Фінансовий терор народу: які пастки криються за «швидкими кредитами»

Звернули увагу, скільки нині реклами в ЗМІ і на вулицях наших міст «позичок до зар­плати?» Ні, не банки пропонують кредити, а невідомо хто, десятки компаній (до речі, більшість зареєстрована в часи Януковича, а розквітла нині).

 

Такого свавілля фінансових злочинців іще не було за всі роки незалежності. Почали ж вони грабувати народ завдяки нардепам, які ухвалили сумнозвісний закон «Про споживче кредитування» 2016 року. Нібито й добрий закон, передбачає, що нам, потенційним позичальникам, кредитори не мають права давати договори дрібним шрифтом, що обов’язковим має бути паспорт кредиту (де ви чітко побачите, скільки берете і скільки маєте віддати та яка пеня).

 

До того ж, пеня не має перевищувати 12,5% облікової ставки НБУ за рік. Якщо взяли, приміром, 5000 гривень і не змогли вчасно повернути, то за рік сплатите ці 5000, відсотки та 1625 гривень пені... Але, але, але...

 

Закон вийшов зі статтею 3, яка фактично нищить українців, як Великий терор, тільки — фінансовий. Чому? Бо ця стаття зазначає, що дія Закону не поширюється на договори, укладені терміном до одного місяця.

 

Саме ця лазівка й спричинила масове створення так званих мікрокредитних установ, які й договори всучують найдрібнішим шрифтом, і паспорт кредиту не надають, і грабіжницькі проценти ставлять (до 800% річних).

 

А розмір вигаданої ними пені — просто за межами здорового глузду — 3,5% за добу (або 1275,7% за рік від суми позики). Хіба це не відвертий бандитизм? І комісія МВФ, яка постійно моніторить наш ринок фінансів, чомусь на цю обставину геть не зважає. Але ж це — вимивання коштів із бюджету катастрофічними темпами!

 

А хто ж дозволяє оцим «Швидкоманям», «Башінскім». «Манексам», «Банексам» і нема їм ліку... встановлювати такі космічні відсотки та розміри пені? Міністерство юстиції!

 

Саме Мін’юст зареєстрував «утихаря» просто бандитське Розпорядження Нацкомфінпослуг (від 20.07.2017 № 3238 «Про затвердження методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит»). Цією методикою Нацкомфінпослуг фактично дозволив шахраям встановлювати довільну річну ставку за наданий кредит. І сягає вона в середньому 700% річних.

 

У яких країнах Євросоюзу таке можливе? Настільки нам відомо, в Європі кредити надаються максимум під 5% річних. А тут — 700-800%. То за що стояв і гибів Майдан? До речі, Закон «Про споживче кредитування» (ст. 2) чітко визначає мету Закону: «Метою цього закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізації законодавства України з законодавством Євросоюзу та міжнародними стандартами». То 5% за кредит у Європі і 800% в Україні — це й є «гармонізація»?

 

Це є грабіж населення і сприяння бандитизму, рекетирству, яке останніми часами рядиться в тогу так званих колекторських компаній, а їхня діяльність законом не ви­значена. І вони просто тероризують зубожіле населення України, втягуючи його у свої фінансові пастки.

Ось погляньте на цю витіювату формулу, подаровану шахраям «із великої дороги» директором департаменту консолідації нагляду та методології на ринку фінансових послуг Нацкомфінпослуг В. Лонгвінським 27 липня 2017 р. (а чому Розпорядження підписане не керівником, а директором департаменту?), і хай прокоментує її доктор економічних наук, бо навіть кандидат економіки навряд чи щось тут уторопає.

 

Отже, читаємо пункт четвертий цього Розпорядження: «Якщо кредит надається на умовах, за яких проценти за кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за основним боргом за споживчим кредитом (тілом кредиту), а основний борг за споживчим кредитом (тілом кредиту) виплачується рівними частинами або в кінці строку дії договору, реальна річна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, де:

 

РР — реальна річна процентна ставка за договором;

ЗВ — загальні витрати за споживчим кредитом, визначені згідно з розділом ІІ цієї Методики;

К — загальний розмір кредиту, що є сумою коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором (основний борг за кредитом (тіло кредиту));

Т — строк користування споживчим кредитом у календарних днях. Строк користування споживчим кредитом рахується від дня, наступного за днем надання коштів за договором споживачеві, до дня повернення такого кредиту (повного погашення основного боргу за кредитом), передбаченого договором.

 

Щось зрозуміли? А тепер поміркуймо, як пересічний позичальник зможе побачити всі реальні умови та застороги, що випливають з умов договору, який йому підсовують спритні ділки десятків небанківських установ-позичальників. А паспорт кредиту вони не надають, бо ст. 3 Закону їх від цього завбачливо звільняє.

Слід зазначити, що більшість так званих «коротко­стровиків» у договорах про надання кредиту на 3-5 тисяч гривень терміном до 30 днів навіть не посилаються на чинне законодавство (а на підставі чого укладається договір?) і не вказують інформацію про включення його, позичальника, до Переліку кредитних посередників.

 

А це — пряма вимога правління НБУ (Постанова від 08.06. 2017 р. № 50) «Про впорядкування діяльності кредитних посередників у сфері споживчого кредитування на ринку банківських послуг».

 

Зокрема, пункт її 13-й гласить: «Кредитний посередник має право розпочати надання посередни­цьких послуг у сфері споживного кредитування в інтересах банку-кредитодавця тільки після його включення до Переліку, отримання банком повідомлення (відповіді) від Національного банку з номером запису в Переліку та оприлюднення банком-кредитодавцем інформації про кредитного посередника на своїй веб-сторінці відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань установлення вимог до кредитних посередників та їх діяльності у сфері споживчого кредитування.

 

Банк має зазначити в посередницькому договорі положення абзацу першого пункту 13 розділу III цього Положення щодо моменту набуття кредитним посередником права на надання посередницьких послуг у сфері споживчого кредитування в інтересах банку-кредитодавця».

 

Переді мною — стос договорів («Гуртозайм», «Ваша копієчка», «Манівсім», «Компаньйон-фікс», «Планета-кредит»...), і в жодному нема посилання, від імені ж якого банку діє така установа і де вона в Переліку, визначеному постановою НБУ. То що — «самопали»? Чи це — навмисне приховування достовірної інформації? «Мікрокредитори» вдало сховалися, дякуючи деяким депутатам Верховної Ради, які, напевне їх і «кришують» за ст. 3 Закону « Про споживче кредитування», яка просто «світиться» своїм злочинним змістом про те, що цей Закон не поширюється на договори зі споживчого кредитування, укладені терміном до одного календарного місяця.

 

А що це означає? Що мережі шахрайських «мікрокредиторів» (лише «Ваша копієчка» має близько 400 філій в Україні) захоплюють у своє павутиння тисячі довірливих і зубожілих громадян, котрі не знають, що будуть платити до 800% річних відсотків за взяті 3 тисячі гривень, плюс пеня до 1000% річних.

 

А чому? Бо Закон передбачає захист позичальника в разі прострочення ним платежів лише тоді, коли він укладає договір на термін, більший за 30 днів.

 

А «короткостровики», згідно з методикою Нацкомфінпослуг, яка містить просто кричущі корупційні складові, уже за мі­сяць стягнуть із вас подвійну суму від суми позики та ще й обставлять дзвінками так званих колекторів (читай кримінальних злочинців, які всупереч законодавству про захист персональних даних телефонують рідним, знайомим, співробітникам, «викачуючи» борг), хоча позикодавець має діяти згідно з договором — або укладати з вами договір на реструктуризацію боргу, або звертатися до суду — але аж ніяк не до бандюків.

 

Хоча характер діяльності так званих «мікрокредитувальників» якраз і наштовхує на думку, що все це — одна шобла, це схема кримінального світу України, якому добре ведеться під крилом нинішньої влади.

 

І ви ж подивіться, що діється у сфері маніпулювання свідомістю громадян. Останнім часом «провідні» політики обговорювали і засуджували якихось негідників, котрі штовхнули ведучу одного з телеканалів, а іншу облили якимось кефіром. Звісно, це неподобство і такого не має бути. Але при цьо­му — ні гу-гу, ні від кого про глобальну проблему — фінансовий терор українців, унаслідок чого сталося тисячі самогубств через це... тисячі людей змушені продавати квартири, авто, дачі, аби хоч якось розрахуватися зі знахабнілою мафією так званих «фінустанов». Пізніше з’явилась нова тема тижня — списки «героїв», котрі потрапили під санкції Росії... А про тисячі людей, котрі потрапили в лабети бандитів в Україні через неможливість вчасно повернути мікрокредити,— знову ніде ніхто нічого.

 

У цьому зв’язку прошу вважати цю публікацію офіційним зверненням до Кабміну та голів профільних комітетів ВРУ: негайно внесіть на розгляд сесії парламенту у порядку законодавчої ініціативи в числі невідкладних законопроект щодо зміни статі 3 Закону України «Про споживче кредитування». Поправка дуже коротка: «Дія Закону поширюється на всі договори споживчого кредитування». Інакше виходить, що ви всі — у спілці із цією фінансовою мафією, яка розриває Україну. І всі ініціативи щодо армії, мови, Томосу просто бліднуть на цьому тлі. Дійте! 

Олександр МИХАЙЛЮТА, лауреат премії «Незалежність» Київської спілки журналістів