Підвищення вартості природного газу для індивідуальних споживачів — на тлі перманентних «газових війн» iз Російською Федерацією — вкотре привернули увагу українського суспільства до пошуку альтернативних джерел енергопостачання.
Аби правильно зрозуміти наші можливості, варто проаналізувати зарубіжні тренди у розвитку відновлюваної енергетики.
Розвиток промисловості і глобальне потепління
Уже кілька років різні країни світу ведуть неофіційне змагання: хто зможе довше всіх забезпечувати своїх споживачів енергією з відновлюваних джерел.
Першою, ще в 2016 році, відзначилася Шотландія — в один серпневий день дув сильний вітер і всi вітряки країни виробили 106% електроенергії, тобто на 6% більше, ніж було потрібно для споживання.
У травні 2018 року «зелені» станції Німеччини кілька годин забезпечували всю енергосистему країни «чистою» електроенергією.
Однак найбільше відзначився Китай, де в 2017 році з 17 по 23 червня ціла провінція Цинхай — населення і промисловість — користувалася винятково енергією води, сонця і вітру. Найбільший обсяг — 72% — забезпечили гідроелектростанції, решту — сонячні та вітрові станції.
Саме робота відновлюваних джерел дозволила не спалити понад 500 тис. тонн вугілля, хоча б частково захистивши таким чином екологію провінції. Адже Китай, зумівши стимулювати розвиток власної економіки, як відомо, нині гостро страждає від екологічних проблем.
Тим часом глобальне потепління на очах змінює клімат нашої планети, стихійні лиха вже виникають у тих регіонах, де про них ніколи не чули.
У доповіді експертів ООН, яку оприлюднили 8 листопада 2017 року в південнокорейському місті Інчхон, зазначено, що людству необхідно утримати глобальне потепління на рівні 1,5 градуса Цельсія в порівнянні з доіндустріальною епохою. Зараз середньорічна температура вже піднялася на один градус Цельсія.
Серед першочергових заходів експерти ООН пропонують зменшити до 2050 року викиди вуглекислого газу, що створюють парниковий ефект в атмосфері, до нуля. І одним iз кроків на цьому шляху є відмова від енергетики на викопних видах палива.
Використати те, що під ногами
У світі є країни, які максимально використовують відновлювані джерела енергії просто тому, що вони найдоступніші. Ісландія розташована на гарячих підземних гейзерах.
На найбільших iз них побудовані парові електростанції, а зайву гарячу воду пускають в труби під дорогами, які таким чином підігрівають взимку.
Енергобаланс Норвегії майже на 80% складається з енергії гідроелектростанцій: у країні багато гірських річок. А технології використання води людству відомі вже кілька тисяч років.
Іншим країнам не так пощастило з природними джерелами енергії, тому вони змушені будувати сонячні і вітрові станції. На початок 2018 року світові потужності зеленої енергетики — сонце і вітер — перевищили 1 ТВт, або понад 1000 ГВт електроенергії. Це стільки, скільки виробляють усі вугільні ТЕС Китаю або вся генерація США.
Щорічно темпи приросту будівництва сонячних панелей і вітряків зростають на 20-30%. Тільки в 2017 році у світі було побудовано 51 ГВт потужностей «зеленої» генерації. Це майже дорівнює потужності всієї генерації України — 55 ГВт.
На сьогодні співвідношення світового виробництва електроенергії між вітровими і сонячними станціями становить 54% на 46%, відповідно. І до 2020 року це співвідношення зміниться на користь сонячних панелей.
У 2017 році на розвиток зеленої генерації було витрачено 333,5 млрд. доларів. На сонячні станції було скеровано 160,8 млрд. доларів, на вітрові парки — 107,2 млрд. доларів, ще 48,8 млрд. доларів — на енергоефективне обладнання, акумуляторні системи тощо.
Щоб вийти на 1 ТВт електроенергії від зелених джерел, світу знадобилося 40 років і 2,3 трлн. доларів. Другий терраватт зеленої енергії, на думку агенції «Блумберг», людство отримає через п’ять років і всього за 1,23 трлн. доларів.
Україна планує долучитися
Найбільш послідовним прихильником зеленої генерації є Німеччина, яка заявила, що до 2050 року готова на 80% перейти на відновлювані джерела енергії.
Інші країни Європи і США говорять про набагато скромніші показники: до 2040 року вони готові довести постійну частку альтернативних джерел у своєму загальному енергобалансі до 40%.
Хоча вже зараз ці країни мають серйозні досягнення. Так, Данія і Великобританія кілька разів виробляли понад третину своєї електроенергії своїми вітровими станціями. А США в червні 2017 року виробили 10% електроенергії в загальному балансі на станціях зеленої генерації.
Україна про обов’язки щодо зеленої генерації на 2040-2050 роки поки не говорить. Водночас наша обіцянка вийти на рівень 11% відновлюваних джерел електроенергії до 2020 року, схоже, буде виконаною.
Торік майже 8% електроенергії виробляли відновлювані джерела енергії. Після 2020 року Україна матиме більше досвіду, щоб прогнозувати свій розвиток зеленої генерації у довгостроковій перспективі.
