Попередня офіційна версія — у молодої жінки, яку 31 липня в Херсоні облили сірчаною кислотою, в результаті чого вона зазнала 30% опіків тіла і перенесла кілька важких операцій, відірвався тромб.
Катерина Гандзюк займалася політичною та громадською діяльністю, волонтерством. Вона була депутаткою Херсонської обласної ради V скликання та Херсонської міської ради VI скликання, виконувала обов’язки керуючого справами виконавчого комітету Херсонської міської ради, радницею херсонського міського голови, національною волонтеркою ООН.
Була й активною учасницею Херсонського Євромайдану, а згодом безкомпромісно протистояла спробам розпочати у рідному місті «русскую весну». Після анексії Криму та початку війни на Донбасі опікувалася вимушеними переселенцями.
Працюючи помічником із питань правового захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області, започаткувала волонтерський рух зі збору грошей для придбання взуття дітям переселенців.
Упродовж тривалого часу Катерина Гандзюк мала численні конфлікти з проросійськими силами Херсонщини. Зокрема, з такими організаціями, як «Український вибір» Віктора Медведчука, КПУ, КОБ, Рух екстериторіальних громад.
Із 2017 року в конфлікт Гандзюк із проросійськими силами регіону було втягнуто правоохоронців, які відверто підтримували, охороняли та надавали організаційну допомогу сепаратистським організаціям Херсонщини.
У квітні 2018 року Гандзюк також оприлюднила інформацію про те, що майже 200 «журналістів» із підробними посвідченнями отримали в обласній поліції дозволи на володіння травматичною та газовою зброєю у 2014—2018 роках.
Тож не викликає здивування заява, оприлюднена юристом Масі Найємом, у якій він переконує, що замах на Катерину Гандзюк, унаслідок якого вона померла, було здійснено «на замовлення співробітників правоохоронних і державних органів за сприяння сепаратистських організацій на території півдня України з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки в південному регіоні».
Увечері в неділю, у день смерті Катерини, в Києві, біля Міністерства внутрішніх справ, відбулася акція з ушанування її пам’яті — учасники заходу вимагали знайти та покарати замовників убивства. Подібні акції відбулися й у інших містах: Дніпрі, Житомирі, Луцьку, Одесі, Львові, Херсоні та Полтаві.
Міністр закордонних справ України Павло Клімкін 4 листопада багатозначно заявив, що якщо ми не зможемо закінчити того, що робила Катерина Гандзюк, то точно нічого не зможемо, й додав на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «Рiч не тільки в правоохоронних органах. Рiч у нас і в тому, що ми робимо, аби такого жахіття не просто не трапилося, а навіть не можна було уявити. Це буде їй найкращою даниною, а не просто багато слів».
Ще 22 серпня голова Нацполіції Сергій Князєв відзвітував, що загалом правоохоронці затримали шістьох осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, й четверо із них уже зізналися в причетності до злочину, але хто є істинним замовником нападу на Гандзюк, досі достеменно так і не відомо. Тож, вочевидь, варто замислитися: хто буде наступний у вже чималому списку активістів, на яких нападають за їхню небайдужість і громадянську позицію?!
Додамо, що 4 листопада слідчі змінили кваліфікацію нападу на Гандзюк на «закінчене умисне вбивство» — розслідування ведеться за статтею Кримінального кодексу про умисне вбивство, скоєне групою осіб, із корисливих мотивів, з особливою жорстокістю та на замовлення. В Євросоюзі закликали притягнути до відповідальності винних у смерті Гандзюк.
У Генпрокуратурі України повідомили, що під час досудового розслідування у цій справі було допитано 367 осіб, проведено 21 експертизу, дев’ять обшуків та 26 оглядів.
