Очистилися першими в Україні: Львівщина позбулася всіх церков Московського патріархату
В Україні Львівщина стала першою областю, де більше немає релігійної громади Московського патріархату. >>
На фініші до томосу: хто і як очолить єдину церкву в Україні
13.11.2018
Процес створення єдиної української автокефальної церкви вийшов на фінішну пряму.
Після того як на початку жовтня Синод Вселенського патріархату прийняв рішення про надання автокефалії української церкви і зняв анафему з патріарха Філарета і предстоятеля УАПЦ Макарія, стало зрозуміло, що і томосу бути.
Інша справа, кому його вручити: компромісної кандидатури на пост архіпастиря, який би об’єднав українське православ’я і не допустив релігійних міжусобиць, так відразу і не знайшлося.
Вирішити це питання єпископат повинен на об’єднавчому Соборі, але скликати його — теж завдання не з легких. Коли ж відбудеться Собор і чому незалежну церкву може очолити ієрарх з УПЦ МП, розбирався «Апостроф».
Дати Собору
Чіткий сигнал українським архієреям 3 листопада в Стамбулі дали Президент Петро Порошенко і Вселенський патріарх Варфоломій, підписавши угоду «Про співпрацю та взаємодію між Україною і Вселенським Константинопольським патріархатом».
«Цей договір допоможе прискорити надання автокефалії православної церкви в Україні», — наводить слова патріарха прес-служба Президента.
І хоч сам документ формальний, послання більш ніж чітке: визначатися потрібно якнайшвидше.
Втім, за словами джерела «Апострофа» в церковних колах, дата об’єднавчого Собору вже визначена — 22 листопада.
«Правда, спочатку була ідея провести Собор 21 листопада. У цей день православні святкують Собор архістратига Михаїла, який, до того ж, є небесним покровителем міста Києва», — розповів співрозмовник видання.
Однак від 21 листопада вирішили відмовитися, адже, крім церковного символізму, який, звичайно, дуже вдало вписується в контекст Собору, є символізм і політичний: саме з цього дня ведеться відлік Євромайдану.
«І тут зберігається небезпека провокацій, небажаних наслідків, якщо на Соборі раптом щось піде не так», — додав співрозмовник з команди Президента, який відповідає за цей напрям роботи. Утім, якщо все піде за планом, вже 13 грудня до Києва прилетить Варфоломій, щоб поставити крапку в питанні єдиної церкви в Україні.
Хто предстоятель
Але ймовірність того, що «щось піде не так» вельми висока, адже вже зараз пристрасті навколо кандидатури предстоятеля об’єднаної церкви розпалюються неабиякі.
По-перше, до кінця незрозуміло, чи буде Патріарх Філарет претендувати на роль предстоятеля. Ні, офіційна позиція УПЦ КП, звичайно, така, що Філарета консолідовано підтримають усі архієреї від КП, однак днями в ЗМІ з’явилася інформація, що Константинополь не рекомендував Патріарху УПЦ КП мітити в предстоятелі. У Київському патріархаті назвали цю інформацію «московським вкидом», і так насправді може бути.
Але, якщо розсудити логічно, кандидатура Філарета надто вже спірна для тієї частини архієреїв Московського патріархату, яка вирішить увійти до нової церкви, навіть незважаючи на те, що проект незалежної церкви Філарет просував ще до того, як це стало мейнстрімом. А зібратися зовсім без архієреїв МП — якось не дуже тягне на об’єднання.
«Вселенський патріархат наполягає на тому, щоб розширити коло кандидатів. Це важливо, якщо це Собор, який дійсно об’єднує представників різних гілок українського православ’я», — пояснює «Апострофу» релігієзнавець Ігор Козловський.
Ще цікавіша ситуація — з можливим кандидатом від УПЦ МП. Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій уже встиг різко засудити ідею надання томосу: мовляв, українська церква і так незалежна, відповідно, за логікою речей, брати участь в об’єднавчому Соборі, а тим більше претендувати на пост предстоятеля нової церкви, митрополиту Онуфрію сенсу немає.
Друга людина в УПЦ МП після Онуфрія — митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич). Він же обіймає посаду керуючого справами УПЦ МП. Але митрополит Антоній також встиг наговорити досить різких речей: наприклад, про те, що визнання нової автокефальної церкви є «антиканонічними діями».
Утім, чим ближче до заповітної дати, тим більша ймовірність того, що позиція певної частини УПЦ МП зміниться і на Собор прийдуть ті єпископи МП, які в публічних заявах виступали досить різко проти об’єднання.
Хоча далеко не всі архієреї в УПЦ МП використовують різку риторику. Відомо, що частина священиків УПЦ МП прагне не до формальної, а реальної незалежності від Москви, тому й підтримує ідею об’єднання.
У підсумку, на місце предстоятеля незалежної церкви від МП пророкують митрополита Вінницького і Барського Симеона (в миру Володимир Шостацький). До речі, саме він міг стати предстоятелем УПЦ МП у 2014 році, оскільки увійшов до трійки лідерів на голосуванні Синоду.
З одного боку, вибрати предстоятелем незалежної церкви чинного архієрея УПЦ МП здається дивною витівкою. Народ може не зрозуміти: мовляв, боролися за незалежну від Москви церкву, а на чолі — колишній московський архієрей. Але не все так однозначно.
«У нас немає зараз ні УПЦ КП, ні УАПЦ, а всі єпископи перебувають в єдиному полі, всі вони рівні між собою, — каже релігієзнавець Людмила Филипович. — Вселенський патріарх дивиться на Україну не як на країну, де жорстко розділені три церкви, він розглядає Україну, як єдине поле, де він може проявити ініціативу і створити те, що потрібно йому. А йому потрібна українська об’єднана церква, давайте говорити прямо, як форпост у боротьбі з вічним конкурентом — Московською патріархією. На кону стоїть не просто православний чи християнський авторитет Варфоломія, а авторитет геополітика».
«Усі вони вже — ні МП, ні КП, а єпископи Вселенського патріархату. Так, у кожного своє минуле, але відповідальність і орієнтація на майбутнє зніме всі побоювання», — додає Ігор Козловський.
Крім того, не варто забувати, що, парафій у МП все ж більше, ніж у КП, а тим більше УАПЦ, тому не зважати на них не можна. Відповідно, на Симеона і може робитися ставка, як на людину, яка приведе за собою до нової церкви якомога більшу кількість прихожан і єпископату. А чим більше людей у незалежній церкві, тим менше ризик сутичок на релігійному ґрунті.
«Симеон може піти в Автокефальну церкву. Він — друг Петра Порошенка. Але водночас, він дружній із багатьма архієреями. Наприклад, із ним раніше дуже добре товаришував владика Павло (намісник Києво-Печерської лаври. — «Апостроф»), — розповіло джерело в УПЦ МП.
«На сьогодні існує дві концепції проведення Собору. Перша, яку активно просуває УПЦ КП, полягає в тому, щоб у Соборі взяли участь тільки ті, хто підписав звернення до Вселенського патріарха про надання автокефалії. А їх не так багато — до 50 осіб. Вселенський патріарх говорить про те, що в Соборі повинні взяти участь всі православні ієрархи на території України, а таких понад 80. Відповідно, якщо УПЦ МП вирішить піти ва-банк, проти волі РПЦ, у них є хороший шанс поставити свого предстоятеля», — резюмує Людмила Филипович.
Хто може бути кандидатом від УАПЦ і чи буде він узагалі — найскладніше питання. Глава УАПЦ митрополит Макарій заявляв, що сам він ставати предстоятелем не збирається, і бачить на цій посаді нейтральну людину або ту, на яку вкаже Варфоломій, але це не означає, що УАПЦ не впливатиме на цей процес і не займе принципову позицію, наприклад, проти Філарета.
Утім Симеон, Філарет і Єпіфаній — далеко не єдині реальні кандидати. Наприклад, експерти кажуть, що не варто списувати з рахунків митрополита Олександра (Драбинка), який, перебуваючи в лоні УПЦ МП, не раз висловлював симпатії до ідеї автокефалії.
Ще одна цікава постать — екс-глава відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП архімандрит Кирило (Говорун). Архімандрит Кирило — доктор філософії, кандидат богослов’я, живе і викладає в Лос-Анджелесі. Саме він може бути тією «нейтральною людиною», яка влаштувала б більшість архієреїв, але спочатку Кирила потрібно посвятити у єпископи, щоб відповідно до церковної ієрархії він міг претендувати на пост предстоятеля.
«Можливо, список поповнюватиметься на самому Соборі. Це ж не профспілковий або партійний з’їзд, де всі документи вичищені, а люди просто голосують. Швидше за все, буде певна полеміка. Припускаю, що досить гостра», — підсумував Ігор Козловський.
Артур ГОР
(Інтернет-видання «Апостроф»)
