Знайомтесь — Марія Гев, поетеса, композитор, виконавиця.
Народилась у мальовничому селі з поетичною назвою Гірське, що на Львівщині.
Працює викладачем по класу гітари в Дрогобицькому музичному коледжі імені Василя Барвінського.
Стипендіатка фонду «Україна» серед молодих письменників і митців у сфері музичного, театрального, образотворчого, хореографічного, естрадно-циркового мистецтва та кіномистецтва.
П’ять років тому успішно закінчила Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка. Авторка чотирьох поетичних книжок, нотних збірників авторських творів, а ще збірок — хорових творів a cappella та обробок українських колядок англійською мовою (у співавторстві із Наталією Мартинишин) Ukrai—ia— Carols.
На Всеукраїнському фестивалі-конкурсі авторської пісні та співаної поезії «Оберіг-2018» посіла ІІ місце з авторськими піснями «Пам’яті героїв» та «Захисти, Маріє, рідну Україну».
Співрозмовниці «України молодої» ще не виповнилося і тридцяти, тому дозволено спілкування на «ти».
«На моїй маленькій батьківщині, у рідному селі...»
— Маріє, ми познайомилися кілька років тому, коли ти стала стипендіаткою фонду «Україна». Запам’яталося: ти чудово грала на гітарі. Що змінилося з того часу?
— Так, я стала стипендіаткою у 2009-му. Мою творчість відзначили іменною Подякою «За багатогранний талант і яскравий мистецький хист». Я отримала грант на розвиток свого таланту. І саме за цієї підтримки з’явилася збірка поезій «Світло довіри» (2010) та збірник хорових творів a cappella «Віночок волошок» (2010). Опісля, в Києві відбулась і презентація цих видань у рамках Фестивалю дитячої книги «Азбукове королівство магів та янголів», який відбувався в Музеї книги та друкарства України.
Відзнака стала величезною підтримкою моєї творчості. Відбулися численні авторські концерти, презентації на Львівщині в містах Миколаєві, Стрию, Львові, Дрогобичі, Радехові та селах області.
Пройшло чимало часу. Я не зупинялася, продовжувала займатися своєю реалізацією та шліфуванням таланту.
Моїм фахом є музика, а саме — хорове диригування. У нашій сім’ї не було професійних музикантів. Але я зростала в атмосфері співу, любові до української пісні. Батьки дуже любили співати. Ще коли навчалась у школі, я грала у шкільному духовому оркестрі на блок-флейті, сопілці. Саме там отримала перші музичні знання. Ми часто виступали з оркестром на всіх районних заходах. Згодом навчалась у Дрогобицькому музичному училищі імені Василя Барвінського на двох спеціальностях — хорове диригування і гітара. Музика постійно супроводжує мене. Граю на фортепіано, гітарі, сопілці. Тепер освоїла настроювання фортепіано.
У 2010 році в рідному селі Гірське я була диригентом та співзасновником мішаного хору при церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Цей колектив до сьогодні існує, концертує, співає у храмі. З минулого року викладаю і є співзасновником катехитично-хорової школи «Покров» при храмі Покрови Пресвятої Богородиці рідного села. Музична освіта дала мені знання і можливість вільно писати музику, правильно її оформляти, записувати. Я осягнула великий репертуар, співаючи у студентському хорі музичної академії. На випускних іспитах диригувала хором, який виконував мої авторські твори. Дуже вдячна своїм викладачам по фаху (в училищі) Людмилі Омелянівні Гайдук і (в академії) заслуженій артистці України Зінаїді Григорівні Остафійчук за все, що я вмію, знаю, за музичну путівку в життя.
— Творчість для тебе це насамперед — музика? Поезія? Що перемагає?
— Поєднання. Творчість для мене — це мистецтво поезії і музики, їхнє поєднання й водночас їхня окрема самобутність. У моїй творчості є поезія, є пісня, де слово і музика єдині, є ще й музика — яка суто інструментальна (фортепіано, гітара). У віршах я часто пишу про музику, інструменти, про мистецтво в цілому.
Музика, на відміну від поезії, потребує просто більше часу щодо запису, її оформлення у нотний текст. Але коли пишу музику, то відчуваю, що професійно зростаю. Адже, маючи музичну освіту, можу і пишу тепер музику різну — популярні, дитячі пісні, фортепіанні твори, композиції для мішаного та однорідного хору, вокальних ансамблів, аранжування та обробки українських пісень. Це величезне музичне полотно має дуже великі можливості самореалізації. Тільки б бажання. І я люблю це, тому і пишу різну музику.
Поезія і музика у мене не конкурують між собою. Буває, можу за день написати декілька віршів, а потім тиждень — немає нічого... Я не пишу «під силу». Коли відчуваю потребу в поетичному слові, то стараюсь обов’язково вловити цей момент. Дуже шкодую, коли втрачу таку мить через якісь причини. Тому не приймаю таких причин, а записую.
— Маріє, ти вже маєш не одну поетичну збірку, кілька музичних збірників...Чим ще займаєшся?
— Маю чотири поетичних збірки: «Мелодії мого серця», «Твоя королева часу», «Світло довіри», «Струни любові». Музичні твори увійшли в нотний збірник авторських творів «Лети, моя пісне», збірник хорових творів a cappella «Віночок волошок», збірник авторських обробок українських колядок англійською мовою Ukrai—ia— Carols (автор збірника — Наталя Мартинишин).
Книжка Ukrai—ia— Carols є унікальною в тому, що спеціально для цього проекту я зробила всі аранжування, музичні обробки творів та комп’ютерний набір нот. Так, у своєму репертуарі я маю і колядку «Спи, Ісусе, спи» англійською мовою.
На моїй маленькій батьківщині, у рідному селі, є талановиті автори, які вже у поважному віці. Проте ці люди мають багато своїх творів, які ще ніколи не публікувались. Я вирішила допомогти їм донести своє поетичне слово до читача. А ще подбала, аби воно ввійшло в нашу культурну спадщину «Поети рідного краю». Так стала упорядником та рецензентом видання поета-художника з Гірського Михайла Павлішака, а саме: збірки поезій «Спогад», окремого видання «Оповідання».
Коли ближче познайомилася із самобутньою творчістю цього автора, мене охопила хвиля натхнення і я написала музику на тексти Михайла Павлішака. Так вийшов у світ наш спільний музичний збірник авторських пісень «Заспівайте з серцем добрим».
Також серед самобутніх поетів мого рідного краю варто згадати і Марію Юрач. Наше спілкування і моє знайомство з її поетичною творчістю втілилося у видання поетичної книжки Марії Юрач-Горуцької «Крилата хата», в якій я виступаю як упорядник та рецензент.
Світло довіри — світло до віри
— Цей рік приніс для тебе багато успіхів і перемог. Наприклад, ти стала переможницею у конкурсі «Рідна мати моя»...
— Дуже приємно бути у складі переможців конкурсу віршів «Рідна мати моя», який організували спільнота «Красуня Українка» та фотопроект Et—o_Fashio—_by_Poltava. Ідея створення та автор — дизайнер Катерина Потлова.
Дізнавшись про цей конкурс, я надіслала для участі три поезії про маму. Серед 50 учасників моя «Матусина любов» увійшла до списку переможців. Образ матері для мене є дуже дорогим та ніжним. Без сумніву, моя найдорожча в світі людина — мама. Вона дуже підтримує мене, надихає до творчості. В усіх життєвих і творчих справах вона завжди поруч — словом, допомогою, розумінням, навіть своєю думкою, величезною вірою у мене! Дуже символічно, що моя поезія в цьому календарі відображає саме серпень — місяць, коли я народилася! Такий приємний збіг, адже організатори не володіли такою інформацією... А для мене і моєї мами — це особливий місяць.
Вдячна організаторам за таку високу оцінку моєї поезії! Маю за честь своїм поетичним словом доповнити цей чудовий мистецький проект. Адже вірші стануть окрасою першого в Україні календаря, присвяченого Матері й Дитяті. Найкращі вірші про маму від сучасних українських поетів супровожуватимуть цей унікальний календар української краси «Рідна мати моя».
— Що потрібно, на твою думку, Марійко, аби перемагати? Яке твоє життєве кредо?
— Щоб перемагати — треба жити й любити. Життєве кредо — творити добро своєю творчістю: у слові, музиці, у пісні. І з цим виходжу на сцену до публіки, із цим виступаю на творчих презентаціях.
Вірю, що все те, що робимо добре, коли творимо добро, воно повертається до нас сторицею в інших справах. Тому кожну людину, з якою мене знайомить життя, сприймаю насамперед із доброї сторони. Дуже прикро, що не завжди на добро відповідають добром. Але в тім, певно, і є суть, щоб відстоювати Світло! Такими мотивами пройнята моя поетична збірка «Світло довіри». Світло довіри — світло до віри... Любов до рідного краю, домівки, природи, почуття кохання, любові до ближнього — це насамперед довіра, це світло, яке виокремлює саме те, що ми так любимо і чим так дорожимо.
Рік, що минає, був для мене багатим і щедрим на мистецькі події, нові досягнення. Наступний, сподіваюся, буде добрим і вже нарешті мирним. Люблю Різдвяні свята із колядками, дійством вертепу. Своєю сім’єю ми плекаємо ці чудові українські традиції. Попри традиційні колядки, маю в репертуарі авторські новорічні пісні, які люблю співати в родинному колі. В Новому році хочеться усім щиро побажати добра, миру і любові! Вірю, що наші добрі думки і побажання матеріалізуються. Тому давайте думати про хороше і творити добро.
