Сигнал про загоряння у Меморіальному музеї історії політичних репресій та тоталітаризму «Перм-36» (колишня дільниця особливо суворого режиму останнього радянського концтабору ВС-389/36) надійшов на пульт пожежної охорони на початку першої ночі. За годину, поки вогнеборці дісталися до села Кучино Чусовського району (тридцять кілометрів до райцентру розбитими «расєйськими» дорогами), усі дерев'яні конструкції бараку згоріли. За повідомленням прес-служби пермських пожежників, полум'я погасили вже о першій п'ятнадцять. Але за годину від будівлі, побудованої у кінці 50-х, залишилися тільки цегляні стіни. За офіційною версією, причина стихії — коротке замикання в електромережi.
Член правління пермського обласного «Меморіалу» Олександр Каліх вважає, що це лише прикрий випадок, адже експозицію на час ремонтних робіт перенесли на територію дільниці суворого режиму — і унікальні фотографії, документи та матеріальні пам'ятки зеківського побуту таким чином не постраждали. Директор музею Віктор Шмиров додає, що з вогню вдалося винести оригінальні металеві столи, за якими мали виконувати робочу норму в'язні 80-х. Натомість українські політв'язні, яких карали в цьому таборі, Микола Горбаль і Василь Овсієнко, мають сумніви й не вірять у «нещасний випадок». Та й справді, чому бездумний вогонь мав знищити не якийсь корівник, а єдиний на території всього колишнього «архіпелагу ГУЛАГ» повністю відновлений і музеєфікований об'єкт? І, головне, найбільш символічний для українців! Адже саме в ньому 4 вересня 1985 року, вже під час горбачовської перебудови, загинув Василь Стус...