Тому з цікавістю спостерігали за Всеукраїнським п’ятим з’їздом легкої промисловості під гаслом «Національний виробник — основа економіки держави» з відвертою розмовою бізнесу і влади стосовно безлічі гострих питань, які стримують повноцінний розвиток галузі.
А конкуренти хто?
У колонній залі Київської міської ради зібрались люди, які розуміють ситуацію в країні й ті серйозні виклики, що стоять перед легкою індустрією...
Зібрання нагадало мені міжнародні заходи, до яких 15 років тому долучалась я зі студентами-міжнародниками, де обговорювалась солідними посадовими особами з різних країн можливість в обхід України побудувати «Північний потік-2» (тоді озвучувалась тільки ідея та деякі креслення).
Саме в той час і можна було б узяти ситуацію під контроль, а не тягнути до моменту, поки в обхід нашої держави не почали втілювати в життя примарну, як здавалося тоді всім, ідею.
Тепер же докладається купа зусиль, щоб «Північний потік-2» не запустили... Це, зрозуміло, аналогія з ситуацією, що склалася у легкій промисловості на цей час.
Зокрема, учасники форуму висловили серйозне занепокоєння стосовно Угоди про зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Туреччиною.
А Угода про ЗВТ iз Китаєм, початок роботи над якою нещодавно анонсували в Мінекономрозвитку, може остаточно поставити хрест на галузі.
Адже КНР і Туреччина домінують на світових галузевих ринках. Заангажовані високопосадовці цього не знають? Не знають, що треба захищати вітчизняного виробника? Не розуміють, як цього досягнути?
Леонід Савченко — керівник компанії «Тексіка», модератор заходу та керівник
компанії «Спецімідж» — Юлія Туліна.
В Україні легку промисловість можна віднести до стратегічних галузей, завдяки якій є забезпеченість і робочими місцями, і необхідними товарами.
А нехай хтось із посадовців приїде до європейської країни чи в КНР, чи в Туреччину і спробує розкласти лоток зi своїм товаром. Скільки він там буде торгувати? Чому в Україні, ще до підписання вищеанонсованих угод про зону вільної торгівлі з цими країнами, на ринках торгують іноземці своїм товаром без реєстрації в податкових органах, без оплати податків у бюджет нашої країни?
І ось, щоб не було ситуацій , як із «Північним потоком-2», треба бити в усі набати вже зараз, нагадувати про це скрізь і дуже голосно, щоб почули всі. Окрім цього, назріла зміна податкової політики держави, боротьби з контрабандою, «секондом» та багато інших злободенних питань.
«Сьогодні китайські, турецькі й товари невідомого походження та сумнівної якості масово продаються повсюди без обліку і контролю», — заявила президент-голова правління Асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт.
Асоціацією було проведено дослідження міжнародної статистики обох торгуючих сторін щодо імпорту в Україну готової продукції по трьох основних імпортерах — Китай, Туреччина, Польща — і виявлено шокуючі факти.
Згідно з даними цих країн, в Україну ввезено продукції на $1,0791 млрд. за групами 60-64 ТН ЗЕД, а за даними Держстату — лише на $483,3 млн.
«Тобто, лише з цих країн у 2017 році на український ринок потрапило на $596 млн. більше неврахованого імпорту трикотажних полотен, одягу, домашнього текстилю і взуття. А це втрати щонайменше 5,3 млрд.грн. бюджетних надходжень у вигляді сплати мита і ПДВ», — підкреслила Ізовіт.
Україна у минулому році зайняла третє місце у світі за обсягами імпорту «секонд-хенду», попереду лише Пакистан і Малайзія, а після нас у десятці — Росія, Камерун, Гватемала, Кенія, Індія, Туніс.
Також пані Ізовіт повідомила, що у вітчизняній галузі легкої промисловості офіційно працює близько 83 тисяч осіб, понад 75% — жінки, продукції виробляється на 25 млрд. грн., майже 45% з якої експортується переважно до Європи.
«Однак це лише 1% промислового виробництва України. Цей показник при об’єднанні наших бажань і зусиль може бути збільшений щонайменше утричі. Впевнені, що у виграші будуть всі сторони: виробники, бізнес, держава, регіони, замовники, інвестори, споживачі», — додала вона.
Засновник ТОВ «Тексіка» Леонід Савченко поділився цікавою інформацією щодо турецького досвіду, який важливо знати, щоб зрозуміти, якою може бути легка промисловість України.
Адже за 30 років турецька легка промисловість пройшла шлях від сировинної галузі переробки з низькою доданою вартістю до одного з флагманів постачання модного одягу та текстилю у світі.
«Вважаємо, що уряду України, який зараз наполегливо працює над Угодою про вільну торгівлю з Туреччиною, треба розуміти, з суперником якої вагової категорії ми, підприємства легкої промисловості, зустрінемось у разі її підписання. Ці угоди також можуть суттєво погіршити становище українських виробників на ринку. Зокрема, прикладами світового досвіду ми хочемо акцентувати увагу уряду на колосальному потенціалі, який є в України в особі галузі», — зазначив він.
Там 30 років розвивали галузь, а тут, в Україні, її «вбивали», але й дійсно треба зосередитися на галузевому потенціалі, який у різних ситуаціях знаходив сили для відновлення.
Директор концерну «Ярослав» Олександр Барсук відзначив проблеми освітнього характеру. «За період 1991—2018 рр. учнів у галузевій освіті стало вдвічі менше, а вчителів — на 10%», — навів переконливі дані він та висловив думку, що систему освіти необхідно модернізувати і змінювати, причому для цього потрібні не кошти, а мудрий підхід.
Найбільша в Україні м’яка іграшка з української сировини від ТМ «Тигрес».
Я з ним солідарна, бо пам’ятаю ще ті роки, коли освітою займались мудрі люди, і викладач у системі легкої промисловості повинен був знати і теорію, і практику, і організаційну структуру всіх підприємств галузі, і їх виробничий потенціал, а також підвищувати кваліфікацію щорічно за межами свого навчального закладу, разом зi студентами бувати на різних підприємствах галузі в країні та за кордоном.
І випускник, прийшовши на підприємство, легко вливався в колектив і вирішував завдання, які перед ним ставили.
Керівник ПрАТ ВКФ «Леся» Микола Сиченко запропонував звернутись до керівництва держави з вимогою переглянути ввізне мито на сировину для легкої промисловості.
«Чому польські компанії закуповують сировину в Індії та Пакистані, завозять її в Україну, виготовляють тут одяг, а потім відправляють у Німеччину, Італію, Іспанію? Тому що вони не сплачують мито. Правда, останнім часом підприємства у визначений термін отримують повернення ПДВ. Але питання мита підвищує собівартість даної продукції і робить нас неконкурентоспроможними у форматі Full Business», — заявив він.
Також потребує вирішення питання утилізації відходів легкої промисловості «На виробництві ми використовуємо близько 40 тонн тканини на місяць, близько 12% — це відходи. Для їх утилізації ми повинні пiдписати договори і віддати відходи на утилізацію. Ми це робимо. І це не зовсім мотивує шукати шляхи їх подальшої переробки», — додав він.
Представник ЄБРР Катерина Рігг запропонувала галузевому бізнесу підтримку проектів у сфері роботи з персоналом, програмного забезпечення, створення інформаційного порталу В2В, участь у виставкових заходах тощо.
Керівник проекту Олеся Хома (від ЄБРР) детально презентувала інформацію про розробку онлайн-платформи для потреб бізнесів легкої промисловості (В2В), що передбачає створення єдиної верифікованої бази підприємств для онлайн-пошуку бізнес-партнерів за визначеними критеріями.
Питання до влади від директора фабрики «Горинь» Валерія Зайонца.
Заступник директора ТОВ «Куртаж» Сергій Ненько висвітлив проблеми, з якими стикається підприємство, що спеціалізується на виготовленні спецодягу.
Зокрема, це неритмічність роботи (з 12 місяців підприємство вимушене на повну потужність працювати три-чотири), бюрократична кількатижнева тяганина на митниці із ввезенням сировини та експортом готової продукції.
Тому запропонував перейти на трирічне планування бюджету для забезпечення рівномірного завантаження виробництва, якісного виконання замовлень, стабільного утримання цінних кадрів (швачок, технологів) від виїзду за кордон.
Голова ТК 125 «Легка промисловість» Василь Омельченко поінформував виробників про становище зі стандартами на продукцію легкої промисловості. Раніше в СРСР було 716 держстандартів, які нині відмінено.
Зараз працюють 472 національнi ДСТУ. В Європі на продукцію легкої промисловості діє 1 тис. 460 стандартів. Бізнесу необхідно визначити пріоритетні стандарти й об’єднати зусилля для їх розробки.
Генеральний директор СП ТОВ «Ріф-1» Фабіо Регоза повідомив про деякий спад попиту на світовому ринку взуття, особливості розвитку власного підприємства, що використовує потенціал розміщення у невеликих містах і містечках.
Для малих міст України такі підприємства стають бюджетоутворюючими, тому потрібна їх всебічна підтримка на місцях і згори.
Мала успішний досвід створення восьми спільних підприємств в Україні, шести — у легкій промисловості, тому можу впевнено заявити, що замість підписання угод про вільну торгівлю уряд міг би створити умови для спільних підприємств із країнами, які досягли успіху в цій галузі, що дасть можливість і підтягнути кадровий потенціал, і модернізувати обладнання на українських підприємствах легкої промисловості в найкоротший термін.
Ганна Бондаренко — директор з асортиментного напрямку «Деко» найбільшої торгової мережі «Епіцентр» — поінформувала виробників про напрями розвитку і зростаючу зацікавленість у співпраці з вітчизняними виробниками різноманітної продукції, зокрема постачальниками домашнього текстилю.
Ганна Огаренко — директор ТОВ «Олтекс» — звернула увагу на недосконалість системи держзакупівель.
«Ми вважаємо, що у сфері державних закупівель, де використовуються кошти платників податків, повинні брати участь підприємства всіх форм власності, але ті, що мають виробничі потужності й офіційно працюючий персонал, необхідний для якісного виконання таких замовлень. Крім того, цінові пропозиції повинні порівнюватись без урахування ПДВ, аби всі були в рівних умовах», — запропонувала вона.
Доповідач також підтвердила гостроту проблеми нестачі кадрів у галузі. Адже через невисоку зарплату більшість спеціалістів мігрує за кордон.
«Якщо я хочу платити швачці 15 тис. грн, то 12,5 тис. грн. повинна додатково заплатити податків. Як, беручи участь у торгах за системою «Прозорро», ми можемо конкурувати з приватними підприємствами, які працюють на єдиному податку й не платять ПДВ, а часто — й офіційну зарплатню?» — поставила риторичне запитання вона.
Президент компанії «Текстиль-контакт» Олександр Соколовський, виступаючи з приводу захисту прав бізнесу, зазначив, що держава та суспільство сьогодні чують тих, хто, як «євробляхери», відстоює свої права.
«У нас інші методи, але я рекомендую всім за наявності будь-яких проблем виносити їх у публічне середовище, і не лише у ЗМІ, а й у соціальні мережі. Якщо ваша інформація цікава, вона розповсюдиться і знайдуться люди, які допоможуть вам». Зауважив, що виробники мають триматися разом, адже перебування в «Укрлегпромі» дозволяє разом вирішувати багато системних проблем.
«Також ми підтримуємо запровадження касових апаратів для детінізації економіки», — зазначив він.
Шукаємо i знаходимо потенцiал
«На сьогодні легка промисловість — одна з базових стратегічних галузей розвитку економіки, яка, безумовно, розвивається з багатьма викликами і має колосальний потенціал. Уряд працює над дерегуляцією законодавства й створенням привабливих умов для бізнесу», — заявив заступник міністра економрозвитку і торгівлі Микола Тітарчук.
Відмінено понад 500 законодавчих актів, і, за рейтингом Світового банку, в поточному році Україна зайняла 76-ту позицію за показником легкості ведення бізнесу. Чиновник підтвердив готовність Кабміну прислухатися до ініціатив бізнесу та зазначив, що одним із нагальних питань для уряду є створення робочих місць.
«І ваша галузь може швидко вирішити це питання», — додав він.
У свою чергу, в.о. заступника голови Державної фіскальної служби Віктор Кривіцький зазначив, що за десять місяців цього року було припинено 125 спроб переміщення товарів легкої промисловості з порушенням митного законодавства на суму 1,2 млн. грн.
«Як ви знаєте, в червні 2018 року згiдно з постановою Кабміну було оголошено операцію «Україна без контрабанди». Які ми маємо результати запропонованого експерименту? Відчутно зросли надходження митних платежів iз 1,3 млрд. грн. у червні до 1,7 млрд. грн. — у жовтні», — розповів Віктор Кривіцький.
Показ колекцій форменого та спеціального одягу.
Поінформував присутніх про стан ринку праці в.о. голови Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко, зазначивши, що в Україні близько 16 млн. осіб працездатного населення, зареєстровано 270 тис. безробітних, iз яких 220 тис. отримують допомогу.
Доповідач відзначив багаторічний дисбаланс на ринку праці і приділив особливу увагу проблемі гострої нестачі кадрів на підприємствах легкої промисловості.
«Цьогоріч державною службою зайнятості вже укомплектовано 11,7 тисячі вакансій для галузі легкої промисловості. Найбільший попит роботодавців сьогодні спостерігається на швачок, контролерів якості, закрійників. Аби подолати хронічний дисбаланс попиту та пропозиції на ринку праці, Державна служба зайнятості надає безробітним можливість пройти підготовку або перепідготовку на замовлення роботодавців у центрах професійно-технічної освіти, яких у нашій системі функціонує 11», — наголосив В. Ярошенко.
Голова Держпраці Роман Чернега загострив увагу на перевагах офіційного працевлаштування та ризиках використання незадекларованої праці, а також розповів про заплановані спільні заходи державного контролю.
З жовтня цього року на виконання розпорядження уряду в межах затверджених переліків розпочалися комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів органами ДФС, Держпраці та іншими органами виконавчої влади.
Потенціал галузі був підтверджений показом колекції професійного, форменого та корпоративного одягу для потреб енергетиків, металургів, медиків, авіаторів, готельно-ресторанного бізнесу та інших. Метою показу стало бажання українських виробників довести, що професійний одяг може бути не лише практичним, а й модним.
Усі бажаючі змогли також ознайомитися із застосуванням галузевих промислових інновацій для потреб секторів економіки, оглянувши консолідовану експозицію різноманітної продукції вітчизняного легпрому.
Учасниками з’їзду визначено кроки, які потрібно зробити державі та бізнесу для збереження людського капіталу й ефективного розвитку легкої промисловості, зокрема:
— обнулити ПДВ на імпорт обладнання, що дасть потужний поштовх для модернізації, підвищення продуктивності праці, зростання заробітної плати;
— податок на прибуток спрямувати на модернізацію, розбудову певної категорії підприємств;
— регіональні (місцеві) ресурси спрямувати на погашення процентів за кредитами для певної категорії підприємств легкої промисловості, а це підприємства переважно малого, середнього і мікробізнесу;
— припинити намагання лібералізації зовнішньої торгівлі (встановлення нульових ставок ввізного мита) на готову продукцію легкої промисловості (одяг, взуття, килими, іграшки, інші готові текстильні вироби) при укладенні міждержавних угод про зону вільної торгівлі, передусім із країнами, що домінують на галузевому світовому текстильному ринку — Китаєм, Туреччиною, Індією, Індонезією, Бангладеш, В’єтнамом та іншими.
Проблеми легкої промисловості України потребують комплексного підходу у їх вирішенні, тому потрібно створити робочу групу, включивши в неї представників органів законодавчої i виконавчої влади та галузі.
Однозначно треба рятувати українську легку промисловість різними методами, спрямованими на те, щоб захисників галузі почули не тільки високопосадовці-підписанти міжнародних угод, а й за кордоном.
Потрібно якнайшвидше продумати стратегію і тактику розвитку легкої промисловості України. Формувати треба моду на використання вітчизняних товарів, кожне підприємство повинно переглянути свою організаційну структуру, добавивши працівників у відділи маркетингу та комунікацій, розробити систему заохочень для покупців певних брендів, створити клуби фанів продукції українських фабрик тощо (але це теми інших аналітичних публікацій).
Отже, проблеми, що розглядались на з’їзді легкої промисловості України, надзвичайно актуальні саме в цей період, коли потрібні рішучі консолідовані дії для порятунку галузі.
