цього щороку моя колекція поповнюється на 400—550 молодих екземплярів. А загалом найбільше в ній було 850 рослин.

 

Найкращий приріст листя лимон дає навесні, тобто за рік можна виростити надзвичайно красиву рослину. Якщо все відбувається за планом, то плодоносити цитрусове деревце починає на третій рік.

 

І тут теж потрібно знати один секрет: чим більше на ньому листя, тим більше воно принесе плодів. Скажімо, щоб визрів один лимон, на гілці має бути не менше 10—15 листочків. Якщо ж листя замало, зайвий цвіт краще обламати. 

 

— Доросле лимонне дерево, що росте у природних умовах, може дати й близько 200 кілограмів плодів за рік. Звісно, вирощуючи цитрусові в горщику, такого урожаю не доб’єшся. І все ж, відколи в нас з’явилися свої лимони, у магазині їх не купуємо, на потреби родини цілком вистачає, — запевняє Віталій. — Найбільший плід лимона, який виростив, важив 450 грамів. Домашні плоди відрізняються від магазинних ароматом. Та і смак дещо інший, що, власне, й зрозуміло: плід, який везуть за три тисячі кілометрів, втрачає смакові якості. Цікаво, що лимон, який дозрів, може висіти собі й рік. До речі, він настільки міцно прикріплюється до гілки, що його не так легко зірвати — можна хіба що зрізати. 

Якщо спочатку Віталій Сороковий лише нарощував кількість цитрусових деревець, то останні три роки досить успішно їх продає.

 

Стверджує: люди часто беруть їх на подарунки (адже у продажу лимонне деревце не так часто трапляється, до того ж незрозуміло, якого воно сорту і як почуватиметься в домашніх умовах).

 

При цьо­му віддають перевагу екземплярам, на яких є і цвіт, і плоди. Загалом молодий чоловік реалізує 200—250 рослин за рік.

 

Завдяки iнтернету покупці цілорічно знаходять його самі. От і зараз має замовлення з Охтирки Сумської області, тож завтра одне з лимонних деревець упакує й відправить «Новою поштою».

 

У такий спосіб доставляє цитрини до різних міст України. Та все ж найкраще, говорить, вони продаються в теплі пори року. А коштують від 30 до 700 гривень — залежно від віку рослини. 

 

— Хоч на сьогодні мої лимонні деревця представлені в багатьох квіткових магазинах Полтави, найшвидше вони розходяться, якщо продавати їх просто на вулиці, в людних місцях. У такому разі за день можна заробити й тисячу гривень, — стверджує Віталій.

 

— Найкраще продаються малі рослини за 30—60 гривень (таких за день можна реалізувати 20 штук, а було таке, що «розмітали» й 50) — і це зрозуміло: в людей нині не так багато грошей. Хоча й великих рослин за минулий рік продав не так уже й мало — 40 штук. Парадокс: у тих із моїх покупців, хто занадто піклувався про цитрусове деревце, постійно його обприскуючи тощо, воно чомусь не прижилося. А загалом рослина не надто вибаглива, хоч не любить ані посухи, ані перезволоження. Щодо добрив, то її краще недогодувати, аніж перегодувати.