Здоровий глузд проти бюрократії: як українські волонтери рятували овече і до чого це призвело

30.10.2018
Здоровий глузд проти бюрократії: як українські волонтери рятували овече і до чого це призвело

Доки люди вирішували, куди подіти «несанкціонованих» овець, тварини кільканадцять діб перебували в ізоляції без їжі і води. (Фото з сайта 20minut.ua.)

Жорсткий вояж української отари, постраждалої у бюрократичних лабіринтах, закінчився компромісним перепочинком. За повідомленням Держпродспоживслужби, фура з вівцями, які були повернуті з Туреччини ще в першій декаді жовтня, відбула до Тульчинської філії ДП «Укрветсанзавод» у Вінницькій області для утилізації загиблих. Живих клінічно оглянуть, проведуть лабораторні дослідження. З урахуванням отриманих результатів прийматимуть рішення про їх подальшу долю. 

Коли незнання закону вбиває

«З огляду на ситуацію, яка склалася, Держпродспоживслужба іні­ціювала порушення кримінального провадження за фактом порушення ветеринарно-санітарних норм та жорстокого поводження з тваринами», — офіційно повідомили представники державного відомства. Для кращої координації дій щодо резонансної ситуації у Вінницьку область голова Держпродспоживслужби 
Володимир Лапа поїхав особисто.
 
Як раніше вже повідомляла «УМ», вантаж із вівцями романівської породи (загалом три сотні голів) направили на експорт ще 6 жовтня. Турецька сторона вантаж не прийняла без пояснення причин, і 12 жовтня тварини повернулися в Україну на термінал відправлення.
 
В порту на Одещині тварини лишалися через низку злощасних збігів: Все­світня організація охорони здоров’я на території Туреччини зареєструвала спалахи небезпечних хвороб тварин, які Україна вже поборола. Зважаючи на загрозу їх поширення, й виникли серйозні бюрократичні проблеми.
 
Держпродспоживслужба звернулася з нотифікацією до компетентного органу Туреччини, щоб там надали пояснення причин повернення вантажу, та попросила вжити заходів, аби в подальшому подібних необґрунтованих перепон у двосторонній торгівлі не виникало.
 
Критичною причиною тривалої ізоляції, що виявилася фатальною для частини овечого стада, стало й мовчання його власниці. За свідченням представників Держспоживслужби, вона лише 24 жовтня звернулася до компетентних органів із заявою щодо утилізації повернутих тварин. А саме звернення власника вантажу є необхідним процедурним етапом для провадження будь-яких дій із ним. 

Бюрократію долають здоровим глуздом

Згідно з останньою (на 29 жовтня) інформацією офіційних джерел, 259 овець вижили після того, як понад два тижні перебували у фурі через проблеми з розмитненням.
 
Вантажівка з ними вже прибула до Вінницької області: в Гайсині оформили митні документи, а в Тульчині овець випустили з вантажівки. Весь цей час волонтери-зоозахисники намагалися їм за можливості допомогти.
 
Спеціалісти оглянули та розсортували тварин. Вівці, що вижили, протягом 21 дня перебуватимуть на карантині, пройдуть медичний огляд. Загиблих утилізують в Тульчині на території державного підприємства «Укрветсанзавод».
 
За словами прес-секретаря Одеської митниці Олени Гусєвої, митники отримали лист від одеської служби ветконтролю, в якому зазначено: живий вантаж категорично забороняється допускати на митну територію України, оскільки він побував на території Туреччини, де реєструються особливо небезпечні хвороби тварин.
 
Українська сторона надіслала запит до турецької та сподівається найближчим часом отримати офіційну відповідь — звідки саме овець повернули та за яких причин. Представники Одеської митниці висловили припущення, що це сталося через невідповідність бірок на тваринах.
 
Але власниця тварин стверджує: при виїзді всі необхідні документи на живий товар були оформлені належним чином. Однак фірму-власницю тварин одразу обмежили двома виходами: повернути товар до Туреччини або заявити його «в режимі знищення».
 
За словами директора фірми «Украніксар» Олени Севинч, у такому ультимативному режимі вона погодилася на їх утилізацію. Але 26 жовтня зоозахисники перекрили автодорогу на Чорноморськ, вимагаючи від протиепізоотичної комісії виконати обіцянку і перевести овець на карантинний майданчик. Адже, оскільки вівці на землю Туреччини не ступали, вони й формально можуть не підпадати під дію міжнародних бюрократичних приписів.
 
Словом, історія про те, як українські волонтери рятували овече стадо, таки стала рушійною силою для корегування функцій і повноважень працівників державних підрозділів.