Щороку в Україну офіційно ввозять дві з половиною тисячі тонн нових батарейок для використання у побуті. Приблизно таку саму кількість імпортують нелегально.
Через брак потужностей лише мізерна частка використаних елементів потрапляє на утилізацію. Решта опиняється на звалищах, отруюючи ґрунт, повітря та воду.
Нещодавно обладнання для утилізації небезпечних елементів стало ще менше. У Львові закрився останній завод із переробки батарейок.
«Аргентум» займався частковою переробкою акумуляторів та інших видів елементів живлення, добуваючи з них кольорові й дорогоцінні метали.
На підприємстві не називають причин закриття, але екологи стверджують, що це сталося через відсутність потрібної кількості поставок на завод.
Також активісти переконують, що завод не здійснював утилізацію у доконаному вигляді. Працівники за допомогою магнітів витягували елементи, які можна продати, а всі інші відходи викидали в каналізацію.
Усі батарейки, які українці здають на переробку, просто зберігаються на складах. Єдиний вихід — вивозити батарейки на переробку в Європу, найбільші підприємства цієї спеціалізації розташовані у Франції та Німеччині.
Однак це не дешево. Перевезення та утилізація однієї тонни коштує 570-725 євро, тобто для того, щоб транспортувати 200 тонн у Європу, знадобиться понад 100 тисяч євро.
Вирішити проблему потрібно у найкоротші терміни, адже одна пальчикова батарейка отруює в середньому 16 квадратних метрів землі!
Саме такі результати показало масштабне дослідження шкоди сучасних елементів живлення, яке всеукраїнська екологічна організація «Батарейки, здавайтеся!» втілила спільно з лабораторією Львівської політехніки наприкінці 2018 року.
Робота показала, що хоча в більшості типів сучасних батарейок в Україні уже відсутні важкі метали, але батарейки продовжують чинити важку токсичну дію на природу та живі організми.
Ось як коментує ці результати Марія Руда, асистент кафедри екологічної безпеки та природоохоронної діяльності Львівської політехніки: «Найбільш типові компоненти сучасних батарейок — це марганець, нікель, цинк, кобальт, титан. Кожен із цих елементів окремо може навіть бути безпечним для довкілля, але екологія — це наука, де не існує окремих факторів, їх потрібно вивчати тільки в поєднанні.
І часто буває так, що в природі саме ось таке поєднання компонентів перетворює речовину на отруту. В екосистемі — як в організмі людини. Все влаштовано настільки складно, що ми часто не розуміємо ті віддалені наслідки, які можуть давати наші дії сьогодні. Наша планета, все те, чим ми користуємось і де живемо — це не спадок, який ми отримали від батьків, це позика, яку ми взяли у власних дітей. Ось чому так важливо думати наперед та не допускати бездумного забрудення природи — ми можемо навіть не уявляти, до яких це може призвести наслідків!».
