Ламали руки: «Що ж тепер?»,
До своїх рук ми просто брали
Уламки від УРСР.
Ми не звалилися із неба,
Від роду — теж не чужаки,
Ми, що могли, гребли під себе
І аж ніяк не навпаки.
Не ми вигадували трасти,
Купони теж не наш почин.
Ми знали, що в державі красти
Серед хаосу і руїн.
А чарівні сертифікати?
Вони для нас — як Божий дар:
Ми знали, як й кому їх дати,
Що досі маєм з них навар.
Поки народ ще охав, ахав,
Шлях у майбутнє обирав,
«Прихватизації» епоха
Нам теж підкинула добра.
А що закони? — дишло в возі,
Вони для нас — як секонд-хенд,
Плетуться в нашому обозі
Парламент, уряд, президент.
Ми свою справу робим вміло.
В шахрайстві — супермастаки,
Усім давно вже зрозуміло,
Що правлять грошові мішки.