Політтехнолог, експерт у сфері стратегічних комунікацій, фахівець із антикризових кампаній Денис Богуш розповів «Апострофу», які теми будуть популярні у кандидатів у президенти, а які вони будуть обходити стороною, а також розкрив, скільки сьогодні коштує стати Президентом України.
Усі за мир. Але який?
— Нещодавно з’явилося нове опитування, проведене фондом «Демократичні ініціативи» і центром Разумкова щодо Криму: 42,3% громадян України вважають, що окупований Росією Крим можливо повернути до складу України. І приблизно стільки ж людей вважають, що повернення Криму також можливе, але в тривалій перспективі. Чи будуть кандидати в президенти знову використовувати цей меседж — повернення Криму, відновлення миру на Донбасі, адже ця тема, як ми бачимо, стихла?
— Вона стихла з однієї простої причини: тому що жоден кандидат у президенти не може обіцяти це зробити. Ніхто не знає, і навіть у кращих аналітиків у країні немає сценаріїв, як це зробити. Тому що більшою мірою це залежить від дій Росії. Вона ж не зупиняється: РФ анексувала Крим, зайшла на Донбас, її там відкинули трохи, але вона ж продовжує дестабілізувати ситуацію в Україні. Виходить абсолютно навпаки: ми відсунули Росію в релігійному питанні, ми українізували інформаційний простір України, заборонили російські канали. Ми багато зробили правильних і корисних речей на цій території, народ уже згуртований, він не поділений уже на схід і захід.
Тема миру, думаю, буде тривати, у всіх біло-синіх — це залишається основною темою. Але ніхто ж не розуміє, що таке мир: віддати Донбас і Крим чи піти на компроміс? Якщо так, то це одна історія. Якщо мир — це «після того, як ми повернемо території, буде мир» — тоді інша справа. Тема миру — це дуже російська тема, тому що вона спрямована на те, щоб ми не порушувати питання ні Донбасу, ні Криму, щоб ми погодилися і сказали: «Ось, ми хочемо миру. От тільки, щоб не було війни. Ми будемо сидіти тут, щоб не було війни, нехай все так і залишається». Ця ж тема є і у Тимошенко, вона теж на бордах пише «Стратегія миру», і в Опозиційного блоку. І там навіть є голуб з паперу — оригамі, це ж їхній символ, вони цю тему і будуть експлуатувати.
Думаю, що частина сходу України починає прозрівати, що мир — це компроміс, якась дивна відповідь на все, що відбувається. Повинна бути реальна стратегія, ми повинні знати, що і як обстоювати. Наприклад, запропонували, щоб миротворці з різних країн зайшли на окуповану частину Донбасу. Цієї ідеї не було півтора року тому, а тут раз — і є. Росіяни говорять: «Ні, ми тільки по лінії розмежування». О! Вже у нас є якась логіка. Тобто ми розуміємо, що, якщо там будуть миротворці, то вони помітять, що там є росіяни, і неможливо буде нічого приховати. Росіяни на це не підуть, але на міжнародній арені вже розуміють: «О! У них є логіка!».
Щодо Криму у нас узагалі немає ніякої логіки, тому ніхто і не знає, що робити. Наприклад, Ляшко теж спочатку говорив, що він там усе звільнить. Але як? Стосовно Донбасу хоча б є логіка більш-менш зрозуміла, а стосовно Криму нічого не зрозуміло, і тому ніхто не береться в таке грати. Навіть кримчани, які зараз живуть тут, теж нічого не говорять. У нас є Новинський — обраний від Севастополя, є ще купа депутатів із Криму, і вони теж мовчать. І жоден кандидат у президенти, я думаю, не зважиться на цю історію. Або, якщо вирішиться, то це повинна бути дуже серйозна аналітична робота: крок 1, крок 2, крок 3.
— Скільки сьогодні коштує стати Президентом України? Скільки потрібно витратити на виборчу кампанію? Наприклад, за оцінками експертів із Комітету виборців України, для перемоги на президентських виборах доведеться викласти від 80 до 100 мільйонів доларів.
— Це круто дуже — 80 або 100 мільйонів доларів! Це дуже складна історія. Тому що є частина тіньова, яку мало хто розуміє, розуміють тільки всередині штабу, а є відкрита частина, яка складається з внеску в ЦВК — 2,5 мільйона гривень, і від наповнення конкретного штабу. Це прозора історія: зі штабів даються гроші на рекламу на телебаченні, на зовнішню рекламу і на все те, де з’являється кандидат. Ось це все повинно оплачуватися з виборчого штабу, і це дуже прозора цифра.
Непрозорі цифри виникають при оплаті членів виборчих комісій, на підкуп. Наприклад, якщо згадати останні вибори до Верховної Ради в Чернігові — кандидати були Корбан і Березенко. Корбан просто роздавав на вулиці величезні продуктові набори, а Березенко — гроші у конвертах. І перемогли гроші. Хоча, я думаю, що багато хто брав і те, й інше. Тому, якщо врахувати підкуп, у вибори вкладається величезна кількість грошей. Просто зробити підкуп у конвертах на рівні країни — це надзвичайно складно. Це більше можливо на мажоритарних виборах. Плюс депутати від БПП або від БЮТу, наприклад, намагаються піднімати свій рейтинг «добрими справами»: якийсь майданчик дитячий зробити, лавку поставити, поміняти поштові скриньки, привітати зі святом якимось. На це теж є бюджет. До того ж гроші потрібні на оплату роботи штабів, агітаторів і так далі. Якщо уявити всю країну — це величезна армія людей. І тому на фінансування виборчої кампанії потрібно було завжди в районі 20-40 мільйонів доларів, але зараз, якщо будуть вкидати дані типу 80-100 мільйонів, то це якісь абсолютно шалені гроші, які можна людям просто роздати у вигляді підкупу, і вони проголосують. І, на жаль, у цій країні це працює.
— Тобто, щоб претендувати на пост Президента, потрібно близько 20-40 мільйонів доларів?
— Можливо, і 60 мільйонів, дивлячись, як рахувати. Якщо будуть вкладатися по 80-100 — це абсолютно шалені гроші для цієї країни.
— Такі гроші — це гарантія перемоги?
— Ні, звичайно. Це взагалі не гарантія перемоги. У нас є приклад — Сергій Думчев. Його витрати, наскільки я знаю, у межах 10-12 мільйонів доларів на Київ, і він навіть не увійшов до другого туру. Він розмістив близько півтори тисячі бордів по Києву — рекламу «Голосуй вдумчиво!». Зазвичай політичній силі вистачає півтори тисячі бордів на всю країну. А тут півтори тисячі бордів — на Київ, і взагалі ніякого результату. Тому для Києва це теж скажені гроші, 10-12 мільйонів доларів за кампанію — це дуже великі гроші, але вони були зовсім нерозумно витрачені, поцуплені. І ще, людина, яка пішла на вибори, я маю на увазі самого Думчева, він же хотів бути шанованою людиною, щоб про нього говорили: «О! Ось, він був кандидатом у мери!» А в підсумку він витратив величезні гроші фактично безрезультатно, і тепер про нього думають, що він лох.
Те, що буде вкладена величезна сума, не означає, що це принесе перемогу, взагалі не означає. Дуже важлива стратегія, і таких людей, які вміють думати з точки зору країни, дуже мало, дуже мало людей, які розуміють. Коли проводять соціологічні дослідження, то дивляться, на які дії люди реагують — рейтинг то підвищується, то знижується, і ти приблизно бачиш, як думає країна. На мажоритарних виборах ти повинен розуміти, як думає ось цей регіон або округ, і ти щось робиш, а рейтинг десь або підвищується, або знижується, або стоїть, ніяк не рухається — потрібно робити якісь висновки. Тут потрібно думати цілою країною, це дуже непросто, і у дуже невеликої кількості людей є досвід і розуміння, як це робиться.
Катерина ШУМИЛО
(Інтернет-видання «Апостроф»)
