У Сухопутних військах відбудеться масштабна трансформація - генерал Драпатий
Масштабну трансформацію, яка має вплинути на ситуацію на фронті на користь України, анонсував командувач Сухопутних військ ЗСУ Михайло Драпатий. >>
«Із поверненням»: «УМ» започатковує рубрику про українців, які вирішили повернутись з-за кордону
23.11.2018
І в Європу, і з Європи... (Фото з сайта ukrinform.com.)
Цим матеріалом нашої авторки Катерини БАЧИНСЬКОЇ «Україна молода» започатковує нову рубрику «ІЗ ПОВЕРНЕННЯМ», під якою друкуватиме історії людей, що спробували втекти від малих зарплат, високих тарифів, грабіжницьких цін, соціальної несправедливості, корупції, чиновницького хамства (список негативу кожен із нас може доповнити і розширити) за кордон.
Але, здобувши освіту, попрацювавши на чужині, зрозуміли дуже важливу для себе річ: де б ти не був, а вдома таки краще.
Тут теж можна працювати й отримувати за це достойну зарплатню, створювати стартапи — і робити їх успішними, шукати справедливості (щоправда, витрачаючи на це купу нервів і часу) — і знаходити її, а ще — робити свою Батьківщину кращою разом з однодумцями, друзями, рідними.
По краплині, маленькими кроками вибудовуючи свою «країну мрій». І що найбільш позитивно — це розуміє молодь, а отже... у нас є надія і є майбутнє.
За останніми даними станом на жовтень цього року, кількість безробітних в Україні складає 270 тисяч осіб. Це на 15,7 тисячі менше, ніж у вересні.
У Державній службі статистики зазначають, що, таким чином, офіційне безробіття складає 1,1% від загальної кількості населення працездатного віку.
Показники змінилися в порівнянні з минулим роком. Адже на кінець 2017 року кількість безробітних українців складала понад 350 тисяч осіб, а на кінець 2016 року ця цифра становила 390,8 тисячі (майже на 9,5% більше). Тобто 2018 рік став найуспішнішим за останні 10 років щодо роботи в Україні.
Майже півроку шукала роботу і 24-річна Ганна Ващенко. Дівчина має дві освіти — одну з них здобула у польському університеті.
У Польщі залишатися не захотіла, тому повернулася до Києва і вирішила працювати саме в Україні. Досвіду роботи мала чотири роки: вдалося спробувати свої сили у державному, приватному та неурядовому секторах.
Ганна володіє трьома мовами — англійською, польською та японською, проте навіть ці чинники не стали ключем до роботодавців.
У чому була проблема під час пошуків, дівчина лише згодом зрозуміла: «Перша робота з’явилась у мене чотири роки тому. В основному, це була проектна зайнятість по 5-6 місяців. Для проектів це нормальний термін. Основною причиною мого довгого пошуку роботи є те, що я не мала офіційного працевлаштування, на всіх попередніх місцях роботи працювала неофіційно та отримувала заробітну плату в конверті. Роботодавцям потрібне було підтвердження мого досвіду».
У розмові з «УМ» Аня впевнено каже, що в Україні все ще живе радянський рудимент, що трудова книжка є показником, а без неї тобі мало хто вірить.
«У нас досі прийнято вважати, що маєш пропрацювати у «хорошому» місці декілька років, щоб тебе сприймали як професіонала. На співбесідах я чула, що маю занадто мало досвіду, бо не маю формального стажу. Хоча за роки такої дуже різноманітної діяльності в мене накопичилося чимало досвіду», — розповідає дівчина.
Чого ж варто остерігатися під час пошуку роботи — так це недобросовісних роботодавців. «Шукачі роботи часто не знають трудового кодексу, і роботодавці користуються цим, вводячи людей в оману, даючи недостовірну інформацію, змушуючи підписувати сумнівні договори та просто маніпулюючи. Наприклад, чи знаєте ви, що питання про сімейний стан, дітей та місце проживання є незаконними? Перше, що потрібно знати шукачам роботи, — це свої права. Друге — цінувати свою працю і час, мати критичний погляд на деякі пропозиції роботодавців», — радить
Ганна.
За півроку пошуків та кільканадцять співбесід Ганна таки знайшла своє місце під сонцем. Зараз дівчина працює у престижній міжнародній компанії світового рівня, отримує гідну заробітну платню і запевняє, що в Україні можна отримувати кошти європейського рівня.
Дівчина має кілька порад для тих, хто зараз у таких самих пошуках, як була вона ще півроку тому. Перш за все, варто постійно моніторити сайти пошуку роботи, розміщувати там резюме і щодня моніторити ринок вакансій: «По собі знаю, що в якийсь момент опускаються руки і ти ладен погодитися на будь-яку роботу, аби тільки ці пошуки закінчилися. Не зупиняйтеся і шукайте далі, ви обов’язково знайдете».
Також дівчина радить підключати комунікацію, запитувати у знайомих та друзів, а також працювати над власним підвищенням кваліфікації, адже, запевняє — ринок розвивається дуже швидко. «Можливо, вам не вистачає якихось навичок, можливо, ваша професія не актуальна і вам потрібно вивчати нову. Світ дуже стрімко змінюється, а за ним повинні змінюватися і ми. Знаєте у чому я пересвідчилась, поки шукала роботу? Що пошуки — це часом складніше, ніж працювати»,— з усмішкою говорить Аня.
Проте, як коментують «УМ» експерти, приклад Ганни — це швидше виняток, аніж правило. За статистикою, більшість людей, які шукають роботу, залишаються вдома на 2-3 місяці, потім змушені йти працювати, і не завжди в те місце, куди хотіли.
«Цьому є кілька пояснень. Одне з головних — люди не завжди добровільно звільняються, якщо ж так трапляється, у них мають бути заощадження. Ті, у кого їх немає, щоб прожити, змушені йти на будь-яку роботу», — розповідає «УМ» менеджер із пошуку роботи Олександр Вакуленко.
Також підтверджує, що в Україні, особливо у великих містах, робота є, і гроші пропонують теж не мінімальні. Безробіття у 2018 році скоротилося. Проте, запевняє, робити поспішних висновків таки не варто, усе залежить від того, як працюватиме українська економіка. Також варто мати на увазі, що кількість безробітних зазвичай скорочується саме в осінній період.
«Починається збір врожаю, тому багато людей задіяно на роботах сезонного плану, також це початок сезонних робіт у деяких європейських країнах. А наші робітники зараз активно долучаються до роботи у Європі. От вам іще один аргумент, чому безробітних менше», — додає пан Вакуленко.
Серед тих, кого не влаштовували умови роботи та заробітня плата в Україні, — і Дмитро Якимчук. Після закінчення вишу мав досвід роботи на державній службі, проте вирішив поїхати на роботу до Чехії, працювати на будівництві у Празі.
У розмові з УМ» розповідає, що враження неоднозначні. Адже заробітна платня справді хороша, і, за словами хлопця, на будівництві можна мати від тисячі доларів, проте ставлення до українців у більшості випадків негативне: «Так, у Чехії можна гарно заробляти, але залишатися тут не дуже хочеться. Моя мета — заробити грошей і повернутися додому, адже при зарплаті у 300 доларів в Україні на власне житло просто неможливо заробити».
Додає, що саме у Празі, де він і працював, дуже багато українців. Майже усі вони, за словами Дмитра, жителі Західної України. Працювати доводиться багато — робочий день щодня із 7:00 до 18:30, і мало хто зважає на втому.
«Ніяких залишитись довше чи щось таке не буває, адже платять у Празі погодинно. Харчування дороге порівняно з Україною, але і рівень зарплати тут вищий», — додає Дмитро.
Цікаво, що, за статистикою, майже 190 тисяч непрацевлаштованих українців проживають у містах, 165 тисяч — у селах. Водночас рівень безробіття в містах скорочується швидше — майже на 10% за рік. Якщо дивитися по регіонах України, то порівняно з 2017 роком ситуація найстрімкіше поліпшилася у Хмельницькій області: за рік кількість безробітних знизилася на 23,9%. На другому місці — Київ, де безробіття впало на 20,5%, на третьому — Житомирська область (показник знизився на 18,6%).
Негативна динаміка зафіксована в шести областях України: в Миколаївській області рівень безробіття зріс на 5,9%, в Луганській — на 2,5%, в Сумській — на 1,3%, в Кіровоградській — на 1,2%, в Полтавській — на 0,5%, в Херсонській — на 0,2%. При цьому найбільше безробітних українців, як і раніше, зареєстровано в Дніпропетровській області — 27,4 тисячі за підсумками минулого року. Найменше безробітних у Закарпатській області — 5,2 тисячі.
У Державній службі зайнятості радять на найближчі роки зважати на роботу майбутнього: «Прогноз на найближчі 5 років дуже простий. Такі професії, як продавець, менеджер, економіст, юрист і низка інших, будуть відмирати. І батьки, які відправили своїх дітей вчитися на ці спеціальності, фактично прирікають їх на безробіття в майбутньому. При цьому всі нові, інноваційні спеціальності користуватимуться найбільшим попитом. Проблема в тому, що ми до сьогодні звикли жити ще за радянськими стандартами: закінчили університет і хочемо прийти на якесь тепле робоче місце, де сидіти і нічого не робити до пенсії. Той час минув».
Цікаво, що, за даними дослідження фонду «Демократичні ініціативи та соціологічної служби Центру Разумкова, серед найважливіших проблем, які хвилюють українців, на першому місці — військові дії на сході України (66,5%).
На другому місці опинилась корупція в органах влади — 40,4%, а от третьою позицією є втрата роботи (30,7%) та зростання цін (30,6%).
Ринок праці на сьогодні справді змінюється кожні два роки. У працівників є вибір — щодня оновлювати свої знання, навчаючись дистанційно, проходячи курси, тренінги, здобуваючи освіту онлайн, або ж усвідомити, що за кілька років ваш диплом і ваша праця можуть бути нікому не потрібними.
