Щоб не творили з нас меншину
До 85-річчя великого борця за розквіт, відкриття глибоких коренів і утвердження української мови як державної відомого мовознавця Івана Ющука
Кивають досі на меншин «ківали»,
Щоб ми меншин, немов для кращих змін,
Не паралельно рідних мов навчали,
А замість української, взамін...
Щоб ті державної як слід не знали
Й щоб ми натомість в себе, далебі,
Комусь на виріст кадри готували,
Чужим країнам кадри, не собі.
То закарпатців наших як русинів
Відчужують з меншини у народ,
То в наших курдах визнати меншину
Ніяк не відкривається їм рот.
Їх ворог добре вчить з нас гнути шину,
Щоб українець, ніби сам не свій,
Перетворився з часом на меншину
В державі нашій, рідній, не чужій.
Але ж вони при цім волжан, одначе,
Що «окають», як ми, не «акають», як москвичі,
Підстав меншиною назвать не бачать,
Не бачать в божий день, ані вночі...
Кивків «ківалів» збутись було б можна
І збутись від змосковщення принук,
Якби за українську мову кожний
Боровсь так, як в літах Іван Ющук!!!