І знов табу?
Присвячується М. Д-ву
Нам поможе Святий Юрій
І Пречиста Матір,
Гей, волю здобувати!
А чи пан, чи пропав —
Двічі не вмирати!..
(Гайдамацька пісня)
Поважні науковці — доктори! —
досліджували ленінські кутки
або й кімнати
тієї незабутньої пори,
з якої ми пустились навтіки
на ніжках з вати...
Рівнялися на профіль Ілліча
регаліями змучені мужі
і нас рівняли.
Їх дратували воскова свіча,
стара капличка десь біля межі,
а ще — аннали...
Радянським людям не потрібен секс!
Теж їхнє «ноу-хау». Анекдот
живий цей досі.
Щоб список заборон навести весь,
замало фоліантів з кількасот.
Чи зло в тім стосі?
І замість того, щоб з осики кіл
забити від Карпат і до Дінця
в табу як принцип,
ми діємо незгірш од тлустих тіл
«дослідників» отих, і тут кінця нема!
По вінця ми ситі цим «не мона» і «ніззя»!
Ні, не анархії я кличу тінь
чужу й патлату.
Та радить N із гонором ферзя:
«Не слід, панове, цілий ряд святинь
за символ мати!»
Тебе зректися, Юрію Святий?
Тобою, бач, розмахує Москва,
немов штандартом.
Ламав об тебе зуби сам Батий,
а тут буркоче хтось, немов сова:
«Москва! Не варто!..»
Чи не тому в нас перемог нема,
що так Звитяжця шпетить ім’ярек?
Немає й миру!
Жене к свиням новітній Ґудзь Хома
«безликих щодо нації» лелек (!).
Причому щиро.