Хлібні УЗАгальнення

      Цього року українські зернові компанії з експортних операцій зі збіжжям змушені перелаштовуватися на імпортні. За оцінками аграрних бізнесменів, до нового врожаю Україні бракує трьох мільйонів тонн продовольства — чимало як для країни, яка в останні роки закуповувала максимум півмільйона тонн хліба за кордоном.

      Так що в одному торговці солідарні з Мінагрополітики: завозити до країни чуже зерно не набагато простіше, ніж продавати своє. Перші труднощі, з якими зіткнулися зернотрейдери, — сплата податку на додану вартість просто на кордоні. Враховуючи ті обсяги, якими до України завозять іноземне продовольство, неважко передбачити, що гроші для розмитнення товару вишукати не так уже й легко. Тим більше що сьогодні ціна на кордоні України з Росією, за словами генерального директора Української зернової асоціації Володимира Клименка, складається не на користь покупця — 165 доларів (або 875 гривень) за тонну пшениці третього класу.

      Отож законопроект про пільговий імпорт зерна до України, який успішно пройшов перше читання у Верховній Раді і яким термін дії безмитного завезення збіжжя пропонують продовжити до 1 липня 2004р., з одного боку, начебто на руку імпортерам. А з іншого, не всі побажання зернотрейдерів були враховані. Компанії, що завозять зерно, просять, щоб їм дозволили сплачувати ПДВ не на момент розмитнення вантажу, а тоді, коли за зерно розплачується конкретний покупець на внутрішньому ринку. Таким чином, вважає Володимир Клименко, український бюджет нічого не втрачатиме, а імпорт стане привабливішим насамперед для трейдерів.

      Особливо актуальним це питання є зараз, коли ціни на ринках Росії і Казахстану — країн — найбільших експортерів зерна до України — зростають щотижня на два-три долари за тонну. За підрахунками спеціалістів УЗА, кожен тиждень відтермінування закупівлі закордонного хліба коштує державі, а отже, споживачам, щонайменше шість мільйонів доларів. «Коли не вистачає якогось ресурсу в країні, треба менше говорити, тому що ми своїми розмовами піднімаємо галас по всьому світу, — зауважив Володимир Клименко. — Коли на весь світ оголошують, що є така країна, яка раптом стає великим імпортером, це призводить до підвищення цін на світових ринках».

      Зараз, за словами гендиректора УЗА, зернові компанії вже змушені подеколи відмовлятись від надто дорогої російської та казахської пшениці, хай навіть найвищої якості. Трейдери начебто і раді купувати зерно у «далекого закордоння», проте на імпорт збіжжя з країн поза межами СНД мито ніхто не знімав. Виходить, що за ціною «близьке» і «далеке» зерно в кінцевому результаті зрівнюється.

      Аби розвантажити імпортерів від проблем, Українська зернова асоціація розробила для Кабміну власні рекомендації, як стабілізувати ринок. За словами Клименка, надавати адресну дотацію «на хліб» найменш захищеним верствам населення можна. Проте не слід забувати, що на перерахування кожного жебрака піде не один десяток років. Отож куди доцільніше дати пільги пекарям — не накручувати ПДВ при продажі готових хлібобулочних виробів, а повертати цей податок виробнику. Чи взагалі дотувати пекарів із державної кишені. Власне, усі три озвучені «зерновиками» сценарії обговорюються у «верхах». От тільки з прийняттям рішення не поспішають. Чим множать збитки.