Мама російських правозахисників: у Москві 11 грудня прощатимуться з дисиденткою Людмилою Алексєєвою

У вівторок, 11 грудня, в Центральному будинку журналістів у російській столиці попрощаються з засновницею Московської Гельсінської групи Людмилою Алексєєвою.

 

 

Правозахисниця та дисидентка відійшла у вічність у віці 91 року в суботу, 8 грудня, в Москві.

 

 

За заповітом покійної, її тіло кремують та підхоронять до сімейної могили на Троєкурівському кладовищі. 

 

Московську Гельсінську групу Алексєєва очолила у травні 1996 року й керувала нею до останнього дня життя. У пострадянській Росії її діяльність спочатку багато в чому була пов’язана з осмисленням тоталітарного минулого країни. Але перша чеченська війна, що розгорілася в 1994 році, стала перевіркою вогнем для неї і для інших російських правозахисників.

 

Людмила Алексєєва була в рядах найбільш непримиренних критиків використання російською армією сили на Північному Кавказі, відправки в район бойових дій призовників, військових злочинів, скоєних під час конфлікту.

 

Усе своє життя Людмила Алексєєва боролася за те, щоби громадянські права та права людини не порушувала влада СРСР, а пізніше — Росії.

 

Алексєєва народилася у Криму, дитинство провела у Москві. Після завершення Другої світової війни вона включилася у дисиденський рух у СРСР, через свою діяльність була змушена виїхати з Радянського Союзу.

 

Довго мешкала у США, де співпрацювала з «Голосом Америки» і «Радіо «Свобода» та займалася дослідженням правозахисних рухів у СРСР. До Росії Алексєєва повернулася 1993 року. 

 

Вона говорила, що «не може жити без своєї дорогої Москви»: «Я впевнена, що мені надзвичайно поталанило — за мого життя стався цей несподіваний розпад Радянського Союзу. Завдяки цьому мені вдалося повернутися з Америки на мою батьківщину. Тому що якою б вона не була — це моя батьківщина, і я хочу тут жити. Але ж коли ми виїжджали в еміграцію, ми виїжджали назавжди».

 

Правозахисниця критикувала політику Володимира Путіна і виступала проти російської агресії в Грузії та Україні. Вона була співавторкою листа російських інтелектуалів до поляків, в якому росіяни просили вибачення за Катинський злочин. Людмилу Алексєєву називали «мамою російських правозахисників», а друзі зверталися до неї просто «бабуся Люда».

 

Відсутність озлобленості — одна з якостей, яка відрізняла її від багатьох російських опозиціонерів і критиків влади. Не скочуючись на образи, Людмила Михайлівна називала речі своїми іменами: злочини — злочинами, а підлість — підлістю. Цього виховання за життя Алексєєвої явно не вистачало багатьом її опонентам.

 

Алексєєва була лауреаткою багатьох престижних премій, зокрема, премії Андрія Сахарова парламенту ЄС і премії Вацлава Гавела Ради Європи, лауреатом інших численних нагород, зокрема французького ордена Почесного легіону.