Копієчка для прокурора: про «Держбюджет виживання»
«Якщо в країні бродять грошові знаки, то мають бути люди, в котрих їх дуже багато», — так казав відомий персонаж, авантюрист Остап Бендер із «Золотого теляти» Ільфа та Петрова. >>
Країна-гопник: про що свідчить агресія РФ у Керченській протоці
28.11.2018
(Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.)
Україна тепер відчула реальність загрози вторгнення російських військових орд через останні драматичні події навколо Керченської протоки, які мали місце 25 листопада.
Саме варто наголошувати на слові «реальність», бо росіяни безсоромно, під своїм прапором, практично на очах у всього світу (з огляду на масу відео й іншого доказового матеріалу) обстріляли та захопили три наші військові кораблі, які у плановому порядку, з інформуванням російської сторони, переміщувалися з Одеси до Маріуполя.
Отже, це відкрита агресія, на яку потрібно реагувати належним чином.
Тобто мобілізуватися. І ця мобілізація, за вже багатьма спостереженнями, має зовсім іншу якість та потенціал, аніж те, що ми могли бачити навесні 2014-го...
Путінські «корсари»
Радіоперехоплення перемовин військового керівництва Російської Федерації із командирами тих екіпажів суден, які атакували групу ВМС України у згаданому районі, свідчить про готовність російських військових до відкритої агресії щодо нашої держави. Навіть ціною публічного грубого порушення міжнародних правил судноплавства та загалом цивілізованих норм поведінки, що фактично є злочином...
Відзначається вдале маневрування наших катерів, завдяки чому їм вдавалося успішно уникати таранних атак переслідувачів і не підпускати їх надто близько. Уже мільйони очей та вух почули в розшифровках, що то була пряма вказівка керівництва Прикордонної служби РФ — «роз...башити усіх».
Бандитські навали на кораблі під українським прапором контролювали із Москви, про що свідчить і генеральський радіозапит одразу після акту агресії щодо буксиру — до малих артилерійських катерів путінським «корсарам» так і не вдалося дістатися фізично. Тоді жертвою підступного удару став «Яни Капу».
Потім ті бандити вирішили «погасити» недосяжну верткість катерів прицільним вогнем зі штатної зброї. Вже у нейтральних водах... Але оприлюднені перипетії інциденту свідчать про невисоку якість підготовки російських екіпажів. Це підтверджує факт серйозного за наслідками зіткнення поміж двома «корсарськими» суднами агресора.
Російська держава дедалі накручує напругу в Азово-Чорноморському регіоні. Раніше «іхтамнєти» всяко маскувалися, соромилися зізнаватися у злочинах проти України, її громадян й в ігноруванні міжнародного права.
Тепер конфлікт на Донбасі за глобальною вагою і резонансом у світі відійшов у своєрідну «тінь», поступившись увагою до дикунського та невмотивованого нападу російської «військово-морської» зграї на групу кораблів зі складу ВМС України. Два малі броньовані артилерійські катери і рейдовий буксир захопили сили агресора, шістьох моряків було поранено прицільним вогнем росіян.
Це постріли не лише по певних військових об’єктах іншої країни, по військовослужбовцях на їхньому борту, котрі жодним чином не бажали й не планували ніяких протиправних дій, окрім як на законних підставах пройти Керченською протокою до місця призначення в українському порту.
Країна-гопник
Це не просто таран буксира «Яни Капу», який кремлівські пропагандисти одразу почали порівнювати зі схожими подіями із колишнього радянсько-американського протистояння.
Це постріли і тарани у ту систему світопорядку, яка була вистраждана після двох нищівних світових воєн, та в цінності, які змогли об’єднати народи Європи і всієї Трансатлантики у глобальну територію успіху, безпеки та процвітання.
Напевно, теперішня Росія усвідомлює, що в такому шовіністичному, неоімперському угарі її не приймають у цьому клубі країн. У чесній боротьбі, конкуренції економічних, політичних, ціннісних моделей їм нічого робити, бо Кремлю нема що тут протиставити, окрім гібридного впливу, агресивної зовнішньої політики і, найголовніше, фактичного гопництва як інструмента захоплення чужого ресурсу, так званого примноження. І його стиль мало чим змінився від часів Івана Грозного.
Для Росії міжнародний договір є «меморандуміфом»
Заступник начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-майор Родіон Тимошенко зробив правову оцінку ситуації. Українське законодавство визначає, що збройною агресією є застосування збройної сили іншої держави проти України та визначені дії, серед яких є і напад збройних сил іншої держави на морські сили або цивільний морський флот України. Що і мало місце 25 листопада у виконанні російських військових.
Тому цілком логічним є уведення в нашій державі воєнного стану як особливого правового режиму. З точки зору міжнародного права, такі дії ЗС РФ можна розцінювати відповідно до низки положень «Конвенції з морського права» та українсько-російського договору про співробітництво у використанні Азовського моря й Керченської протоки, де наші військові кораблі користуються свободою плавання, як грубе порушення свободи судноплавства. Наші кораблі можуть проходити через Керченську протоку в будь-який час за умови дотримання безпеки судноплавства.
У будь-якому випадку, якщо військовий корабель порушує закони і правила прибережної держави щодо проходу територіальними водами, прибережна країна має право вимагати негайного залишення таких вод порушником, але в жодному разі не застосовувати зброю на ураження безпідставно.
Перешкоджання вільному судноплавству в Керченській протоці й на Азові, яке чинить Росія, переслідування, таран, обстріл і захоплення українських кораблів ЗСУ з екіпажами безперечно кваліфікується як акт агресії відповідно до ст. 3 Резолюції Генасамблеї ООН №3314 від 14 грудня 1974 року.
Росія і далі все цинічніше не дотримується жодних декларацій та обіцянок, даних у контексті дотримання територіальної цілісності України. Зокрема і в Будапештському меморандумі.
Брязкіт зброї
Наразі спостерігається різке зростання воєнної загрози для національної безпеки України, а воєнно-стратегічна обстановка навколо нашої держави залишається складною. Головний чинник загрози — російська збройна агресія на сході України, нарощування РФ воєнного потенціалу на Західному та Південно-Західному стратегічних напрямках.
Дедалі потужнішим фактором дестабілізації стає мілітаризація Росією Азово-Чорноморського регіону і проведення російською армією комплексних заходів оперативної, бойової й мобілізаційної підготовки з практичним розгортанням угруповань військ на стратегічних напрямках.
Як зауважив представник Головного управління розвідки МОУ полковник Вадим Скибицький, Росія неподалік нашого кордону кілька років проводить формування нових армій — загальновійськових, танкових та мотострілецьких дивізій.
Їх постійно перевіряють на предмет готовності до бойового застосування. На захопленому Донбасі агресор розгорнув окупаційне угруповання — так звані 1-й та 2-й армійські корпуси, система управління яких чітко пов’язана зі штабом 8-ї армії ЗС РФ та Південним військовим округом. Воєнна розвідка Міноборони вказує, що ці корпуси тепер переведені у підвищений ступінь бойової готовності.
Крім того, росіяни створюють додаткові резерви озброєння та військової техніки поблизу українського кордону. А під прикриттям цьогорічних маневрів «Восток-2018» РФ передислокувала 250 танків Т-62 зі своїх східних районів до Ростовської області, що значно підвищило ударний потенціал їхніх військ. Збільшилася і кількість заходів оперативної та бойової підготовки новостворених російських угруповань — як на окупованому терені, так і в прикордонні з Україною.
Також Росія суттєво наростила в тимчасово окупованому Криму потужне військове угруповання міжвидових сил, яке включає сухопутну, повітряну та морську компоненти. На сьогодні його чисельність становить 31,5 тисячі військовослужбовців.
Причому за час анексії Росія найбільше наростила тут кількість ракетних протикорабельних комплексів, підводних човнів, оснащених «Калібрами», бойової авіації (як тактичної, так і армійської).
Крім того, вона спромоглася значно модернізувати всю наявну на півострові військову інфраструктуру. Особливу увагу приділивши відновленню військових аеродромів. Так Росія намагається встановити повний контроль над Чорним і Азовським морями та недопущення розширення участі країн партнерів України із НАТО в заходах із забезпечення судноплавства в усьому регіоні.
Також Росія, починаючи від 2013-го, провела модернізацію всієї аеродромної мережі уздовж кордону з Україною та парку бойових літаків. Натепер тут зосереджено близько 500 літаків тактичної та 340 вертольотів армійської авіації. Їхні екіпажі брали або беруть участь у бойових діях в Сирії і готові застосовувати зброю проти мирних громадян.
Усе це свідчить про одне — наш сусід-гопник дарма часу не гаяв...
